Постанова 4808 № 344/5092/15-ц

Справа № 344/5092/15-ц Провадження № 22-ц/4808/353/20 Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А. Суддя-доповідач Фединяк П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач) суддів: Томин О.О., Девляшевського В.А. секретаря Маслей А.М. з участю представника Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Тарновської І.Я. позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, за апеляційною скаргою представника Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Кедик Надії Степанівни на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 16 грудня 2019 року, постановлену у складі судді Пастернак І. А.у м. Івано-Франківськ, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд з заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі № 344/5092/15-ц, за його позовом до ОСОБА_3 , ПАТ «Родон», КП «ЄРЦ», Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним ордера№ 50 від 10.09.2001 року виданого на житлову площу в гуртожитку, анулювання реєстрації в кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1 та повернення кімнати. Заява мотивована тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 01 квітня 2016 року, залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.06.2016 року та постановою Верховного Суду від 16.01.2019 року задоволено частково його позовом до ОСОБА_3 , ПАТ «Родон», КП «ЄРЦ», Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним ордера № 50 від 10.09.2001 року на житлову площу в гуртожитку, анулювання реєстрації в кімнаті № 236 гуртожитку по АДРЕСА_1 та повернення кімнати. Визнано недійсним ордер на житлову площу в гуртожитку № 50 від 10.09.2001 року виданого АТВТ «Родон» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і/н НОМЕР_2 , зареєстрованому в АДРЕСА_2 . Зобов`язано виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради поселити Гойванюка Петра Юрійовича, ІНФОРМАЦІЯ_2 , і/н НОМЕР_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 у кімнату АДРЕСА_3 . Виконавчий лист заявнику видано 20 серпня 2019 року, а строк пред`явлення до виконання встановлений законом до 23 червня 2019 року. Посилаючись на те, що він не може подати виконавчий лист до виконання, просить поновити строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 16 грудня 2019 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа у цивільній справі № 344/5092/15-ц, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПАТ «Родон», КП «ЄРЦ», виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним ордера на житлову площу в гуртожитку № 50 від 10.09.2001 року, анулювання реєстрації в кімнаті № 236 гуртожитку по АДРЕСА_1 та повернення кімнати. Не погоджуючись з рішенням суду, представник Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Кедик Н. С. подала апеляційну скаргу, у якій ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що отримання 20 серпня 2019 року ОСОБА_1 виконавчого листа про примусове виконання рішення суду не доводить поважність причин пропуску строку, оскільки заявник мав можливість отримати та пред`явити до виконання виконавчий лист в строк, визначений законом, тобто з 22 червня 2016 року по 22 червня 2019 року. При цьому будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості отримання виконавчого листа у визначений законом строк не надано і посилання на їх наявність не наведені. Таким чином, заявником не наведено поважних причин пропуску для пред`явлення виконавчого документу до виконання. . 10 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу в якій доводи апеляційної скарги заперечує. Вказує, що виконавчий лист по справі був виданий із запізненням у зв`язку з переглядом справи в апеляційній та касаційній інстанції і даний лист йому не було вручено для пред`явлення до виконання. В судовому засіданні представник Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Кедик Н. С. підтримала доводи апеляційної скарги, просить задовольнити подану скаргу. ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив. Ухвалу суду вважає законною та обґрунтованою, а тому просить залишити її без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав. Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист по даній справі Івано-Франківським міським судом видано 20.08.2019 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 23.06.2019 року. Таким чином, заявником пропущено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин, а тому такий строк підлягає поновленню Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПАТ «Родон», КП «ЄРЦ», Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним ордера на житлову площу в гуртожитку № 50 від 10.09.2001 року, анулювання реєстрації в кімнаті № 236 гуртожитку по АДРЕСА_1 , повернення кімнати - позов задоволено частково. Визнано недійсним ордер на житлову площу в гуртожитку № 50 від 10.09.2001 року виданого АТВТ «Родон» ОСОБА_3 . Зобов`язано Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради поселити ОСОБА_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_4 . В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (т.1 а.с. 198-201). Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.06.2016 року, та Постановою Верховного суду України від 16.01.2019 року рішення Івано-Франківського міського суду від 01.04.2016 року залишено без змін (т.2 а.с.40-43, 81-85). Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 20.08.2019 року видано виконавчий лист по даній справі, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання зазначено до 23.06.2019 року. (т.2 а.с.99-100). Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»). Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження». Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. За правилом ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, судом першої інстанції вірно враховано, що виконавчий лист виданий після строку, встановленого для пред`явлення його до виконання. Отже, ОСОБА_2 з поважних причин пропустив строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так як за касаційною скаргою Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради рішення суду у справі тривалий час перебувало у провадження касаційної інстанції, внаслідок чого без справи не видавався виконавчий лист, що судом обгрунтовано визнано поважною причиною пропущення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність поважних причин ОСОБА_1 пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки реальне виконання судового рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2016 року було неможливим, так як справа переглядалась Апеляційним судом Івано-Франківської області та Верховним Судом. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Кедик Надії Степанівни залишити без задоволення. Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 16 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення. Повний текст складений 27 лютого 2020 року. Судді: В.Д.Фединяк О.О.Томин В.А.Девляшевський