Постанова 4818 № 953/21128/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року м. Харків Справа № 953/21128/19 Провадження № 22-ц/818/768/20 Категорія: інші Харківський апеляційний суд у складі: судді-доповідача: Кіся П.В., суддів: Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря Пузікової Ю.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Андренка Вячеслава Юрійовича на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2019 року у складі судді Попраса В.О., - встановив: 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з урахуванням 3% річних і інфляційних втрат, а всього в сумі 1963511,53 грн., вказуючи, що 12.09.2018 року він передав в борг ОСОБА_2 77000,00 дол. США, що підтверджується розпискою, а ОСОБА_2 зобов`язалася повернути кошти не пізніше 01.01.2019 року, але свої зобов`язання не виконала. В той же день представник позивача ОСОБА_1 адвокат Андренко В.Ю. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову і просив накласти арешт на земельну ділянку відповідачки, розташовану по АДРЕСА_1 , вказуючи, що ця земельна ділянка є єдиним майном, яке зареєстровано за відповідачкою на праві власності та єдиним майном за рахунок якого можливе виконання рішення суду. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2019 року відкрито провадження у цій справі. В цей же день судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову з посиланням на недоведення заявником наявності підстав для забезпечення позову з огляду на відсутність співмірності заходів із заявленим позовом м та відсутності доказів реальної загрози відчуження відповідачем земельної ділянки. 07 листопада 2019 року представник позивача повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом арешту земельної ділянки по АДРЕСА_1 , посилаючись на ті ж підстави та додатково надавши суду звіт суб`єкта оціночної діяльності про грошову оцінку земельної ділянки, а також посилався на отримання інформації від сусідів відповідача про вжиття відповідачем ОСОБА_2 заходів з метою відчуження земельної ділянки. Однак ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 08 листопада 2019 року відмовлено і у задоволенні вказаної заяви представника позивача від 07.11.2019 року про забезпечення позову. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Андренко В.Ю. просить ухвалу від 08.11.2019 року скасувати, вважаючи її незаконною, та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала прийнята з грубим порушенням матеріального та процесуального права, що судом при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, що викладені в ухвалі суду висновки не відповідають дійсним обставинам справи; що судом при винесенні оскаржуваної ухвали не надано належної оцінки тому факту, що дана земельна ділянка є єдиним майном, що зареєстровано за відповідачем на праві власності та єдиним майном за рахунок якого можливе хоча б часткове виконання рішення суду. Наголошує на тому, що підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Посилаючись на Постанову Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», правовий висновок Верховного Суду України, викладеного в постанові N 6- 605цс16 від 25 травня 2016 року та на судову практику Європейського суду з прав людини( Рішення по справі "Шмалько проти України") зазначає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Шевцов О.А. у поданому апеляційному суду відзиві просив апеляційну скаргу представника позивача залишити без задоволення, а ухвалу суду від 08.11.2019 року залишити без змін, вказуючи, що на теперішній час власником зазначеної земельної ділянки є інша особа, громадянин ОСОБА_3 , який не є учасником справи. На підтвердження вказаного доводу представник відповідача надав роздруківку Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.01.2020 року, згідно яких зазначена земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:08:001:0186, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належала відповідачці ОСОБА_2 , тепер належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13.12.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Конопацькою О.Б. . ( а.с.106, 28). В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав апеляційну скаргу, а відповідач та її представник просили скаргу залишити без задоволення, посилаючись на викладені у відзиві доводи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи,дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню за таких підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність представником позивача тих обставин, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення, а саме заявником не надано доказів, що існує реальна загроза невиконання рішення суду; що ним не надано доказів намірів відповідача відчужити земельну ділянку. Однак з таким вирішенням питання про забезпечення позову колегія суддів погодитися не може і вважає, що ухвала суду першої інстанції від 08.11.2019 року підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю викладених в ній висновків обставинам справи, а також у зв`язку із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви представника позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п. п.1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від обставин справи у конкретному випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. З наданих позивачем доказів вбачається, що між сторонами виник спір стосовно стягнення заборгованості за договором позики, який оформлено розпискою від 12 вересня 2018 року, відповідно до якої ОСОБА_2 взяла у борг у ОСОБА_1 77000,00 доларів США, які зобов`язалася повернути до 1 січня 2019 року, а у разі непередбачених обставин зобов`язалася погасити борг особистим майном. ( а.с. 6). Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23.10.2019 ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:08:001:0186, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ( а.с.16; 28). Згідно звіту №55 від 05 листопада 2019 року про визначення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення, виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична агенція центру нерухомості та технічної інвентаризації «НЕО-ФОРМАТ» ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:08:001:0186, розташована за адресою: АДРЕСА_1 становить 150600,00 грн. (а.с.29-30). Отже, зважуючи на конкретні обставини справи, на значний розмір зазначеного в позову боргу, наявності у відповідача зареєстрованого на праві власності лише вказаного представником позивача майна земельної ділянки, вартість якої менша суми позову, а також високу вірогідність, зважуючи на матеріали справи про обставини виникнення спірних правовідносин, загрози створення ускладнення у виконанні рішення суду у разі ухвалення рішення на користь позивача, у суду були всі передбачені законом підстави для задоволення заяви про забезпечення позову. Підтвердження такого висновку слугує і той факт, що відповідач ОСОБА_2 дійсно 13.12.22019 року продала земельну ділянку кадастровий номер 6310136600:08:001:0186 громадянина ОСОБА_3 , що ставить під загрозу отримання позивачем реального судового захисту. За таких обставин ухвала Київського районного суду м.Харкова від 08.11.2019 року підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю обставинам справи висновків суду про відсутність передбачених законом (ст.ст.149-151 ЦПКУ) підстав для задоволення заяви представника позивача, а також у зв`язку з порушенням норм процесуального права (ст.ст.2,80, 153, 260 ЦПКУ), що призвело до неправильного вирішення питання щодо забезпечення позову. Разом з тим, ухвалюючи нове судове рішення з поставленого у заяві представника позивача питанні про забезпечення позову, колегія суддів виходить з того, що станом на час вирішення апеляційної скарги представника позивача змінилися фактичні обставини, і земельна ділянка кадастровий номер 6310136600:08:001:0186 по АДРЕСА_1 тепер вже не належить відповідачу ОСОБА_2 , а є приватною власністю іншої особи, громадянина ОСОБА_3 , до якого ОСОБА_1 позов не пред`явлено. Згідно п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України допускається арешт майна та (або) грошових коштів, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Позивач та його представником не надано доказів, а матеріали справи таких не містять, які б свідчили, що зазначена земельна ділянка на теперішній час належить відповідачу ОСОБА_2 . Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За таких обставин, апеляційний суд, встановивши незаконність постановленої судом першої інстанції ухвали від 08.11.2019 року, скасовує її і постановляє нове судове рішення про відмову у задоволенні поданої представником позивача 07.11.2019 року до суду першої інстанції заяви про забезпечення позову з інших підстав. Керуючись ст.ст. 2, 3, 149, 150, 153, 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, п.п.3,4 ст.376, ст.ст.381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Андренка Вячеслава Юрійовича задовольнити частково. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення. Відмовити у задоволені заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 від 07.11.2019 року про забезпечення позову з інших підстав. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 26 лютого 2020 року. Головуючий: П.В. Кісь Судді : О.М. Хорошевський В.Б. Яцина