Постанова 4873 № 910/7601/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" лютого 2020 р. Справа№ 910/7601/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Куксова В.В. суддів: Шаптали Є.Ю. Яковлєва М.Л. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 (повний текст складено 09.09.2019) у справі № 910/7601/19 (суддя Картавцева Ю.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 73884,00 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 73884,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно збільшено розмір плати за використання власних вагонів за електронною заявкою позивача, внаслідок чого з позивача додатково в односторонньому порядку стягнуто плату у розмірі 73884,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у позові відмовлено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі №910/7601/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням судом норм процесуального та матеріального права. Зазначає при цьому, що аналізуючи оскаржуване рішення, єдиною підставою для відмови у задоволенні позову є неподання позивачем плану перевезень вантажів маршрутами за формою ГУ-114, який передбачений п. 2.5 правил планування перевезення вантажів, проте вказана підстава не відповідає фактичним обставинам справи та порядку подання додаткових замовлень на перевезення вантажів. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі №910/7601/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Кравчука Г.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі №910/7601/19. Відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі №910/7601/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі №910/7601/19. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. 21.11.2019 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2019 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/7601/19. Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.12.2019 для розгляду справи № 910/7601/19 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі №910/7601/19 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Шаптали Є.Ю., Яковлєва М.Л. Роз`яснено учасникам апеляційного провадження, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 910/7601/19 є вимоги про стягнення 73884,00 грн., вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України. З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, колегія суддів вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України. У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 07.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (замовник; позивач) укладено договір про надання послуг № 07153/ПЗ-2018 (Договір). Предметом договору є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою (п. 1.1 Договору). Пунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.6 Договору встановлено такі обов`язки замовника: надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС "Месплан"; за три доби до дати навантаження вагонів проставляти або організовувати проставлення електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезень; оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника. Замовник має право відмовитися від прийняття вагонів у випадках, якщо виключається можливість використання замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, або таких, що надані без заявки замовника (п. 2.2.3 Договору). Пунктами 2.3.1, 2.3.2 Договору встановлено такі обов`язки перевізника: розглядати замовлення замовника на перевезення вантажів. Узгоджувати замовлення замовника на перевезення вантажів у вагонах замовника. Узгоджувати, у разі можливості, замовлення замовника на перевезення вантажів у вагонах перевізника. Погодження замовлення не породжує безумовний обов`язок для перевізника виконати перевезення; приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах перевізника), надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "МЕСПЛАН", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору. Відмовити в погодженні планів перевезень вантажів у разі відсутності у перевізника технічної або технологічної можливості здійснити таке перевезення. Така відмова здійснюється через систему АС "Месплан". Виконувати погоджені заявки замовника на перевезення у вагонах перевізника по мірі можливості (п. 2.4.2 Договору). Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено, що розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками та тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника тарифів. Розмір плати за перевезення вантажу у вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів а вагонів для проїзду цих бригад) складається з: плати за перевезення навантаження вагону перевізника, яка визначається за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів, встановленим для власного вагону перевізника; компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору; плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки. Пунктом 4.10 Договору встановлено право перевізника у разі виявлення неправильного нарахування платежів здійснити перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми перераховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати стягуються недоотримані грошові кошти. Сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються інформаційні системи, в тому числі: АС Клієнт УЗ, АС Месплан, ПАК АЕДО (програмно-апаратний комплекс "Архів електронного документообігу залізничного транспорту" з комплексною системою захисту інформації у відповідності до вимог законодавства України). Електронний документообіг між перевізником та замовником передбачає: оформлення наступних документів з накладанням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП): замовлення на перевезення вантажів форми ГУ-12; накладна та супроводжувальні документи при перевезенні у внутрішньому сполученні, накладна УМВС при перевезенні порожніх власних вагонів між Україною, Російською Федерацією та Республікою Білорусь; податкова накладна; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної. Можливість оформлення наступних документів з накладанням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП): відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46; відомість плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а; повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами; накопичувальна картка зборів за роботи (послуги) та штрафів форми ФДУ-92; відомість плати за користування контейнерами форми ГУ-46к; пам`ятка про видачу/приймання контейнерів; повідомлення про прибуття вантажу; повідомлення про подавання вагонів; заява про переадресування вантажу; облікова картка; зведена відомість; договір про надання послуг і додатки до нього (п. п. 8.1, 8.2 Договору). Відповідно до п. 12.1 Договору договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Судом встановлено, що 22.03.2018 позивачем через АС "Месплан" було подано додаткове замовлення (план перевезення) форми ГУ-12. Вид плану - додатковий, номер плану - 911548, станція відправлення - Старокон ІІ (337506), станція призначення - Чорноморська (403002), тип вагонів - зерновози (ЗРВ), кількість вагонів -

54. Відповідно до витягу з Архіву списку узгодження по плану перевезень № 911548 з ПАК "АЕДО" 22.03.2018 відповідачем погоджено електронну заявку позивача. Судом встановлено, що відповідачем на виконання вказаної електронної заявки позивача було надано вагони у кількості 47 штук (відповідно до пам`яток форми ГУ-45 № 65 від 25.03.2018, № 66 від 26.03.2018, № 67 від 26.03.2018), які після навантаження відправлено зі станції Старокон ІІ до станції Чорноморська (накладна № 34254300 від 26.03.2018). Позивач зазначає, що відповідно до умов договору про надання послуг № 07153/ПЗ-2018 від 07.02.2018 відповідачем списано плату з особового рахунку позивача за перевезення вантажу у розмірі 959285,76 грн. (з ПДВ) (відповідно до переліку № 20180327 від 27.03.2018), яка складається з плати за перевезення навантажених вагонів перевізника, компенсації витрат на перевезення вагонів у порожньому стані та плати за використання вагонів перевізника. Разом з тим, відповідно до переліку № 20181213 від 13.12.2018 відповідачем здійснено коригування сум нарахованих платежів за минулі періоди та додатково стягнуто з позивача плату у розмірі 73884,00 грн. (з ПДВ). Розмір плати було збільшено за використання власних вагонів перевізника у зв`язку із застосуванням нормативної кількості кілометрів за одну добу не як для маршрутної, а як для групової (вагонної) відправки. Позивач не погоджується з таким донарахуванням та вважає його безпідставним, оскільки ним була подана заявка на подачу вантажних вагонів у кількості 54 шт., відтак, нарахування плати за перевезення вантажу має здійснюватися не для групової (вагонної), а для маршрутної відправки, тому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 73884,00 грн. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує на необґрунтованість позовних вимог ТОВ "Грейнсвард", оскільки позивачем не було подано плану перевезень вантажів маршрутами за встановленою формою ГУ-114 (документ, з якого вбачається необхідність замовника в одержанні вагонів однією партією в кількості, необхідній для формування маршруту (не менше 50 вагонів)), тому відповідачем правомірно донараховано та списано з особового рахунку позивача грошові кошти у розмірі 73884,00 грн. за використання власних вагонів перевізника у зв`язку із застосуванням нормативної кількості кілометрів за одну добу як для групової (вагонної), а не маршрутної відправки, оскільки за накладною № 34254300 від 26.03.2018 було відправлено 47 вагонів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що перевезення не відповідають критеріям маршрутних відправлень, оскільки надання вагонів у кількості замовленій замовником для формування маршрутів, відбувається на підставі інформації, зазначеної у документах форми ГУ-114, а не на підставі планів та заявок в АС "МЕСПЛАН". Враховуючи відсутність у справі вказаного документа, як доказу погодження із залізницею саме маршрутних відправлень, за висновком суду першої інстанції, донарахування провізної плати та наступне її стягнення відповідачем з рахунку позивача, на підставі п. 4.10 договору, є правомірним, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Розглянувши апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Приписами статті 311 Господарського кодексу України встановлено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства. Відповідно до п. 2 Статуту визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Як встановлена судом, між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" було укладено договір про надання послуг № 07153/ПЗ-2018 від 07.02.2018, предметом якого є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою. Судом було встановлено, що 22.03.2018 позивач через АС "Месплан" подав додаткове замовлення (план перевезення) форми ГУ-12 (вид плану - додатковий, номер плану - 911548, станція відправлення - Старокон ІІ (337506), станція призначення - Чорноморська (403002), тип вагонів - зерновози (ЗРВ), кількість вагонів - 54). Зазначену заявку по плану перевезень № 911548 погоджено відповідачем 22.03.2018 (відповідно до даних витягу з Архіву списку узгодження по плану перевезень № 911548 з ПАК "АЕДО"). Відповідно до п. 2 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, перевезення вантажів здійснюється вагонними, дрібними, контейнерними, груповими або маршрутними відправками. Відповідно до п.1.2 Правил планування перевезень вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, перевезення вантажів залізницями здійснюються на підставі договорів про організацію перевезень за місячними планами, за пред`явленням, за окремими замовленнями відправників (вантажовласників або за їх дорученням - експедиторських організацій). Пунктом 2.1 Правил планування перевезень вантажів встановлено, що місячне планування перевезень вантажів у межах України, на експорт у треті країни та країни СНД, у Латвійську Республіку, Литовську Республіку та Естонську Республіку (далі - країни Балтії) здійснюється на підставі замовлень відправників у порядку, встановленому цими Правилами. Відповідно до пункту 7.1.1. Правил планування перевезень вантажів, планування перевезення вантажів у межах України здійснюється з використанням автоматизованої системи документообігу (далі - АС МЕСПЛАН) відповідно до Правил та цього Порядку. З урахуванням пункту 7.1.7. Правил планування перевезень вантажів, основними реквізитами плану є : вид плану; дата надання замовлення; станція відправлення; відправник; станція призначення; код вантажу; вантажоодержувач; кількість вагонів; кількість тон. Згідно з п. 2.5. Правил планування перевезень вантажів разом з проектом місячного плану на перевезення вантажів відправники за наявності достатньої кількості вантажу надають управлінням залізниць відправлення плани перевезень вантажів маршрутами за встановленою формою (додаток 4, форма ГУ-114). Календарні плани перевезень вантажів маршрутами можуть коригуватися залізницею за заявою відправника, наданою за дві доби до початку декади. Плани перевезення маршрутами у цілому для залізниці і за родами вантажів затверджуються начальником залізниці з повідомленням начальників дирекцій залізничних перевезень, які в свою чергу доводять ці плани до відома станцій, а станції - до відома відправників. У разі неподання вантажовідправником плану перевезень вантажів маршрутами у встановлений термін або надання плану у занижених (у порівнянні з місячними обсягами) розмірах кількість планових маршрутів встановлює начальник станції. В окремих випадках за заявами вантажовідправників начальник дирекції може дозволити напередодні дня навантаження зміну станції призначення маршруту у межах передбаченого планом перевезень залізниць призначення, крім експорту. Саме у документ форми ГУ-114, який є додатком №4 до Правил планування перевезень вантажів, вантажовідправник вносить інформацію, зокрема, щодо кількості маршрутів та вагонів у маршрутках з зазначенням станції та дати відвантаження. Отже, виключно на підставі інформації, яка міститься у документі форми ГУ-114 АТ "Укрзалізниця" вбачає необхідність замовника в одержанні вагонів однією партією в кількості, необхідній для формування маршруту. Разом з тим, позивачем було подано АТ "Укрзалізниця" документ форми ГУ-12, що не породжує безумовного обов`язку надати відповідачем позивачу вагони у кількості 54 шт. однією партією (для формування маршруту), оскільки для такого формування встановлений спеціальний порядок, а саме подача документа форми ГУ-114. Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем на виконання вказаної електронної заявки позивача було надано вагони у кількості 47 шт. (відповідно до пам`яток форми ГУ-45 № 65 від 25.03.2018, № 66 від 26.03.2018, № 67 від 26.03.2018), а не 54, як зазначено в заявці. Разом з тим, положеннями п. 2.4.2 Договору визначено, що перевізник має право виконувати погоджені заявки замовника на перевезення у вагонах перевізника по мірі можливості. Відповідно до накладної № 34254300 від 26.03.2018 вагони у кількості 47 шт. після навантаження було відправлено зі станції Старокон ІІ до станції Чорноморська, з чого вбачається, що кількість вагонів, яка зазначена в накладній не відповідає кількості вагонів, яка є необхідною для формування маршруту, зважаючи на наступне. Відповідно до пункту і Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, перевезення вантажів маршрутами відправника здійснюється згідно з планами перевезень, якими передбачається максимальна концентрація вантажопотоків з метою раціонального використання технічних засобів відправників, одержувачів та залізниць. Маршрутом відправника (далі - маршрут) уважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.96 №411, та плану формування поїздів на залізничній під`їзній колії підприємства або за договором із залізницею - на коліях залізничної станції призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов`язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях. Прямим є маршрут, який складається з вагонів, завантажених призначенням на одну станцію на адресу одного або декількох одержувачів, а також на адресу розподільного пункту (коли вантаж призначено для залізничних підприємств). Ознаки маршрутної відправки визначені і у п.2 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, відповідно до якої маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною в кількості, яка відповідає ваговій нормі, встановленій для маршруту ("ядра" маршруту). Відповідно до пункту 6.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, за одним перевізним документом приймаються до перевезення вантажі маршрутом або групою вагонів із дотриманням таких умов: вантажі мають бути одного найменування; вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу. Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 4 Правил перевезень вантажів маршрутними відправками, маса та довжина маршрутів установлюються в залежності від їх призначення відповідно до плану формування поїздів. Залізниця повідомляє відправників про встановлені норми маси та довжини маршрутів. Пунктом 2.4.8 "Порядку направлення вагонопотоків і організації їх у вантажні потяги на 2017-2018 рр. (План формування потягів)", затверджених наказом ПАТ "Укрзалізниця" від 08.12.2017 №757 (копія якого додана відповідачем до відзиву), встановлено, що відправницьким маршрутом не визнається маршрут, у складі якого менше 50 вагонів. Так, розмір плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах визначається з урахуванням нормативної кількості кілометрів за одну добу, км. відповідно до п.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084. Відповідно до п. 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням у такі терміни: у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками 1 доба на кожні повні та неповні 320 км. Умовою формування ціни як за маршрутну відправку (із застосуванням терміну доставки 320км/доба) є дотримання вантажовідправником вимог, встановлених Правилами перевезень вантажів маршрутними відправками та Планом формування поїздів - не менше 50 вагонів за одним перевізним документом. Вказана обставина скаржником не спростована. Твердження скаржника, щодо того, що відправка за накладною № 34254300 від 26.03.2018 є маршрутною, оскільки ТОВ "Грейнсвард" було замовлено вагони у кількості 54 шт., подання документа форми ГУ-114 (основний документ, з якого вбачається необхідність формування маршруту) не передбачено умовами Договору, відомості, що дана відправка є маршрутною внесено до залізничної накладної - спростовуються наведеним вище. Твердження скаржника щодо неправомірності здійсненого залізницею донарахування плати за перевезення, спростовуються наведеним нижче. Положеннями пункту 4.2. договору передбачено, що опала послуг здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у пункті 14.2. розділу 14 договору. Згідно пункту 2.1.6.1. договору, замовник зобов`язаний самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника. Пунктом 4.10. договору передбачено право перевізника у разі виявлення неправильного нарахування платежів здійснити перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми перераховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати стягуються недоотримані грошові кошти. З врахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла до переконання, що, укладаючи в межах законодавства договір, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" добровільно погоджується на встановлення особливого порядку здійснення розрахунків, беручи при цьому на себе відповідні зобов`язання. Враховуючи вищевикладене, а також те, що вантажовідправником не дотримано вимог, необхідних для формування маршрутної відправки, судова колегія дійшла до переконання, що підстави для встановлення ціни з застосуванням швидкості доставки 320 км/доба як для маршрутної відправки у АТ "Укрзалізниця" відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що донарахування провізної плати є обґрунтованим та не суперечить умовам Договору та законодавству. Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі №910/7601/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на викладене, а також враховуючи те, що доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі №910/7601/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі №910/7601/19 - залишити без змін. Матеріали справи №910/7601/19 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Головуючий суддя В.В. Куксов Судді Є.Ю. Шаптала М.Л. Яковлєв