Постанова 4813 № 507/1234/19

Номер провадження: 22-ц/813/2839/20 Номер справи місцевого суду: 507/1234/19 Головуючий у першій інстанції Гнатюк В. О. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.02.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В., учасники справи: позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2019 року, постановленого під головуванням судді Гнатюка В.О., - в с т а н о в и в: У вересні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 17.11.2010 р. був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті , складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Однак, відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору та станом на 31.08.2019 року має заборгованість за кредитом у розмірі 120630,87 грн., яка складається з: 5992,21 грн. - заборгованість за тілом кредита; 114638,66 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати. Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 5992,21 грн., а також судовий збір. Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк», подало до суду апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити в повному обсязі, в інший частині рішення залишити без змін, посилаючись на неповне, всебічне та об`єктивне дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що суд відмовляючи у стягненні заборгованості за процентами, виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача процентів, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині, проте вказані висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Відзиву до суду надано не було. У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 17.11.2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У заяві зазначено, що Банк щодо зміни кредитного ліміту керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pаges/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 31.08.2019 року становила 120630,87 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5992,21 грн.; заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 114638,66 грн. Задовольняючи частково позов АТ КБ «ПриватБанк» та стягуючи заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5992,21 грн., і відмовляючи у стягненні заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 114638,66 грн., суд першої інстанції виходив з наступних обставин. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а ч. 1 ст. 1049 вказаного Кодексу встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору кредит у строк та в порядку, встановлених договором. Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Судом встановлено, що відповідач визнав позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, в зв`язку з чим прийшов до вірного висновку про стягнення заборгованості в сумі 5992 ,21 грн. Також судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Банком був укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Однак при укладенні договору представник Банку не роз`яснив йому Умови та правилами надання банківських послуг» та «Тарифи Банку». Дане пояснення узгоджується з наданими Банком витягами з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з яких не вбачається, що саме ці Умови та правила, а також тарифи були доведені відповідачу при укладені кредитного договору, оскільки жодна сторінка даних Умов та правил та витяг з Тарифів не підписані відповідачем. На підставі вищевикладеного, суд обґрунтовано задовольнив частково позов АТ КБ «ПриватБанк», оскільки відповідач визнав позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, а зазначені витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» відповідно до статті 207 ЦК України не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, оскільки він не підписаний відповідачем. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019 р., справа № 342/180/17-ц, провадження № 14-131цс19. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що суд відмовляючи у стягненні заборгованості за процентами, виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача процентів, у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині, проте вказані висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не визнані відповідачем, також вони не підписані ним, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 27 лютого 2020 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Т.В. Цюра