Постанова Дніпровський апеляційний суд № 213/4282/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3201/20 Справа № 213/4282/19 Суддя у 1-й інстанції - Князєва Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П., секретар судового засідання : Чубіна А.В., сторони справи : позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гузєва Ігоря Григоровича та Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 січня 2020 року, ухваленого суддею Князєвою Н.В. у м. Кривому Розі, відомості про дату складання повного тексту судового рішення відсутні, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі- ПрАТ "ІнГЗК") про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював тривалий час більше 19 років у шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 06.01.2010 року йому первинно встановлено 55% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивача постійно турбує біль у суглобах, загальна слабкість, розмір якої оцінює 229515грн., яку просив стягнути з відповідача. Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "ІнГЗК " на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 80000 грн., без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів. Стягнуто з ПрАТ "ІнГЗК " на користь держави витрати судового збору 800 грн. В апеляційній скарзі представник позивача адвокат Гузєв І.Г., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, яке має значення для вірного вирішення спірного питання, просить рішення змінити та збільшити розмір моральної шкоди до заявленого в позовних вимогах. Вважає визначений судом розмір моральної шкоди, значно заниженим, таким, що не відповідає стражданням позивача та принципу розумності, виваженості та справедливості. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати професійної працездатності. Не погоджуючись із рішенням суду представник відповідача ПрАТ "ІнГЗК " посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не встановлено факту спричинення позивачу моральної шкоди, відповідачем. Суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, позивач був обізнаний із наявністю шкідливих факторів на виробництві, не заявляв вимоги про розірвання трудового договору. Розмір стягнутої моральної шкоди вважають значно завішеним, та недоведеним належними та допустимими доказами. Заслухавши доповідь судді- доповідача, представника відповідача Самойленко І.О., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги представника позивача та наполягала на задоволенні апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків. Судом встановлено, що згідно записів, що містяться в його трудовий книжці ОСОБА_1 працював на підприємстві ПрАТ "ІнГЗК " у періоди з 30.03.1972 по 18.12.1972, з 10.05.1977 по 18.04.1979; з 12.07.1993 по 29.05.2006; з 18.01.2007 по 22.02.2010 водієм автотранспортних засобів. Звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України (а.с. 25-31). Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини позивачу 06.08.2009 встановлений діагноз: 1) вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальних вібрацій, синдром полірадикулонейропатії шийної та попереково-крижової з вираженим больовим синдромом, статико-динамічними розладами вираженого ступеня, вираженим м`язово-тонічним синдромом, рецидивуючий перебіг, з нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу, ПФС першого-другого ступеня, деформуючого артрозу ліктьових суглобів, ПФС першого-другого ступеня, порушенням трофіки кистей та деформуючим артрозом колінних суглобів, ПФС першого ступеня, церебрально-периферичний ангіодистонічний синдром. 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пилотоксичний бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії). ЛН першого-другого ступеня. Захворювання професійні (а.с. 11). З акту розслідування хронічного професійного захворювання № 18 від 30.10.2009 проведено розслідування виникнення у позивача професійного захворювання. Відповідно до пункту 16 акту професійне захворювання виникло через дію на позивача впливу пилу, показники якого перевищували ГДК через недосконалість технологічного процесу. Позивач виконував роботу в умовах впливу вібрації, показники якої перевищували гранично допустимий рівень внаслідок недосконалості технологічних механізмів. Крім того, позивач підпадав під вплив формальдегіду, показники якого перевищували ГДК через недосконалість робочого місця.Згідно з п. 17 акту причиною професійного захворювання визнано тривалу роботу впродовж 19 років 9 місяців в шкідливих умовах (а.с. 12-15). При первинному огляді МСЕК 06.01.2010 позивачу встановлено 55% втрати професійної працездатності з 04.01.2010 безстроково, з яких 40 % вібраційна хвороба, 15 % ХОЗЛ, та встановлено ІІІ групу інвалідності з 04.01.2010 безстроково (а. с. 9-10). Відповідно до наданих позивачем виписних епікризів та довідок медичних закладів, він тривалий час знаходилася на лікуванні з приводу отриманих професійних захворювань (а.с. 16-24). Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з втратою працездатності через отримане професійне захворювання. Колегія суддів погоджується із висновком суду, щодо обов`язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду спричинену втратою здоров`я на виробництві, вважає його законним і обґрунтованим. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. З акту проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання позивача встановлено причину професійного захворювання позивача робота впродовж більше 19 років в умовах дії загальної вібрації, пилу, через недосконалість технологічного процесу, показники якої перевищували нормативні, що спростовує доводи апеляційної скарги представника відповідача про відсутність вини підприємства в отриманні позивачем професійного захворювання. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває біль у суглобах, що обмежує його рух, втратив частину професійної працездатності, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання, яке завдає позивачу фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не забезпечено надійних та безпечних умов виробничого процесу. Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, через недосконалість робочого місця, яке потягло за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, судом врахований характер отриманих професійних захворюваннь, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі вперше 55%, період роботи позивача на підприємстві більше 19 років, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та взагалі неможливість його відновлення. У зв`язку з чим доводи апеляційних скарг, як представника позивача так і відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними, судом враховані при визначенні його розміру усі суттєві обставини справи. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гузєва Ігоря Григоровича та Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", залишити без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 26 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: