Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/9252/17

Справа № 344/9252/17 Провадження № 22-ц/4808/271/20 Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: Головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів: Матківського Р.Й., Горейко М.Д. секретаря Петріва Д.Б., з участю: представника апелянта ОСОБА_1 та приватного виконавця Ткачука Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачук Л.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду, постановлену суддею Пастернак І.А. 16 грудня 2019 року в м. Івано-Франківськ, в с т а н о в и в : У грудні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачук Л.М. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа у праві виїзду за межі України. Подання мотивоване тим, що боржник ухиляється від виконання виконавчого листа №344/9252/2017, виданого Івано-Франківським міським судом 19.06.2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 040 680,00 грн. У червні 2018 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №56676134 з приводу виконання зазначеного виконавчого листа. Під час вчинення виконавчих дій, виконавцем встановлено, що за боржником зареєстровано на праві власності земельна ділянка, кадастровий номер:2625882403:01:003:0178 в с.Нова Липівка Тисменицького району Івано-Франківської області та автомобіль марки ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 . Однак боржником не надано жодної технічної документації щодо земельної ділянки для проведення її опису та арешту, що унеможливлює здійснення її подальшої реалізації. Також останнім не надано для огляду транспортний засіб для його опису та арешту та не повідомлено про місцезнаходження такого транспортного засобу. На виклики приватного виконавця боржник не з"явився, про причини неявки не повідомив. Станом на даний час, рішення суду боржником не виконано, декларацію про майно та доходи не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч.5 ст. 19 ЗУ Про виконавче провадження. Просив тимчасово обмежити у праві виїду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 до повного виконання ним виконавчого листа №344/9252/2017, виданого 19.06.2018 року Івано-Франківським міським судом (а.с.197-198, том 1). Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 16 грудня 2019 року подання приватного виконавця задоволено. Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання ним зобов`язань за виконавчим листом №344/9252/2017, виданим Івано-Франківським міським судом 19.06.2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1040680,00 грн (а.с.217-219, том 1). Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм процесуального права. Апелянт зазначає, що суд дійшов передчасного висновку щодо факту ухилення ним від виконання зобов`язання, оскільки приватним виконавцем не наведено належних та допустимих доказів ухилення боржником від виконання зобов`язання за виконавчим листом. Приватним виконавцем встановлено наявність зареєстрованої на праві власності земельної ділянки за ОСОБА_2 в с.Нова Липівка Тисменицького району Івано-Франківської області, проте, боржнику стало відомо про це тільки з оскаржуваної ухвали. Що стосується автомобіля ВАЗ, то даний автомобіль був переданий в користування по генеральній довіреності близько 15 років тому. Теперішнє місцезнаходження транспортного засобу невідоме. Крім того, на виявлену земельну ділянку в нього немає жодних документів. Проти арешту та подальшої реалізації даного майна приватним виконавцем не заперечує та не ухиляється від виконання виконавчого листа. Апелянт вказує, що приватний виконавець, після поновлення вчинення виконавчих дій, жодного разу не зв`язувався з боржником та не призначав жодної зустрічі. З моменту відкриття виконавчого провадження у справі з частою періодичністю вчиняються виконавчі дії, які здійснюються з метою примусового стягнення коштів, розшуку та реалізації наявного в боржника майна. Жодного ухилення від здійснення виконавчих дій божником не здійснюється. Апелянт переконаний, що приватний виконавець має можливість реалізувати знайдене належне йому рухоме та нерухоме майно. Арештовані кошти списуються із заробітної плати та пенсійного рахунку. Оплатити всю суму заборгованості одноразовим платежем він не має фінансової можливості. Вважає, що позбавлення права виїзду за кордон в майбутньому може негативно вплинути на обов`язок щодо сплати коштів за виконавчим провадженням №56676134, що призведе до негативних наслідків, а тому просив ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання відмовити (а.с.1-6, том.2). Відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.2 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Вислухавши пояснення представника апелянта ОСОБА_1 та приватного виконавця Ткачука Л.М., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. В силу ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. З матеріалів справи встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л.М. знаходиться виконавче провадження № 56676134 з виконання виконавчого листа №344/9252/2017, виданого 19.06.2018 року Івано-Франківським міським судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 040680 грн безпідставно набутих коштів, про що свідчить постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 27.06.2018 року (а.с.199-200, том 1). Згідно постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження приватним виконавцем об`єднано виконавчі провадження №56676134, №56676180 у зведене виконавче провадження №56677085 (а.с.12-13, том 2). На підтвердження вимог, викладених у поданні, приватним виконавцем 27.06.2018 року винесено постанови про арешт майна боржника, якими накладено арешт на все рухоме, нерухоме майно, на всі рахунки, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать боржнику ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с.206, 207, 208, том 1). При проведенні виконавчих дій приватним виконавцем встановлено, що за боржником зареєстровано на праві приватної власності земельну ділянку, кадастровий номер :2625882403:01:003:0178 в с.Нова Липівка Тисменицького району Івано-Франківської області та автомобіль марки ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.209-210, том 1). Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з положень закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст.441 ЦПК України, встановивши, що на даний час боржником рішення суду не виконано, заборгованість не погашено, боржник ухиляється від будь-яких пояснень, а тому з метою захисту прав стягувача, дійшов висновку про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 . З таким висновком погоджується апеляційний суд, виходячи з такого. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначається Законом України «Про виконавче провадження». Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Відповідно до статті 33 Конституції України право кожного вільно залишати територію України може бути обмежено тільки законом. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом. Згідно статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну. Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, і які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті. Порядок вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України врегульовано чинним законом на час його вирішення. Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (зі змінами та доповненнями), встановлений порядок звернення державного виконавця з поданням до суду щодо обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну у разі невиконання боржником своїх зобов`язань. Відповідно до п.19 частини 3 статті 18Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим підлягає з`ясуванню чи дійсно особа свідомо не виконувала зобов`язання, або невиконання зумовлено об`єктивними причинами. Під поняттям "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок повністю або частково у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання має можливість виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Відповідно до положень частини першої статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення. Такі обставини суд повинен установити, виходячи з відомостей, зазначених у поданні, матеріалах виконавчого провадження та пояснень державного виконавця. Пунктом 5 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Таким чином, процедура обмеження у праві виїзду боржника передбачена ЦПК України, а підстави - Законами України «Про виконавче провадження» та «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». На час звернення з даним поданням рішення суду виконане не було, що підтверджено такими доказами. 27.06.2018 року приватним виконавцем направлено запити до ДФС України про наявність відкритих рахунків за боржником; надіслано ОСОБА_2 вимогу, якою зобов`язано останнього з`явитись до виконавця 11.06.2018 року, за адресою: АДРЕСА_1 , 1 поверх, для надання декларації про доходи та майно боржника та пояснень щодо порядку та способу виконання ОСОБА_2 виконавчих листів. Вимогу приватного виконавця вручено Білецькому М.С. 03.07.2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 764930020298 7 (а.с.204, том 1). Як вбачається з відповідей ДФС України від 02.07.2018 року №1039760192 боржник мав п`ять відкритих рахунків в банках , а станом на 26.07.2019 року №1054877193 боржником відкрито вісім рахунків в банках (а.с.211-212, том 1). Ця обставина свідчить про наявність фінансового обороту у боржника. Принаймні, необхідність відкриття нових банківських рахунків у зв`язку з іншими обставинами, не пов`язаними із рухом коштів, належних відповідачу, не спростована представником відповідача у судовому засіданні в апеляційному суді. Постановами приватного виконавця 10 липня 2018 року та 16 липня 2018 року звернуто стягнення на доходи боржника, що отримує дохід у приватного підприємства «Науково-технічна фірма «Білекс» (вул. Д.Дудаєва,31 А, м.Івано-Франківськ). Постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства на користь стягувача на відповідний рахунок у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 1145748,00 грн (а.с.18-19, 20-21 том.2). 16 липня 2018 року приватним виконавцем винесено постанову про розшук транспортного засобу марки ВАЗ 21063,1984 року випуску, та постанову про його арешт (а.с.24-25, том 2). 15 серпня 2018 року знято арешт з рахунку № НОМЕР_3 в ПАТ КБ «ПриватБанк», на який було накладено арешт постановою приватного виконавця про арешт коштів боржника від 27.06.2018 року (а.с.26-27, том.2). 12 вересня 2018 року постановою приватного виконавця виведено виконавче провадження №56676134 з примусового виконання із зведеного виконавчого провадження №56677085, яке веде приватний виконавець (а.с.28-29). 22 жовтня 2018 року зупинено виконавчі дії (а.с.30-31, том.2). 26 липня 2019 року поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №344/9252/2017, виданого 19.06.2018 року (а.с.32-33, том.2). 06 серпня 2019 року винесено постанову про розшук майна боржника, а саме транспортного засобу марки ВАЗ 21063,1984 року випуску та постанову про його арешт (а.с.34-35, том.2). 12 листопада 2019 року накладено арешт на грошові кошти , що містяться на рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1145748 грн (а.с.36-37, том.2). Статтею 76 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена відповідальність за невиконання законних вимог виконавця, у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця. З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що ОСОБА_2 , будучи поінформованим про відкриття виконавчого провадження, оскільки представником апелянта не заперечується у апеляційному суді факту отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження, поінформованості про поновлення виконавчого провадження після повернення справи із касаційної судової інстанції за результатами перегляду рішення суду, не подав державному виконавцю декларацію про свої доходи та майно, обов`язок подання якої встановлений для нього постановою про відкриття виконавчого провадження. Крім того, боржник з часу відкриття виконавчого провадження не надав державному виконавцю жодних доказів на підтвердження поважності причин несплати боргу, не надав технічної документації щодо земельної ділянки для проведення її опису і арешту та подальшої реалізації, не надав для огляду транспортний засіб, не вчинив жодних дій, спрямованих на оплату боргу, зокрема і частково. Докази у справі достовірно та об`єктивно вказують на те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов`язання, покладеного на нього судовим рішенням у спосіб утримання від дій, спрямованих на виконання рішення суду. Оскільки рішення суду боржником свідомо не виконується та останній ухиляється від його виконання, суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення подання державного виконавця. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює. Доводи апелянта про те, що йому було невідомо про наявність у нього права на земельну ділянку, а також про місцезнаходження транспортного засобу, право власності на який за ним зареєстровано, не заслуговують на увагу, оскільки особа має бути обізнаною про свій майновий стан та несе тягар щодо утримання свого майна і відсутність у боржника у володінні майна (транспортного засобу) є лише одним елементом змісту права власності і не виключає таке право боржника (право власності). Аналогічно, відсутність у боржника у певний період часу документів на об`єкт нерухомого майна (земельну ділянку) не анулює його право на цей об`єкт. Тому свій обов`язок щодо подання інформації приватному виконавцеві про майно та доходи боржник мав виконати та максимально сприяти приватному виконавцеві у отриманні (поновленні, виготовленні) документів на об`єкт нерухомого майна та встановленні місцезнаходження транспортного засобу, який ним був переданий у довірче володіння іншій особі. За таких обставин, відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 16 грудня 2019 року - без зміни. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий І.О. Максюта Судді: Р.Й Матківський М.Д. Горейко Повний текст постанови складено 27 лютого 2020 року.