Ухвала КАС ВС № 160/9141/18

УХВАЛА 27 лютого 2020 року Київ справа №160/9141/18 адміністративне провадження №К/9901/14722/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Рибачука А.І. суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, про направлення звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання ним висновку відносно дискримінації позивача та про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019 у справі №160/9141/18 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, в якому просила: - визнати незаконним рішення уповноваженої особи, яке оформлене наказом від 16.09.2015 №813 у частині нікчемності договору від 26.02.2015 №011-03727-260215 "Зростаючий в євро"; - зобов`язати уповноважену особу внести дані про неї до переліку (реєстру) рахунків як вкладника ПАТ "Дельта Банк" та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) додаткову інформацію щодо неї, ОСОБА_1 , яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду на рахунку № НОМЕР_1 за договором банківського вкладу " Класичний " (депозиту) від 26.02.2015 №011-03727-260215 "Зростаючий". Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2019, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019, на підставі пунктів 1 та 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), закрито провадження у даній справі. 20.05.2019 позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019 у справі №160/9141/18. Ухвалою Верховного Суду від 30.05.2019 зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення її недоліку шляхом надання документа про сплату судового збору. Скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначений в ній недолік - сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн. шляхом перерахування вказаної суми з власного карткового рахунку на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва. Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Постановою Верховного Суду від 11.07.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019 у справі №160/9141/18 залишено без змін. 13.08.2019 до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору у розмірі 1921,00 грн. Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2020 відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання. 17.02.2020 до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, направити звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання ним висновку відносно дискримінації позивача та повернути судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги в розмірі 1921,00 грн. Щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів зазначає наступне. В обґрунтування згаданого вище клопотання позивач зазначає, що існують розбіжності в судовій практиці щодо необхідності сплати судового збору у справах про відшкодування гарантованої суми вкладу. Відповідно до частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Згідно з частиною третьою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Таким чином, оскільки Верховний Суд 11.07.2019 прийняв постанову за результатами розгляду касаційної скарги правові підстави для задоволення клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні. Стосовно клопотання про направлення звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання ним висновку відносно дискримінації позивача колегія суддів звертає увагу на наступне. Клопотання вмотивоване тим, що дана справа містить ознаки дискримінації позивача. Відповідно до пункту 2 частини першої статті1 Закону України від 06.09.2012 №5207-VI "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (далі - Закон №5207-VI) дискримінацією визнається ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Згідно з абзацом 8 частини першої статті 10 Закону №5207-VI Уповноважений Верховної Ради України з прав людини у рамках здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина надає висновки у справах про дискримінацію за зверненням суду. Предметом спору в даній справі є відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб гарантованих сум вкладів. З урахуванням викладеного, оскільки спір у даній справі не є спором про дискримінацію, суд вважає подане клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Щодо клопотання про повернення судового збору суд вважає за необхідне зазначити таке. В обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що вона звільнена від сплати судового збору відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 №1023-XII (далі - Закон №1023-XII). Закон №1023-XII регулює відносини між споживачами товарів, робіт, послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізми їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до частини третьої статті 22 цього Закону, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є фінансовою установою, яка надає фінансові послуги, оскільки, відповідно до частини першої статті 3 Закону №4452-VI, він є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Крім того, відповідно до частини третьої статті 3 цього ж Закону, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що не має на меті отримання прибутку. Тому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не підпадає під категорію фінансової установи, яка під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів. Отже, на фізичних осіб-вкладників комерційних банків під час дії тимчасової адміністрації у них не розповсюджується дія частини третьої статті 22 Закону №1023-XII, відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Таким чином Верховний Суд констатує, що дія частини третьої статті 22 Закону №1023-XII не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення останнім владних управлінських функцій (виконання окремої владної функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону № 4452-VI). Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №817/777/16. Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Крім того ухвалою Верховного Суду від 07.02.2020 позивачеві вже було відмовлено в задоволенні клопотання про повернення судового збору з тих самих підстав. Враховуючи викладене, сплачений ОСОБА_1 за подання касаційної скарги судовий збір у сумі 1921,00 грн. поверненню не підлягає, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні заявленого нею клопотання. Керуючись пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", статтями 243, 248, 346, 347 КАС України У Х В А Л И В : Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про направлення звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання ним висновку відносно її дискримінації. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про повернення сплаченого за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.05.2019 у справі №160/9141/18 судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... А.І. Рибачук Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик, Судді Верховного Суду