Постанова 4816 № 591/3245/18

Справа № 591/3245/18 Номер провадження 22-ц/816/7/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2020 року м.Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Орлова І.В., суддів: Кононенко О.Ю., Собини О.І., учасники справи: позивачка ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 березня 2019 року (суддя Кривцова Г.В., повне рішення складено 06 березня 2019 року) в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання, - в с т а н о в и в : 06 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_5 , яка продовжує навчання в розмірі 5000 гривень щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до 30 червня 2021 року, тобто до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років. Позовні вимоги мотивовані тим, що донька ОСОБА_5 з 01 вересня 2017 року навчається за денною формою за спеціальністю «Фізична культура» Навчально-наукового інституту фізичної культури Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка, проживає разом із заявницею та знаходиться на її утриманні, не працює. Відповідач не приймає участь в утриманні повнолітньої доньки, проте від обов`язку надавати допомогу не звільнений. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на повнолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень щомісячно, до закінчення нею навчання 30 червня 2021 року, але не довше ніж до досягнення нею 23 років, починаючи стягнення з 06 червня 2018 року. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 гривень. В апеляційній скарзі ОСОБА_7 , посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду змінити, зменшивши розмір стягнутих аліментів до 1000 гривень. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачкою не доведено, а місцевим судом не встановлено факт спільного проживання з нею доньки, як і не доведено, чи потребує ОСОБА_5 матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням. Також суд не надав оцінку тому, що позивач не має стабільного доходу та постійної роботи, уклав новий шлюб, проживає разом з дружиною та двома дітьми, які перебувають на його утриманні, оскільки дружина не працює та доглядає за їх спільною донькою ОСОБА_8 , 2014 року народження, яка часто хворіє. За таких обставин, на думку заявника апеляційної скарги, достатнім є розмір аліментів на утримання ОСОБА_5 , яка продовжує навчання, на рівні 1000 гривень щомісячно. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а розмір стягнутих з відповідача аліментів достатнім для утримання доньки, яка продовжує навчання. Вказує, що донька знаходиться на повному її утримані, стипендію не отримує, а відповідач, який позбавлений батьківських прав відносно доньки та який не цікавиться життям і здоров`ям своєї дитини, не звільнений від обов`язку надавати матеріальну допомогу доньці у зв`язку з продовженням її навчання. Також зазначає, що відповідач має змогу таку допомогу надавати, оскільки є моряком та має річний дохід близько 85000 доларів США. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін з наступних підстав. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з 01 вересня 2017 року є студенткою Навчально-наукового інституту фізичної культури Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка за спеціальністю «Фізична культура» терміном навчання за денною формою до 30 червня 2021 року (а.с. 6, 8). Шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано 28 лютого 2007 року (а.с. 7). Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 квітня 2017 року з відповідача на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_9 у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 гривень щомісячно починаючи з 24 червня 2016 року і до досягнення донькою повноліття, а також позбавлено ОСОБА_4 батьківських прав відносно доньки (а.с. 9-10). Вказаним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_5 проживає зі своєю матір`ю ОСОБА_1 у м. Суми. ОСОБА_4 , який є громадянином Російської Федерації та зареєстрований і проживає у м. Мурманську (а.с. 65), з 21 січня 2011 року звільнений з останнього місця роботи з посади помічника капітана відкритого акціонерного товариства «Арктичні морські інженерно-геологічні експедиції», доказів його працевлаштування після звільнення матеріали справи не містять, як і не містять доказів про отримання ним будь-якого постійного заробітку (а.с. 56 64). Медичними довідками підтверджується, що малолітня донька відповідача ОСОБА_10 часто хворіє на гострі респіраторні вірусні інфекції (більше 6 разів на рік) (а.с. 51, 52). Доказів на підтвердження понесених відповідачем витрат на лікування його малолітньої доньки матеріали справи не містять. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки повнолітня дочка сторін продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, тому батько зобов`язаний утримувати її до досягнення двадцяти трьох років або до закінчення навчання. При цьому суд встановив, що відповідач не має регулярного заробітку, за станом здоров`я не має перешкод для працевлаштування, доказів перебування на його утриманні інших осіб, крім малолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , він не надав, а тому, на думку суду, ОСОБА_4 має змогу надавати матеріальну допомогу доньці ОСОБА_9 у розмірі 1500 гривень на місяць. Апеляційний суд погоджується з правильністю таких висновків, оскільки вони відповідають як обставинам справи, так і нормам матеріального права. Відповідно до положень ст. 199 СК України обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Виходячи з принципу рівності покладеного на кожного з батьків обов`язку утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб, матеріального становища відповідача та його доньки, яка є працездатною особою, визначений місцевим судом розмір аліментів на рівні 1500 гривень щомісяця не можна визнати несправедливим. Підстав для зменшення цього розміру з урахуванням доведених у справі обставин немає. Доводи заявника апеляційної скарги про перебування на його утриманні двох малолітніх дітей та дружини доказами не підтверджені. Також відповідачем не надано доказів про розмір його доходів чи їх відсутність, не надано доказів про те, що він має статус безробітного, тощо. Решта доводів апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Апеляційний суд звертає увагу, що відповідач у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я та в інших випадках не позбавлений права звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів в порядку ст. 192 СК України. Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_11 залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 березня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Дата складення повного тексту постанови 27 лютого 2020 року. Суддя-доповідач - І.В.Орлов Судді: О.Ю.Кононенко О.І.Собина