Постанова 4806 № 299/1186/19

Справа № 299/1186/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 18 лютого 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого: Джуги С.Д. суддів: Куштана Б.П., Собослоя Г.Г. з участю секретаря: Юрочко А.П. імена (найменування) сторін: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30 травня 2019 року у складі судді Надопта А.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Новосільська сільська рада Виноградівського району про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,- встановив: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Новосільська сільська рада Виноградівського району про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 . Позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 , є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на будинок набув 09.08.2012 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. В його будинку, окрім нього, зареєстрований його син ОСОБА_2 1971 року народження, який не проживає в даному будинку близько п`ятнадцяти років і відмовляється знятися з свого місця реєстрації в добровільному порядку. Реєстрація відповідача порушує його право на повноцінне користування власністю, впливає на оплату комунальних послуг, тощо. У зв`язку з чим він змушений звернутися до суду. Заочним рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30 травня 2019 року, в якому ухвалою від 26 вересня 2019 року виправлено описку, позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 , 1971 року народження таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 . Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01 серпня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення. Додатковим рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2019 року вирішено питання по судовим витратам. Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: апелянта не було повідомлено про дату та час судового засідання, чим суд позбавив його можливості подати відзив на позовну заяву; згідно наданих позивачем документів житловий будинок належить позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.08,2012 року, тобто даний будинок був набутий батьками апелянта у шлюбі і після смерті матері відкрилась спадщина на Ѕ частину будинку, яка належала матері, частину якої ним успадкована, так як апелянт постійно проживав зі спадкодавцем і зареєстрований у спадковому житловому будинку з 16.08.1989 року. Апелянт, його представник в судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Позивач ОСОБА_1 , його представник, в судове засідання також не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява, в якій він просить апеляційну скаргу задовольнити, визнає її в повному обсязі в зв`язку з примиренням з відповідачем по справі, сином ОСОБА_2 . Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності сторін. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України). Згідно до ч.1 ст.321 ЦК Україниправо власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Ч.1 ст.383 ЦК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб. В ч.1 ст. 405 ЦК України зазначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на будинок набув 09.08.2012 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.6). У даному будинку, окрім позивача, зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який є його сином. Суд першої інстанції дійшов висновку , що відповідач у даному будинку не проживає більше 15 років без поважних причин, а тому він втратив право користування цим житловим приміщенням. Однак, такий висновок суду є помилковим з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що даний висновок суд вчинив на підставі довідки Новосільської сільської ради від 01.04.2019 року, яка підписана сільським головою. Однак, із зазначеної довідки не вбачається на підставі яких даних встановлені дані обставини. Інших доказів, які б підтверджували відсутність без поважних причин відповідача у даному приміщенні, матеріали справи не містять. Матеріалами справи встановлено, що відповідач працює на сезонних роботах в Угорщині і на момент розгляду судом першої інстанції перебував за кордоном і був позбавлений можливості брати участь у справі (а.с.45-46). Згідно з ч.4 ст.364 ЦПК України визнання апеляційної скарги іншою стороною враховується судом апеляційної інстанції у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи. З поданої позивачем ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції заяви вбачається, що він визнає в повному обсязі апеляційну скаргу відповідача, з відповідачем примирився і просить його апеляційну скаргу задовольнити. Тобто, позивач визнає, що відповідач має право на проживання в даному будинку і права користування ним він не позбавлений. З огляду на приписи ч.4 ст. 364 ЦПК України, колегія суддів вважає встановлений даний факт. Таким чином, на момент ухвалення судом рішення, обставин, яким позивач обґрунтовував заявлений позов не існувало, а тому відсутні передбачені законом підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням З врахуванням вищенаведеного апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Виноградівського районного суду від 30.05.2019 року та додаткове рішення від 26.09.2019 року, відповідно до п.1,ч.1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Заочне рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30 травня 2019 року та додаткове рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26 вересня 2019 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Новосільська сільська рада Виноградівського району про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: