Постанова 4803 № 201/17472/16

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2430/20 Справа № 201/17472/16 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С.О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О. за участю секретаря судового засідання Пивоварової А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ТОВ «Тревел Профешнл Груп», ФОП ОСОБА_3 про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів. На обгрунтування позовних вимог зазначали, що 06 жовтня 2016 року між ним та ФОП ОСОБА_3 , який діяв від імені та за дорученням ТОВ «Тревел Профешнл Груп», був укладений договір на туристичне обслуговування № 413689, за умовами якого туроператор, відповідно до заявки, поданої туристом турагенту в усній або письмовій формі, зобов`язався надати туристу комплекс туристичних послуг, а турист зобов`язався оплатити подорож та відпочинок позивачів в Об`єднаних Арабських Еміратах (далі ОАЕ) терміном з 08 жовтня 2016 року по 13 жовтня 2016 року. До туристичних послуг входили: вид транспорту «Авіа» (підпункт 2.4.1), трансфер за маршрутом «Груповий» (підпункт 2.4.2), послуги тимчасового проживання та його характеристика: «Golden Tulib Al Barsha» (Дубай), категорія «Dbl (Standart), 2 Adults», вид харчування «BB» (підпункти 2.5, 2.6), послуги екскурсійного обслуговування «гід» (підпункт 2.9) та інші послуги, в тому числі «ВІЗИ» (підпункт 2.6). Вартість послуг становила 22 587,60 грн, яку ОСОБА_1 сплатив 06 жовтня 2016 року в повному обсязі. Відповідачі зобов`язання щодо відкриття віз не виконали, про що йому з дружиною стало відомо лише в ніч з 07 на 08 жовтня 2016 року, коли вони прибули до аеропорту Дубай, ОАЕ. Оскільки на момент укладання договору до початку подорожі залишалося менше двох діб, вони з`ясовували у турагента відомості щодо можливості своєчасного відкриття віз, на що отримали позитивну відповідь, а саме, що зазначений туроператор відкриває візи до ОАЕ за один день. Після прибуття до аеропорту Дубай їм стало відомо, що в ОАЕ п`ятниця і субота є вихідними днями, в зв`язку з чим міграційні служби не працюють і відкриття віз не здійснюється, про що їм не було повідомлено відповідачами, ні до початку подорожі, ні під час її здійснення. Після повернення з подорожі, він звернувся зі скаргою та вимогами до ФОП ОСОБА_3 про відшкодування понесених ними витрат, який переадресував їх ТОВ «Тревел Профешнл Груп», які листом від 28 жовтня 2016 року № 1730 повідомили, що туроператор сформував повний пакет документів туристів та у строк, що передбачав відкриття для них віз на дату прильоту до ОАЕ, направив їх до міграційної служби ОАЕ. Рішення про відкриття/відмову у відкритті віз є виключною компетенцією міграційної служби ОАЕ, орієнтовний строк для прийняття відповідного рішення від трьох до п`яти робочих днів. Послугу з подання документів для відкриття віз туристам туроператор надав належним чином, обставини, на підставі яких видача віз відбулася з незначною затримкою, є такими, що знаходяться поза сферою компетенції туроператора. Внаслідок невиконання відповідачами зобов`язань за договором про надання туристичних послуг у частині відкриття віз, вони втратили один день відпочинку 08 жовтня 2016 року (вартість одного дня відпочинку на одного туриста складає 1 882,30 грн), замість безкоштовного трансферу з аеропорту до готелю були змушені користуватися послугами платного таксі, замість безкоштовного харчування в готелі сплачували за харчування в кафе, що знаходилися в зоні прильоту приміщення аеропорту. Намагаючись самостійно відкрити візи, вони постійно користувалися мобільним зв`язком, в зв`язку з чим 08 жовтня 2016 року він витратив у роумінгу 980,00 грн. Крім того, внаслідок невиконання відповідачами зобов`язань за договором, а також вимог Законів України «Про туризм» та «Про захист прав споживачів», їм була завдана моральна шкода, яка полягала в суттєвих душевних стражданнях, погіршенні стану здоров`я (протяги в терміналі аеропорту, де вони очікували відкриття віз протягом всього дня), нервові переживання із-за незрозумілості причин відсутності віз та втрати одного повного дня запланованого відпочинку. Посилаючись на наведене, позивачі просили стягнути солідарно з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» та ФОП ОСОБА_3 : - на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 14 677,78 грн, що складаються з: 1 882,30 грн різниці між запропонованими послугами і такими, що були надані; 325,34 грн витрати на таксі; 281,85 грн витрати на харчування; 2 310,40 грн відшкодування ненаданої послуги з відкриття віз; 980,00 грн витрати на оплату роумінгового зв`язку; 338,81 грн неустойка у зв`язку з простроченням надання туристичних послуг; 1 059,08 грн витрати з надання медичної допомоги та 7 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди; - на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 12 638,70 грн, що складаються з: 1 882,30 грн різниця між запропонованими послугами і такими, що були надані; 325,34 грн витрати на таксі; 281,85 грн витрати на харчування; 2 310,40 грн відшкодування ненаданої послуги з відкриття віз; 338,81 грн неустойка у зв`язку з простроченням надання туристичних послуг; 1 059,08 грн витрати з надання медичної допомоги та 7 500,00 грн на відшкодування моральної шкоди (а.с.3-17). Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.102-104). Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги посилаються на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права (а.с.106-110). Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року залишено без змін (а.с.156-159). Постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 жовтня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.189-195). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду (а.с.198). Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо. Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції не відповідає. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 06 жовтня 2016 року між ФОП ОСОБА_3 турагентом, який діє від імені та за дорученням туроператора ТОВ «Тревел Профешнл Груп», та ОСОБА_1 укладений договір на туристичне обслуговування № 413689, за умовами якого туроператор, відповідно до заявки, поданої туристом турагенту в усній або письмовій формі, зобов`язався надати туристу комплекс туристичних послуг, а турист зобов`язався оплатити такі послуги щодо подорожі та відпочинку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в ОАЕ, терміном з 08 жовтня 2016 року по 13 жовтня 2016 року. До туристичних послуг входили: вид транспорту «Авіа» (підпункт 2.4.1), трансфер за маршрутом «Груповий» (підпункт 2.4.2), послуги тимчасового проживання та його характеристика: «Golden Tulib Al Barsha» (Дубай), категорія «Dbl (Standart), 2 Adults», вид харчування «BB» (підпункти 2.5, 2.6), послуги екскурсійного обслуговування «гід» (підпункт 2.9) та інші послуги, в тому числі «ВІЗИ» (підпункт 2.6). 06 жовтня 2016 року, тобто в день укладення договору, ОСОБА_1 оплатив послуги за вказаним договором у розмірі 22 587,60 грн. Відповідачі зобов`язання щодо відкриття віз не виконали, про що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стало відомо лише в ніч з 07 на 08 жовтня 2016 року, коли вони прибули до аеропорту Дубай, ОАЕ. Відкриттям віз позивачі займалися самостійно, заселилися до готелю 08 жовтня 2016 року о 20 годині 33 хвилини. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що умовами зазначеного договору передбачено, що туроператор та турагент не несуть відповідальності за відмову туристу у в`їзді до країни через прийняття відповідного рішення органами державної влади цієї країни. Оскільки позивачі заселилися до готелю 08 жовтня 2016 року і не надали докази на підтвердження наявності вини відповідачів щодо несвоєчасного відкриття віз, суд першої інстанції вважав відсутніми підстави для задоволення їх позовних вимог. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав. Частиною першою статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди. Спеціальним законом, що регламентує відносини у сфері організації/надання туристичних послуг, є Закон України «Про туризм». Згідно з частинами першою, другою статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов`язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг, а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до статті 5 Закону України «Про туризм» учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність. Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб`єкти туристичної діяльності), є: - туристичні оператори як юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; - туристичні агенти - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг. За змістом статті 30 Закону України «Про туризм» порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушеннями законодавства в галузі туризму є ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності; порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг. Якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються законодавством про захист прав споживачів (частина десята статті 20 Закону України «Про туризм»). Статтею 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб`єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законом. За неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини (частини перша та друга статті 32 Закону України «Про туризм»). Отже, майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику завдано збитків. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 03 липня 2013 року у справі № 6-42цс13. У статті 902 ЦК України зазначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Відповідно до розділу 3 договору «Основні права та обов`язки сторін» туроператор зобов`язується: належним чином та в повному обсязі виконати зобов`язання щодо надання туристичних послуг, визначених договором; організувати передачу документів туристу для здійснення туристичної подорожі: ваучеру, страхового полісу, авіаквитків на авіарейси або інших квитків згідно з умовами подорожі. Передача Туристу документів здійснюється в офісі Турагента або в аеропорту (вокзалі, іншому місці відправлення транспортного засобу) чи місці збору туристичної групи; своєчасно надавати туристу через турагента (а під час подорожі також через інших суб`єктів туристичної діяльності) інформацію про будь-які зміни в обслуговуванні, а також іншу інформацію, що має бути надана туристу згідно з вимогами чинного законодавства України або умовами цього Договору. Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанцій є невірними, оскільки пунктом 5.8 договору передбачено, що туроператор та турагент не несуть відповідальність лише у разі відмови туристу у в`їзді внаслідок порушення ним правопорядку, або інших причин, у той час як підставою відмови у в`їзді позивачів до ОАЕ стало несвоєчасне відкриття туроператором віз, обов`язок оформлення яких, відповідно до підпункту 2.6 договору на туристичне обслуговування № 413689, покладався на туроператора. Статтею 19-1 Закону України «Про туризм» передбачено, що будь-яка інформація, надана туроператором (турагентом), повинна містити достовірні відомості про умови договору на туристичне обслуговування. Інформація про умови надання туристичних послуг, яку туроператор (турагент) поширює до укладення договору на туристичне обслуговування, має доводитися у доступній, наочній формі, бути розбірливою, зрозумілою та містити відомості, в тому числі про основні вимоги до оформлення в`їзних/виїзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в`їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі строк їх оформлення; Відповідно до умов укладеного між сторонами договору на туристичне обслуговування відповідачі зобов`язувалися своєчасно надавати туристу через турагента (а під час подорожі також через інших суб`єктів туристичної діяльності) інформацію про будь-які зміни в обслуговуванні, а також іншу інформацію, що має бути надана туристу згідно з вимогами чинного законодавства України або умовами цього договору. З матеріалів справи убачається, що в цій частині не виконані умови договору, оскільки візи позивачам не були відкритті, доказів повідомлення позивачів про не оформлення віз для в`їзду в ОАЕ, не надано, а тому висновки суду про те, що туроператор або турагент не несуть відповідальність за відмову туристам у в`їзді до країни через прийняття відповідного рішення органами державної влади цієї країни, є необґрунтованими. Туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору (частина перша статті 25 Закону України «Про туризм»). Згідно п. 2 ч. 13 ст. 20 Закону України «Про туризм» туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Колегія суддів зазначає, що відповідно до договору на туристичне обслуговування № 413689 від 06 жовтня 2016 року Турагент діє від імені та за дорученням Туроператора. ТОВ «Тревел Профешнл Груп» заперечуючи щодо позовних вимог, зазначав, що Туроператор у чіткій відповідності до умов Агентського договору Партнерська програма акцептував заявку № НОМЕР_1 , яка надійшла від ФОП ОСОБА_3 та забронював для двох туристів комплексний туристичний продукт для відпочинку в ОАЕ, який зокрема включав послуги з оформлення віз (а.с.60). З наданих відповідей на звернення щодо туру по заявці № АЕ08106029 повідомлено, що Туроператор повний пакет документів для туристів та у строк, який передбачав відкриття для віз на дату прильоту до ОАЕ, направив їх до Еміграційної служби ОАЕ. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відповідно до умов договору про надання туристичних послуг ФОП ОСОБА_3 , який діє від імені та за дорученням Туроператора - ТОВ «Тревел Профешнл Груп», в повному обсязі надав позивачам такі послуги, ним були виконані всі необхідні дії для проведення позивачами відпочинку, згідно придбаного туру, однак за незалежних від ФОП ОСОБА_4 обставин, а саме дій ТОВ «Тревел Профешнл Груп» позивачам не було вчасно надано послуги з оформлення віз. За вказаних обставин саме ТОВ «Тревел Профешнл Груп» не виконано умови договору, оскільки візи позивачам не були відкритті, доказів повідомлення позивачів про не оформлення віз для в`їзду в ОАЕ, не надано. Таким чином, ТОВ «Тревел Профешнл Груп» має відшкодувати матеріальні і моральні збитки позивачам. Як вбачається з матеріалів справи, загальна вартість туристичних послуг на кожного з двох позивачів, на термін подорожі з 08 жовтня 2016 року по 13 жовтня 2016 року, складала 11 293, 80 грн. Вартість одного дня запланованої і оплаченої подорожі на одного подорожуючого складає 1882, 30 грн. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає запотрібне стягнути з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» вказану суму пов`язану з вимушеною втратою одного дня відпочинку. Також, на підтвердження завданих збитків, позивачами були надані докази на підтвердження витрат позивачів у зв`язку з самостійним оформленням віз, харчуванням, витрати на оплату роумінгового зв`язку, самостійною оплатою поїздки на таксі з аеропорту до готелю, які також підлягають відшкодуванню відповідачем ТОВ «Тревел Профешнл Груп». Щодо стягнення витрат з надання медичної допомоги, слід відмовити, оскільки відсутні підстави вважати, що проходження лікування викликане неналежним виконання ТОВ «Тревел Профешнл Груп» умов договору. Щодо стягнення моральної шкоди, що заподіяна позивачам в наслідок неналежному виконанні ТОВ «Тревел Профешнл Груп» умов договору, колегія суддів зазначає наступне. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Верховний суд України в п. 9 Постанови №4 Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що відшкодування завданої позивачам моральної шкоди в розмірі по 7 500 грн є завищеним, та враховуючи вимоги розумності і справедливості, оцінює моральну шкоду, завдану позивачам у розмірі по 1500 грн. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішенню суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК та оскільки позивачі звільнені від сплати судового забору, судовий збір слід стягнути з ТОВ «Тревел Профешнл Груп» на користь держави, в розмірі 1 212,64 грн. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2017 року скасувати. Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп», фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7618,7 грн, з яких: 1 882,30 грн різниці між запропонованими послугами і такими, що були надані; 325,34 грн витрати на таксі; 281,85 грн витрати на харчування; 2 310,40 грн відшкодування ненаданої послуги з відкриття віз; 980,00 грн витрати на оплату роумінгового зв`язку; 338,81 грн неустойка у зв`язку з простроченням надання туристичних послуг; 1 500,00 грн відшкодування моральної шкоди. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 6638,7 грн, з яких: 1 882,30 грн різниця між запропонованими послугами і такими, що були надані; 325,34 грн витрати на таксі; 281,85 грн витрати на харчування; 2 310,40 грн відшкодування ненаданої послуги з відкриття віз; 338,81 грн неустойка у зв`язку з простроченням надання туристичних послуг; 1 500,00 грн відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел Профешнл Груп» на користь держави судовий збір у розмірі 1 212,64 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: