Постанова Львівський апеляційний суд № 459/1286/19

Справа № 459/1286/19 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д. Провадження № 22-ц/811/3819/19 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Шандри М.М. суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 жовтня 2019 року,- ВСТАНОВИЛА: 08.05.2019 представник позивача звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідача 20 497,05 грн кредитної заборгованості. В обґрунтування позову посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.09.2011 відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, проте умов укладеного договору належним чином не виконав. У зв`язку з цим утворилася заборгованість за кредитом. Також стверджує, що при підписанні анкети-заяви відповідач ознайомився та погодився із Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які разом становлять між ними договір про надання банківських послуг. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 11 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентиф.номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, вул.Грушевського,1Д, м.Київ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.09.2011 року у сумі 7725 (сім тисяч сімсот двадцять п`ять) грн. 88 коп., що становить суму непогашеного тіла кредиту. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати в розмірі 724 (сімсот двадцять чотири) грн. 56 коп. У решті вимог відмовлено. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову оскаржило Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк». В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту, оскільки, банк надав в суді першої інстанції розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що відповідач дійсно отримав грошові кошти та неналежним чином виконав свої зобов`язання по сплаті заборгованості, що призвело до виникнення простроченої заборгованості за кредитом. Звертає увагу на те, що позивач разом з анкетою-заявою надав до суду першої інстанції копію довідки від 28.09.2011 про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», особисто підписану відповідачем, в якій зазначено всі умови і правила надання банківських послуг. Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що Умови і правила надання банківських послуг не підписані відповідачем, тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Стверджує, що довідку від 28.09.2011 не підписував. Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційноїінстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає. З матеріалів справи убачається, що 26.09.2011 сторони уклали кредитний договір у вигляді заяви-анкети, згідно з яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 5000 грн у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ними договір, що підтверджується підписом у заяві, що слід розцінювати як те, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанку» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Встановлено, що АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання та договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Із матеріалів справи убачається, що в порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту із його складовими частинами, внаслідок чого станом на 18.03.2019 утворилась заборгованість. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача складається із: 7725,88 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4583,89 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5885,04 грн - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 850 грн - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 952,24 грн. - штраф (процентна складова). У заяві позичальника від 26.09.2011, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, чи інших видів відповідальності. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення пені,штрафів суд першої інстанції правильно виходив з того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про стягування пені та штрафу за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Рішення суду в частині відмови у стягненні пені та штрафів відповідає матеріалам справи, доказам нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в цій частині, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. З наданого позивачем розрахунку вбачається наявність заборгованості за простроченим тілом кредиту, тому висновок місцевого суду, щодо відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту є необґрунтованими, не ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи, оскільки прострочене тіло кредиту - це ті кошти, які були надані позивачем у розпорядження відповідача та ним використані без їх повернення. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 4583,89 грн, не ґрунтуються на законі. З врахуванням наведеного, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 в користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 4 583,89 грн за простроченим тілом кредиту, з одночасним ухваленням нового рішення про задоволення такої вимоги та залишення в силі оскаржуваного рішення в іншій частині. Доводи апеляційної скарги про те, що 28.09.2011 ОСОБА_1 особисто підписав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», за якою сторонами письмово погоджено порядок нарахування пені та штрафів не заслуговують на увагу, оскільки, як убачається з матеріалів справи подана позивачем довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору SAMON50000150736756, що не відповідає анкеті- заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у «Приватбанку» від 26.09.2011. Тому вказана довідка не є належним доказом. Відповідно до ст. 141 ЦПК України рішення суду в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 724 грн 56 коп. слід змінити. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задоволити частково. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 11 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 в користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі за простроченим тілом кредиту- 4 583,89 грн - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.09.2011 в сумі4 583,89 грн. Рішення суду в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 724 грн 56 коп. - змінити. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1 152,60 грн. В решті рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 25.02.2020 Головуючий Судді