Постанова 4803 № 203/128/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2927/20 Справа № 203/128/19 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 52 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою органу опіки та піклування Центральної районної у місті Дніпрі ради на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2019 року по справі за позовом органу опіки та піклування Центральної районної у місті Дніпрі ради в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Центральний районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді міста Дніпро про позбавлення батьківських прав,- В С Т А Н О В И Л А: У січні 2019 року орган опіки та піклування Центральної районної у місті Дніпрі ради звернувся до суду в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , малолітньої ОСОБА_3 із позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Центральний районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді м. Дніпра, про позбавлення батьківських прав. Позов мотивовано тим, що неповнолітні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_3 доводяться відповідачці дітьми. Відомості про батька внесено до актових записів про народження дітей на підставі частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК). Відповідачка застосовувала до дітей насильство, ухилялася від виконання батьківських обов`язків, зловживала алкогольними напоями, у зв`язку з чим дітей було вилучено із сім`ї та поміщено до дитячого закладу. Рішенням позивача позбавлення відповідачки батьківських прав відносно дітей відповідатиме їх інтересам. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно дітей, стягнення з неї аліментів на їх утримання. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачка насправді до початку 2019 року вчиняла дії, що мали ознаки ухилення від виконання обов`язків по вихованню дітей, зловживала алкоголем, на підтвердження чого позивачем було надано належні письмові докази. Між тим, позивачем не взято до уваги те, що відповідачка змінила свою поведінку, пройшовши лікування від алкоголізму та працевлаштувавшись, що, безумовно свідчить про наявність у неї стійкого бажання повернути дітей та піклуватись про них. В апеляційній скарзі орган опіки та піклування Центральної районної у місті Дніпрі ради просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам правових норм, оскільки воно не направлено на захист інтересів дітей. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка насправді до початку 2019 року вчиняла дії, що мали ознаки ухилення від виконання обов`язків по вихованню дітей, зловживала алкоголем, на підтвердження чого позивачем було надано належні письмові докази. Між тим, позивачем не взято до уваги те, що відповідачка змінила свою поведінку, пройшовши лікування від алкоголізму та працевлаштувавшись, що, безумовно свідчить про наявність у неї стійкого бажання повернути дітей та піклуватись про них. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що відповідачка доводиться матір`ю неповнолітнім ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька дітей внесено до актових записів про їх народження на підставі частини 1 статті 135 СК (а.с. 13, 14). Відповідачка та її діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15). 19 вересня 2016 року відповідачці було видано посвідчення батьків багатодітної сім`ї (а.с. 20, 21). Протягом 2012 - 2013 років відповідачку неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частинами 1, 2 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 37 - 40). 28 листопада 2018 року дітей було вилучено із сім`ї та влаштовано до комунального закладу соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей «Довіра» Дніпровської міської ради (а.с. 43, 44). Згідно з висновком виконавчого комітету Центральної районної в м. Дніпрі ради від 12.12.2018 №16/577 позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її дітей є доцільним і таким, що відповідатиме їх інтересам (а.с. 50 - 53). У період від 18.02.2019 по 11.03.2019 відповідачка пройшла курс лікування алкогольної залежності у КП «Дніпропетровський наркологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради (а.с. 110). Від 10.07.2019 відповідачка працює у ТОВ «Омега» на посаді продавця продовольчих товарів у відділі напоїв супермаркету «Варус-17» (а.с. 108). Відповідно ст. 12 ЗУ "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України). Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Відповідно до статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жеребкування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Згідно з п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Тобто, суд може позбавити батька або матір їх батьківських обов`язків лише у виключних випадках коли вони свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків та, як наслідок, негативно впливають на духовний та моральний розвиток дитини. Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю. При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58). Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратіфікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-Х11 передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 змінила свою поведінку, пройшла лікування від алкоголізму, працевлаштувавшись, що свідчить про наявність у неї стійкого бажання повернути дітей та піклуватись про них. Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем в порядку ст. 81 ЦПК України ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції не було надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 умисно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, її жорстокого поводження з ними, а також її хронічного алкоголізму. Доводи апелянта в скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам правових норм, оскільки воно не направлено на захист інтересів дітей, - колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів свідомого ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав, позивачем не надано. Крім того у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав є необґрунтованими та безпідставними. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу органу опіки та піклування Центральної районної у місті Дніпрі ради - залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко