Постанова 4873 № 910/18680/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "27" лютого 2020 р. Справа№ 910/18680/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ходаківської І.П. суддів: Владимиренко С.В. Євсікова О.О. за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М. за участю представників: від АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва": Ковтонюк Ю.А. від ТОВ "Корнет Холдинг": Гаврик А.В. від ТОВ "Міроіл": Литвин В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міроіл" на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.12.2019 (дата підписання 26.12.2019) (суддя Лиськов М.О.). за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" про забезпечення позову, подану до пред`явлення позову особи, які можуть отримати статус учасника справи: Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Товариство з обмеженою відповідальністю "Міроіл" ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заяви про забезпечення позову 24.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до його подання, в якій просить суд зупинити дію договору поставки № ЦЗВ-14-02719-01 від 09.09.2019, укладеного за результатами процедури № UA-2019-03-07-001178-b та додаткових угод № 1 від 11.10.2019 та № 3 від 16.12.2019 до договору поставки № ЦЗВ-14-02719-01 від 09.09.2019 шляхом заборони Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» та Товариству з обмеженою відповідальністю "Міроіл" вчиняти будь-які дії на виконання договору від 09.09.2019 № ЦЗВ-14-02719-01 та додаткових угод №1 від 11.10.2019 та № 3 від 16.12.2019 до вказаного договору. В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що укладення між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міроіл" за результатами процедури № UA-2019-03-07-001178-b договору поставки № ЦЗВ-14-02719-01 від 09.09.2019 суперечить положенням ст.ст. 3, 31 Закону України "Про публічні закупівлі". У зв`язку із цим, з метою захисту порушеного права заявник має намір звертатись до господарського суду міста Києва з позовом про скасування електронного аукціону та визнання недійсними договору № ЦЗВ-14-02719-01 від 09.09.2019. Необхідність застосування обраного заходу забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що вчинення дій АТ "Українська залізниця" та ТОВ "Міроіл" на виконання умов договору, в разі задоволення його позову та визнання договору №ЦЗВ-14-02719-01 від 09.09.2019 та додаткових угод № 1 від 11.10.2019 та № 3 від 16.12.2019 до договору недійсними, фактично унеможливить виконання судового рішення зі спору і захист порушених прав та інтересів заявника за його позовом. Отже заява про забезпечення позову мотивована наявністю у заявника обґрунтованих припущень, що невжиття таких заходів забезпечення позову може у подальшому може унеможливити виконання рішення та відновлення порушених прав заявника. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі №910/18680/19 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» та Товариству з обмеженою відповідальністю "Міроіл" вчиняти будь-які дії на виконання договору поставки від 09.09.2019 №ЦЗВ-14-02719-01 та додаткових угод № 1 від 11.10.2019 та № 3 від 16.12.2019 до договору поставки № ЦЗВ-14-02719-01 від 09.09.2019. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" відмовлено. Ухвалу суду мотивовано тим, що у випадку невжиття заявлених заходів забезпечення позову та в разі задоволення позову про визнання договору від 09.09.2019 № ЦЗВ-14-02719-01 та додаткових угод від 11.10.2019 № 1 та від 16.12.2019 № 3 до договору недійсними, обраний Товариством з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" спосіб захисту і поновлення порушених прав та інтересів буде неефективним та фактично унеможливить виконання судового рішення зі спору і , як наслідок, заявник не зможе захистити порушені права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 26.12.2019 та відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» посилається на те, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії спрямовані на виконання договору від 09.09.2019 № ЦЗВ-14-02719-01 ставить під загрозу оперативність постачання значного обсягу моторної оливи для дизельних двигунів усіх регіональних філій АТ «Укрзалізниця». Посилаючись на судову практику Верховного суду у справах №№910/13985/19, 910/12355/19 Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» вважає постановлену судом ухвалу про забезпечення позову незаконною та необґрунтованою. Також до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Міроіл», в якій просить скасувати ухвалу про забезпечення позову як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст. 2, 43, 136, 137, 138, 139 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), оскільки вжиті судом заходи забезпечення позову мають ознаки вирішення спору по суті. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги та явка представників сторін. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2020 та від 22.01.2020 матеріали оскарження справи № 910/18680/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В., поновлено Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі №910/18680/19 та відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 18.02.2020. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міроіл» на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі № 910/18680/19 залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Міроіл» строк десять днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 після усунення недоліків апеляційної скарги поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Міроіл» строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі № 910/18680/19 та відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 18.02.2020. У процесі підготовки Північним апеляційним господарським судом до розгляду справи № 910/18680/19 було встановлено, що дана справа перебуває у провадженні судді господарського суду міста Києва Демидова В.О. 14.02.2020 суддею Північного апеляційного господарського суду Демидовою А.М. заявлено самовідвід від розгляду справи № 910/18680/19. Заява судді про самовідвід заявлена з метою недопущення сумнів у її неупередженості, що можуть виникнути у зв`язку з тим, що зазначена справа знаходиться у провадженні судді господарського суду міста Києва, який є її близькою особою. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 заяву судді Демидової А.М. про самовідвід у справі № 910/18680/19 задоволено; матеріали оскарження передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2020 матеріали оскарження справи № 910/18680/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 в зазначеному складі колегії суддів апеляційні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міроіл» на ухвалу господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі № 910/18680/19 прийнято до свого провадження; розгляд апеляційних скарг призначено на 27.02.2020. 21.02.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" надійшли три заяви про відвід судді Ходаківської І.П., судді Владимиренко С.В. та судді Євсікова О.О. від розгляду справи № 910/18680/19. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Євсіков О.О. визнано заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" про відвід суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В., Євсікова О.О. від розгляду справи № 910/18680/19 необґрунтованими, матеріали оскарження передано для визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України для вирішення питання про відвід. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2020 заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" про відвід суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В., Євсікова О.О. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя Скрипка І.М., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б. у задоволенні заяв представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" про відвід суддів Ходаківської І.П., Владимиренко С.В., Євсікова О.О. у справі № 910/18680/19 відмовлено; матеріали оскарження повернуто колегії суддів у складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Євсіков О.О. В судовому засіданні 27.02.2020 представники скаржників підтримали свої апеляційні скарги і просили суд скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" про забезпечення позову у повному обсязі. В судовому засіданні 27.02.2020 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнет Холдинг" заперечив проти задоволення апеляційних скарг і просив суд залишити їх без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду - без змін. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1- 9 цієї частини. Водночас, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 ГПК України). Отже, із аналізу положень ст.ст. 136, 137 ГПК України вбачається, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. Так, за приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Статтею 204 ЦК України передбачено, що правомірність правочину презюмується. Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Згідно з ч. 1 та 4 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Статтею 13 ЦК України встановлені межі здійснення цивільних прав. У відповідності із зазначеною статтею Кодексу цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. Як вбачається із поданої заяви про забезпечення позову, заявник зазначив про те, що з метою захисту свого порушеного права він має намір звернутись до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними договору № ЦЗВ-14-02719-01 від 09.09.2019 та додаткових угод № 1 від 11.10.2019 та №3 від 16.12.2019 (а.с.53). На час апеляційного перегляду справи колегію суддів встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 02.01.2020 було відкрито провадження у справі № 910/18987/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнет Холдинг» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міроіл» про: - визнання незаконним та скасування рішення Тендерного комітету філії «Центр забезпечення виробництва» про визначення переможця та намір укласти договір, оформленого повідомленням №2495/292-19Т від 28.08.2019 про намір укласти договір UA-2019-03-07-001178-b; - визнання незаконним електронного аукціону, проведеного за результатами процедури закупівлі мастильних засобів (олива та мастильні матеріали), що оголошений Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Філії «Центр забезпечення виробництва» в електронній системі закупівель за ідентифікатором UA-2019-03-07-001178-b та зобов`язання замовника відмінити торги; - визнання недійсним договору №ЦЗВ-14-02719-01 від 09.09.2019, укладеного за результатами процедури закупівлі № UA-2019-03-07-001178-b між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Філії «Центр забезпечення виробництва» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міроіл» та додаткові угоди № 1 від 11.10.2019 та № 3 від 16.12.2019 до договору поставки № ЦЗВ-14-02719-01 від 09.09.2019. Вказану ухвалу суду першої інстанції було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 08.01.2020. Таким чином, оскільки у даному випадку заявник мав намір та фактично звернувся до суду із позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18). У силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, суть яких викладено в ст.ст. 13, 14 ГПК України, а також приписах ст. 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. При оцінці необхідності забезпечення позову для захисту ймовірно порушених інтересів позивача та співрозмірності наслідків вжиття/невжиття заходів забезпечення суд першої інстанції не врахував ступінь доведеності позивачем зв`язку змісту порушеного права та інтересу зі способом та наслідками забезпечення позову. Адже, ймовірне задоволення позовних вимог не призведе до автоматичного та безумовного визнання позивача переможцем торгів чи визнання за ним права на здійснення поставки відповідного товару. Суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про обґрунтованість заяви про забезпечення позову та про наявність підстав для її задоволення, оскільки запропонований заявником спосіб забезпечення позову, в даному випадку, має ознаки вирішення справи по суті та може завдати значних та незворотних наслідків для забезпечення стабільної роботи залізничного транспорту та галузі в цілому (забезпечення паливно-мастильними матеріалами), що свідчить про те, що застосуванням заходів забезпечення позову може бути завдано більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, що виходить за межі мети інституту забезпечення позову. Застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам вчиняти будь-які дії на виконання укладеного ними договору, призводить до блокування господарської діяльності відповідачів і за умови недоведеності наявності порушення прав заявника у зв`язку з укладенням спірного правочину свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 910/12355/19 та від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19. Також слід відзначити, що запропонований заявником захід забезпечення позову має ознаки вирішення справи по суті, що є неприпустимим в силу положення ч. 11 ст. 137 ГПК України, в якій прямо зазначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Отже, враховуючи недоведеність заявником підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, а також неспівмірності заходів забезпечення із заявленими позовними вимогами, колегія суддів, беручи до уваги положення ч.11 ст.137 ГПК України, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи те, що при вирішенні питання про забезпечення позову місцевим господарським судом не було дотримано вимог процесуального закону, що призвело до постановлення помилкової ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі № 910/18680/19 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Судові витрати Судові витрати за подання заяви про забезпечення позову та подання апеляційних скарг покладаються на заявника у відповідності до ст. 129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 271, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міроіл" задовольнити.

3. Ухвалу господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі №910/18680/19 про забезпечення позову скасувати.

4. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнет Холдинг» про забезпечення позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнет Холдинг» (01042, м. Київ, вулиця Філатова, будинок 10-А, код ЄДРПОУ: 39798690) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15, код ЄДРПОУ ВП: 40081347 ) 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корнет Холдинг» (01042, м. Київ, вулиця Філатова, будинок 10-А, код ЄДРПОУ: 39798690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міроіл» (01042, м. Київ, вулиця Марії Приймаченко, будинок 1/27, код ЄДРПОУ: 39248284) 2 102, 00 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Матеріали оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 26.12.2019 у справі № 910/18680/19 повернути до господарського суду міста Києва.

8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено та підписано - 27.02.2020. Головуючий суддя І.П. Ходаківська Судді С.В. Владимиренко О.О. Євсіков