Постанова КАС ВС № 813/598/13-а

ф ПОСТАНОВА Іменем України 27 лютого 2020 року Київ справа №813/598/13-а адміністративне провадження №К/9901/26206/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуСокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 (суддя - Брильовський Р.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 (колегія суддів: О.Б. Заверуха, О.М. Гінда, В.В. Ніколін) у справі № 813/598/13-а (876/5986/13) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стоянівнасіння» доСокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області проскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоянівнасіння» (далі - Товариство) звернулося в суд до адміністративного позову до Державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби (правонаступник якого є Сокальська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області, далі - ДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 00000022301 від 04.01.2013. В обґрунтування позовних вимог зазначено про необґрунтованість висновків контролюючого органу про відсутність об`єкта оподаткування податком на додану вартість по господарським операціям з придбання та реалізації зерна, як такого, що є нереальним. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 позов було задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 04.01.2013 року №0000022301, у зв`язку із тим, що вказане рішення є незаконним. Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, у задоволені позову відмовити. Вказується, що суд в порушення принципу офіційного з`ясування матеріалів справи та правил дослідження доказів не надав правового значення долучених до матеріалів справи доказів, реальності здійснення ним господарської операції із його контрагентом. Відповідача доводить, що позивач проводив лише транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання. Крім того, судами не було оцінено фактів по ненаданню керівником позивача відповідей щодо обставин поставки під час надання ним пояснень. Письмових заперечень на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України чи письмового відзиву до Верховного Суд від позивача не надходило, що не перешкоджає подальшому розгляду справи. Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань правомірності відображення взаємовідносин за даними податкового обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток операцій з придбання ТМЦ у ФГ «Левада-В» та відображення подальшої їх реалізації ТОВ «Буський комбікормовий завод» за результатами якої складений акт від 17.12.2012 №43/22-00/02778330. В акті зазначено, що перевіркою встановлено відсутність фактичного придбання (отримання) пшениці у ФГ «Левада-В» та подальшої реалізації пшениці ТОВ «Буський комбікормовий завод», а також порушення позивачем ст.135, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України). На підставі акту перевірки ДПІ у Радехівському районі Львівської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.01.2013р. №0000022301, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6883,00 грн. Не отримавши позитивного результату від процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду, який визнав незаконним вказане податкове повідомлення-рішення. Разом з тим, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу відповідача в межах її доводів, вважає висновки судів передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України. Так, Суд розглядаючи дану справу, вважає за необхідне зазначити, що дотримання податкової дисципліни позивача можливо встановити, в рамках виявлених правопорушень відповідачем в Акті перевірки, за умови належної оцінки реальності (завершеності) вказаних правовідносин позивача з названими контрагентами, що може бути підтверджено належно сформованими, дійсними документами первинного та бухгалтерського обліку, обов`язковість ведення яких прямо покладено на суб`єктів господарювання. Такий висновок, зумовлений приписами ПК України та Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Оцінка таким вимогам надавалась судами попередніх інстанцій, що прослідковується із змісту їх рішень. Проте, на думку Верховного Суду, формат надання правового значення відповідних документів судом апеляційної інстанції, які надавались позивачем до суду є неповним. Як вказано відповідачем в акті перевірки, і що не спростовано матеріалами справи Товариство за своїми якісними характеристиками відноситься до суб`єктів підприємництва, що не у належний спосіб вело податковий, а також бухгалтерський облік. Такі висновки підтверджуються постановою Редехівського районного суду Львіської області від 21.03.2013 (а.с.158), відповідно до якої керівника позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, яка не була предметом судового дослідження в судах попередніх інстанцій. Крім того, суди не досліджували обставини по притягненню керівного складу Товариства до кримінальної відповідальності. До таких висновків Верховний Суд приходить, з огляду на доводи касаційної скарги відповідача про те, що позивач в період за який здійснювалась відносно нього податкова перевірка проводив транзитні фінансові потоки, що по суті не заперечив його керівник, під час його опитування податковою міліцією (а.с.93). Окрім того, в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься рішення по кримінальній справі (63828103). За вказаних умов, Верховний Суд, керуючись положеннями статей 2 (засади адміністративного судочинства) та 90 (оцінка доказів) КАС України вважає за необхідне направити дану справу на новий розгляд для повного дослідження вище вказаного. Отже під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що виявлені неточності мають бути досконало досліджені, задля можливості винесення у даній справі законного рішення, у зв`язку із чим рішення судів підлягають скасуванню, а справа має бути надіслана до суду першої інстанції на новий розгляд. Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судового рішення суду першої інстанції) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже Суд приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 132, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2016 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... В.П. Юрченко І.А. Васильєва , С.С. Пасічник Судді Верховного Суду