Постанова 4821 № 705/2806/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/320/20Головуючий по 1 інстанції Справа №705/2806/19 Категорія: Годік Л.С. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2020 року : Черкаський апеляційний суд в складі: суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М. за участю секретаря Матюха В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2019 року, ухваленого під головуванням судді Годік Л.С., у справі за позовом ОСОБА_2 до Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про скасування рішення Берестівецької сільської ради, визнання недійсним Державного акта про право власності на землю, скасування реєстрації права власності на земельні ділянки, - в с т а н о в и в : У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про скасування рішення Берестівецької сільської ради, визнання недійсним Державного акта про право власності на землю, скасування реєстрації права власності на земельні ділянки. Свої вимоги обґрунтував тим, що у 1986 році він разом із дочкою ОСОБА_3 та зятем ОСОБА_1 переїхав на постійне місце проживання в АДРЕСА_1 Відповідачі по АДРЕСА_2 вказаного села купили житловий будинок. На початку 90-х років позивач купив два старих житлові будинки АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 вказаного села разом із земельними ділянками, які були зареєстровані в погосподарській книзі на його ім`я. Згідно погосподарської книги №1 за 1991-1995 роки, номер погосподарського обліку 153, власником домоволодіння по АДРЕСА_4 (порядковий номер не вказаний), с. Берестівець, зареєстровано ОСОБА_2 - голова, а у розділі ІV цієї книги зазначено, що у його особистому користуванні станом на 1995 рік перебуває земельна ділянка площею 0,37га. Відповідно до довідки Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області б/н від 14 червня 2018 та погосподарської книги №4 за 1991-1995 роки, в домоволодінні АДРЕСА_3 зареєстрований та проживає голова домоволодіння ОСОБА_2 . Розпорядженням сільського голови с. Берестівець від 18 лютого 2016 №5/02-08, вулицю Пролетарська перейменовано на С.І. Байди. На земельних ділянках за колишніми адресами, відповідно: АДРЕСА_5 старі житлові будинки були демонтовані і на їх місці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 збудували два нових. Рішенням Паланської сільської ради №45 від 25 березня 2019 року житловому будинку, що розташований по старій адресі Пролетарська,7 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці, яка мала адресу: АДРЕСА_4 позивачем у 1990 році розпочато будівництво житлового будинку. Рішенням Паланської сільської ради №46 від 25 березня 2019 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . У 2018 році позивач вирішив отримати дозвільні документи для закінчення вказаного будівництва та довідався, що обов`язковим документом - є підтвердження права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розташовано об`єкт нерухомого майна. 26 квітня 2019 року позивач отримав архівний витяг з рішення Берестівецької сільської ради від 24 травня 2007 №14-3/V з якого стало відомо, що вказаним рішенням припинено його право користування земельними ділянками площею 0,47га по АДРЕСА_4 та площею 0,43га по АДРЕСА_3 . Пунктом 3 даного рішення відповідачу ОСОБА_1 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку загальною площею 1,27га по АДРЕСА_2 ), в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 1,02га. На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №139112 від 01 серпня 2007 року , відповідно до якого останньому передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,1092га з кадастровим номером 7124380900:01:000:0289, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що до складу земельної ділянки, що передана у власність відповідачу ОСОБА_1 , увійшли і земельні ділянки №№7 та 9, які вилучені були у позивача на підставі його заяв від 23 травня 2007 року та рішення Берестівської сільської ради від 24 травня 2007 року №14-03/V/ Відповідач ОСОБА_3 повідомила позивача, що вказані заяви були написані нею. В такий спосіб позивач незаконно позбавлений права користування земельними ділянками, і як наслідок позбавлений можливості оформити право власності на нерухоме майно. Позивач вважає, що діями відповідачів він незаконно позбавлений права користування земельними ділянками, а як наслідок позбавлений можливості оформити право власності на нерухоме майно, у зв`язку з чим просив суд поновити строк позовної давності, скасувати рішення Берестівецької сільської ради Уманського району Черкаської області від 24 травня 2007 року №14-3/V в частині: припинення права користування земельною ділянкою площею 0,47га ОСОБА_2 по АДРЕСА_4 ; припинення права користування земельною ділянкою площею 0,43га ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 ; надання у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 1,27га по АДРЕСА_2 , із земель в межах населеного пункту, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку 0,25га, для ведення особистого селянського господарства - 1,02га. Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 139112, виданий 01 серпня 2007 року на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,1092га надану для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_2 . Скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за ОСОБА_1 , проведену 30 березня 2015 року Управлінням Держземагенства в Уманському районі Черкаської області, повним правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 , а саме: земельну ділянку площею 0,1180га, кадастровий №7124380900:01:000:0772, надану для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку площею 0,0250га, кадастровий №7124380900:01:000:0773, надану для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку площею 0,7412га, кадастровий №7124380900:01:000:0774, надану для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2019 року позов задоволено. Скасовано рішення Берестівецької сільської ради Уманського району Черкаської області від 24 травня 2007 року № 14-3/V в частині: припинення права користування земельною ділянкою площею 0,47га ОСОБА_2 по АДРЕСА_4 ; припинення права користування земельною ділянкою площею 0,43га ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 ; надання у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 1,27га по АДРЕСА_2 , із земель в межах населеного пункту, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства-1,02 га. Визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 139112, виданий 01 серпня 2007 року на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,1092 га надану для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_2 . Скасовано державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за ОСОБА_1 , проведену 30 березня 2015 року Управлінням Держземагенства в Уманському районі Черкаської області, повним правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 , а саме: земельну ділянку площею 0,1180га, кадастровий номер 7124380900:01:000:0772, надану для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку площею 0,0250га, кадастровий номер 7124380900:01:000:0773, надану для ведення особистого селянського господарства; земельну ділянку площею 0,7412га, кадастровий номер 7124380900:01:000:0774, надану для ведення особистого селянського господарства. Вирішено питання судових витрат. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що власник майна, права якого порушені внаслідок видання акта органом державної влади або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. Суд констатував факт незаконного припинення права користування позивача земельними ділянками площею 0,47 га по АДРЕСА_4 та площею 0,43га по АДРЕСА_3 та факт незаконної передачі у власність відповідачу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,27 га по АДРЕСА_2 . Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на необґрунтованість та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги вмотивовує тим, що позивач звернувся до суду з даним позовом зі спливом строку позовної давності, проте апелянт не мав можливості подати заяву про застосування судом строків позовної давності, так як судовий розгляд даної справи проведений без участі відповідача ОСОБА_1 . Позивачем не надано жодного правовстановлюючого документа, що підтверджує виникнення речового права на придбані будинки та спірні земельні ділянки. Подана позивачем довідка Паланської сільської ради від 14 червня 2018 року є неналежним доказом, оскільки викладена в ній інформація не відповідає запису в погосподарській книзі №4 за 1991-1995 роки Берестівецької сільської ради. Твердження позивача про те, що оскаржуваним рішенням Берестівецької сільської ради незаконно припинено його право користування земельною ділянкою площею 0,47га по АДРЕСА_4 та земельною ділянкою площею 0,43га по АДРЕСА_3 є лише припущенням позивача, оскільки вищевказаним рішенням сільської ради відповідачу ОСОБА_1 передана земельна ділянка за іншою адресою: АДРЕСА_2 . Даний позов поданий з метою заволодіння земельною ділянкою ОСОБА_3 , яка перебуває в шлюбі з ОСОБА_1 та на даний час в суді розглядається справа про поділ майна подружжя. Апелянт вказує, що земельна ділянка виділена йому під забудову житлового будинку у 1987 році рішенням загальних зборів колгоспу. Згідно рішення Уманської районної ради народних депутатів від 26 лютого 1988 року №42, ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку на три кімнати жилою площею 41.65 кв.м. у АДРЕСА_6 на земельній ділянці 0.45 га, виділеної рішенням загальних зборів від 22 липня 1987 року №2, а оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку 1.27 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_6 із земель в межах населеного пункту, на підставі якого відповідачу ОСОБА_1 видано Державний акт та зареєстровано право власності. У відзиві на подану апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає рішення першої інстанції законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною та не обґрунтованою, вказуючи, що відповідач ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, про що в матеріалах справи є належні докази. Вважає безпідставною заяву апелянта стосовно неналежності записів в погосподарських книгах, оскільки до введення в дію Закону України «Про власність» (15 квітня 1991 року) правовий режим власності регулювався нормами ЦК УРСР 1963 року, а зазначені книги передбачалися для ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів. Проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки судом надано належну оцінку доказам та встановлено факт порушення права позивача. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного. Згідно з положеннями статті 116 ЗК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до частин 1, 2 статті 118 ЗК України, в зазначеній редакції, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Частинами 6,7 зазначеної статті ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Згідно зі статтями 125, 126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Пунктом а частини 1 статті 141 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Згідно частини 3 статті 142 ЗК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Із доданих позивачем до матеріалів справи копій заяв від 23 травня 2007 року, вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до Берестівецької сільської ради з проханням вилучити земельні ділянки площею 0,47га по АДРЕСА_4 та площею 0,43га по АДРЕСА_3 (а.с. 23,24). Рішенням Берестівецької сільської ради Уманського району Черкаської області від 24 травня 2007 року № 14-3/Y припинено право користування земельною ділянкою площею 0,47га ОСОБА_2 , по АДРЕСА_4 та припинено право користування земельною ділянкою площею 0,43га ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 на підставі поданих ним заяв. (а.с.32) Зазначаючи про незаконність вказаного рішення сільської ради, позивач підставами позовних вимог в цій частині зазначив те, що він такі заяви до сільської ради не писав. Статтею 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 5 статті 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Згідно статті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до частин першої, п`ятої-сьомої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. На суд покладається обов`язок розгляду цивільної справи в межах заявлених сторонами вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 13 ЦПК України). Встановлення такої обставини як написання заяв та їх підпис позивачем чи іншою особою потребує спеціальних знань. Згідно пунктів 1,2 частини 1 статті 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Зазначену обставину без проведення експертизи не можливо встановити і сторонами не надано відповідні висновки експертів із цього питання, а відтак позивачем не доведено, що подані до сільської ради заяви та їх підпис здійснено не ним. Відповідно до п.3 рішенням Берестівецької сільської ради Уманського району Черкаської області від 24 травня 2007 року № 14-3/Y ОСОБА_1 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку загальною площею 1,27га по АДРЕСА_2 із земель в межах населеного пункту, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку 0,25га, для ведення особистого селянського господарства 1,02га , на підставі поданої заяви. (а.с. 32) 23 травня 2007 року ОСОБА_1 до Берестейської сільської ради було подано три заяви, а саме з проханням надати земельні ділянки площею 0,47га по АДРЕСА_4 та площею 0,43га по АДРЕСА_3 для будівництва та ведення сільського господарства, а також з проханням передати безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 1,27 га по АДРЕСА_2 із земель в межах населеного пункту, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку 0,25га та для ведення особистого селянського господарства 1,02га. (а.с. 25 - 27) Рішенням сільської ради йому передано у власність земельну ділянку загальною площею 1,27га по АДРЕСА_2 , прийняте рішення сільською радою по ще двом поданим заявам відсутнє, при цьому адреса земельної ділянки яка передана у власність ОСОБА_1 не співпадає з адресою земельних ділянок які цим же рішенням вилучені у позивача ОСОБА_2 , а відтак позивач не довів ту обставину, що відповідачу ОСОБА_1 передані у власність вилучені у позивача земельні ділянки, що є також підставою для відмови в позові. При цьому суд також враховує, що ОСОБА_1 виділялась земельна ділянка за рахунок земель присадибного фонду площею 0.45 га, за адресою с.Берестівець вулиця Пролетарська, що підтверджується будівельним паспортом на забудову земельної ділянки виділеної індивідуальному забудовнику, що хоч і частково, але спростовує доводи позивача, що виділена відповідачу земельна ділянка саме та, яка вилучена у позивача. Також не співпадають заявлені вимоги позивачем з відомостями зазначеними в погосподарських книгах, на які останній посилається, оскільки в погосподарській книзі №4 відсутній розмір земельної ділянки, а в книзі №1 такий розмір складає лише 0.37 га. Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 139112, виданого 01 серпня 2007 року на ім`я ОСОБА_1 , йому, на підставі рішення Берестівецької сільської ради Уманського району Черкаської області від 24 травня 2007 року № 14-3/Y, передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,1092 га, яка розташована в АДРЕСА_6 (а.с. 33). Згідно технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, виготовленої на замовлення ОСОБА_1 , земельну ділянку площею 1,1092 га з кадастровим номером 7124380900:01:000:0289 розділено на три земельні ділянки а саме: земельна ділянка площею 0,1180 га, кадастровий номер 7124380900:01:000:0772, для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0,2500 га., кадастровий номер 7124380900:01:000:0773, для ведення особистого селянського господарства; земельна ділянка площею 0,7412 га, кадастровий номер 7124380900:01:000:0774, для ведення особистого селянського господарства (а.с.34-48). Оскільки не підлягає задоволенню позовна вимога про скасування рішення Берестейської сільської ради, наступні позовні вимоги щодо визнання недійсним Державного акту та скасування державної реєстрації є похідними, тому не підлягають задоволенню. В пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. В даній справі позовні вимоги не підлягають задоволенню за недоведеністю, тому суд не застосовує правила щодо позовної давності. Визнання позовних вимог відповідачами Паланською сільською радою та ОСОБА_3 , не звільняло позивача від доведення обставин на які він посилався, оскільки ці вимоги не визнаються ще одним учасником справи ОСОБА_1 , а відтак підлягали доказуванню, що не було виконано позивачем.(стаття 82 ЦПК України) Згідно частини 1,2,5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалене судом першої інстанції рішення, зазначеним вимогам не відповідає, оскільки зазначивши факт незаконного отримання ОСОБА_1 земельної ділянки, суд не зазначив обґрунтування чому прийшов до таких висновків. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2019 року скасувати. Ухвалити нове рішення яким: В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про скасування рішення Берестівецької сільської ради, визнання недійсним Державного акта про право власності на землю, скасування реєстрації права власності на земельні ділянки відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3457 гривень 80 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 27 лютого 2020 року. Судді