Постанова Київський апеляційний суд № 362/1363/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 362/1363/15 № апеляційного провадження: 22-ц/824/2830/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І., за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року у складі судді Марчука О.Л., у справі за позовом комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : У березні 2015 року комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області звернулося до ОСОБА_1 з позовом про зобов`язання вчинити дії В обґрунтування вимог якого зазначило, що воно, як експлуатуюча організація здійснює утримання житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Власником одного із підвальних приміщень у вказаному житловому будинку є ОСОБА_1 . В процесі експлуатації інженерних мереж зазначеного житлового будинку, виникла необхідність доступу до інженерних мереж, що знаходяться безпосередньо у підвальному приміщенні, що належить відповідачу на праві приватної власності. Посилаючись на те, що відповідач не надає працівникам позивача вільного доступу до належного йому підвального приміщення для обслуговування вказаних інженерних мереж, позивач просить зобов`язати відповідача: - не чинити йому перешкод по утриманню інженерних мереж будинку АДРЕСА_1 - надати ключі від вхідних дверей в підвальне приміщення з метою цілодобового доступу представників виконавця послуг до транзитних інженерних комунікацій, що проходять через приміщення; - забезпечити вільний доступ до інженерних мереж та пристроїв, прокладених у належному йому підвальному приміщені для їх огляду і обслуговування. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року відмовлено у задоволені позову. В апеляційній скарзі комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не дослідив належним чином питання правового статусу спірного приміщення. Із оскаржуваного рішення випливає, що спірне приміщення є нежитловим, і належить воно відповідачу. У такому випадку усе технічне обладнання, яке знаходиться у цьому приміщенні також повинно належати на праві власності відповідачу, а саме: транзитні мережі водопостачання, теплопостачання, водовідведення. Але цими мережами надходять комунальні послуги у квартири п`яти поверхів у четвертому під`їзді будинку. Крім того, вказано, що судом першої інстанції не застосовано вимоги пункту 3.3.5 наказу Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76, яким затверджені Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, відповідно до якого вхідні двері в технічний підвал, підвал повинні бути замкнені (ключі зберігаються у виконавця послуг, про місце зберігання робиться спеціальний напис на дверях). Доступ представників виконавця послуг до транзитних інженерних комунікацій, що проходять через приміщення, повинен бути забезпечений у будь-який час доби. Позивач неодноразово посилався на дану норму. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що в матеріалах справи є докази, що спірне приміщення, яке належить відповідачу, є допоміжним, проте не зазначає якими саме доказами це підтверджується. Крім того, щодо твердження позивача про висновок суду, що спірне приміщення відноситься до нежитлових зроблений без дослідження функціонального призначення приміщення та технічного обладнання, яке в ньому знаходиться, то слід зазначити, що питання призначення приміщення та технічного обладнання, яке в ньому знаходиться, належить до сфери спеціальних знань, які були досліджені експертними установами. Також вказував, що жодних перешкод працівникам позивача в доступі до свого приміщення не чинить, а користуючись своїм конституційним правом, визначає порядок доступу до нього. В свою чергу позивач не вживав належних ефективних заходів по усуненню підтікань попри повідомлення відповідачем позивача про такі явища, що лише підтверджує відсутність необхідності надавати цілодобовий доступ до вказаного приміщення. Враховуючи зазначене, просив апеляційну скаргу комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахської селищної ради Васильківського району Київської області залишити без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 залишити без змін. Колегія суддів, вислухавши Мельника М.П. в інтересах комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, який просив апеляційну скаргу задовольнити, ОСОБА_1 , який просив відхилити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як убачається з матеріалів справи, відповіднодо рішення виконавчого комітету Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 21 серпня 2006 року № 138 виконавцем житлово-комунальних послуг, що надаються власникам (наймачам) жилих і нежилих приміщень будинку АДРЕСА_1 , визначено комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області (а.с. 62, т. 1). Згідно свідоцтва про державну реєстрацію прав від 18.10.2012 року, на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2012 року, відповідач є власником нежилого приміщення за вищезазначеною адресою (а. с. 70, т. 1 ). Встановлено, що за клопотанням представника позивача було призначено і проведено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої отримано висновок експерта від 22.01.2018 року № 1243/16-43, яким встановлено наступне: 1. група приміщень, загальною площею 129,4 кв. м, розташованих в підвалі четвертої секції житлового будинку АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_1 , відповідно до визначення терміну "нежитлове приміщення", наведеному у статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" і обов`язковому додатку Б до ДБН В.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", належить до нежитлових приміщень будинку; 2. група приміщень, загальною площею 129,4 кв. м, розташованих в підвалі четвертої секції житлового будинку АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_1 , відповідно до визначення терміну "допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку" та "підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку", наведених у статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", обов`язковому додатку Б до ДБН В.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" і Правилах утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року N 76, не належить до допоміжних (підсобних) приміщень будинку; 3. група приміщень, загальною площею 129,4 кв. м, розташованих в підвалі четвертої секції житлового будинку АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_1 , станом на момент дослідження, не призначена для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців; 4. при проведенні обстеження, наявність загальнобудинкового інженерно- технічного обладнання та пристроїв, а саме: - встановленої на мережах інженерних комунікацій тепло - та водопостачання основної (не дублюючої) запірної та розподільчої арматури (вентилі, випускні крани, задвижки тощо); - мережі електропостачання з центральним розподільчим щитом та вимірювальними приладами (вимірювальні трансформатори току і напруги, електролічильники тощо); - вентиляційних камер та будь-яких пристроїв загальнобудинкової припливної вентиляції, а також циркуляційних та вентиляційних каналів; - димоходів з "кишенями" та люками для очистки; - газифікованих приміщень; - обладнання теплових пунктів, водомірних вузлів, бойлерних, котелень, а також будь-яких приладів обліку; - запасних та регулюючих ємкостей (резервуарів, гідропневматичних та гідроакумулюючих баків, акумуляторів теплоти тощо), які б забезпечували життєдіяльність і експлуатацію житлової частини будинку АДРЕСА_1 , в групі приміщень підвалу не встановлено (а. с. 139 -161, т. 1). Також за клопотанням представника позивача було призначено і проведено ще одну судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої отримано висновок експерта від 09.11.2018 року № 44/32-18. В якому встановлено наступне: 1. частина системи водовідведення, з розташованій на ній заглушками, яка прокладена у спірному приміщенні (підвальному поверсі) загальною площею 129,4 кв. м у будинку АДРЕСА_1 призначена для забезпечення відведення стічних вод (побутових) від санітарно-технічних приладів (унітазів, умивальників, ванн, душів, пральних та посудомийних машин, тощо) та не відноситься до категорії допоміжних, так як ці приміщення передбачені проектною документацією у якості нежитлових приміщень швейного ательє; 2. документально підтверджується, що відповідно до проектної документації, виготовленої ТОВ "Проект" на будівництво 4-тої секції 5-ти поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1 , функціональне призначення приміщень у підвальному поверсі передбачено як нежитлові приміщення громадського призначення у якості швейного ательє; 3. у відповідності до проектної документації, виготовленої ТОВ "Проект" на будівництво 4-тої секції 5-ти поверхового житлового будинку АДРЕСА_1 приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1 підвального поверху: - відноситься до нежитлових у якості нежитлових приміщень громадського призначення як швейне ательє; - не належить до допоміжних; - належать до нежитлових приміщень громадського призначення та не належать до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна; - не призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (підвал, вентиляційна камера та інші підсобні і технічні приміщення); 4. у приміщенні, що розташоване в будинку в АДРЕСА_1 у підвальному поверсі 4-ї секції, загальною площею 129,4 кв. м, яка зменшена у відповідності з Наказом Держбуду України № 127 від 24 травня 2001 року, відсутні інженерні мережі, пристрої або інші засоби для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, а саме: відсутні на мережах інженерних комунікацій тепло-водопостачання основної запірної та розподільчої арматури; відсутні мережі електропостачання з центральною розподільчою шафою або щитом з відповідним електрообладнанням та загального обліку; відсутні вентиляційні камери та будь-які пристрої загальнобудинкової вентиляції; системи обладнання газозабезпечення житлового будинку, обладнання теплових пунктів, водомірних вузлів, бойлерних, котелень, тощо (а. с. 179 203, т. 1). Крім того, експерт Чернін Я.О. в судовому засіданні під час розгляд у справи в суді першої інстанції підтвердив надані ним висновки від 09.11.2018 року № 44/32-18 та пояснив, що у приміщенні, яке належить відповідачу, відсутнє обладнання, необхідне для обслуговування багатоквартирного будинку; у даному приміщенні закладено транзитні інженерні системи, які не впливають на обслуговування будинку; дане приміщення не призначене для забезпечення потреб мешканців і не пов`язане з експлуатацією будинку. Відмовляючи в задоволенні позову комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, суд першої інстанції, виходив з того, що своїми діями і/або бездіяльністю відповідач не порушив і не порушує прав позивача, як виконавця житлово-комунальних послуг, що надаються власникам (наймачам) жилих і нежилих приміщень будинку АДРЕСА_1 . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло. Так, статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Згідно з положеннями ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. В силу ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом. За приписами ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується своїм майном па власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на те, що відповідачем порушено його право, шляхом вчинення перешкод у доступі до інженерних мереж, що знаходяться на технічному поверсі, де проходять транзитні комунікації, доступ до яких має бути наданий в будь-який час. Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Враховуючи те, що вказане нежитлове приміщення є власністю ОСОБА_1 , а тому він уповноважений самостійно вирішувати порядок його використання. Крім того відсутні будь-які законодавчі приписи, що зобов`язували б відповідача надати ключ до його приватної власності та забезпечити безперешкодний доступ представникам позивача. Статтею 17 Закону України «про житлово-комунальні послуги» передбачено порядок доступу до житла та іншого володіння для ліквідації аварій, проведення оглядів технічного стану, перевірки показань засобів обліку. З даної статті виходить, що відповідач, повинен надати доступ тільки у невідкладних випадках з метою ліквідації аварії. Крім того, на підставі проведених у даній справі судових експертиз достовірно встановлено, що належне відповідачу на праві приватної власності підвальне приміщення належить до нежитлових приміщень будинку, не належить до допоміжних (підсобних) приміщень будинку, не призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, відноситься до нежитлових у якості нежитлових приміщень громадського призначення як швейне ательє і не призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, а також у ньому відсутні інженерні мережі, пристрої або інші засоби для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців та загальнобудинкове інженерно-технічне обладнання і пристрої, які б забезпечували життєдіяльність і експлуатацію житлової частини будинку АДРЕСА_1 , Враховуючи зазначене, можна прийти до висновку, що працівники позивача, як виконавця житлово-комунальних послуг, що надаються власникам (наймачам) жилих і нежилих приміщень вказаного багатоквартирного будинку не мають право на вільний, безперешкодний, у будь-який час і без згоди власника доступ до вказаних приміщень, які належать відповідачу на праві приватної власності. Доводи відповідача про те, що доступ представників виконавця послуг до транзитних інженерних комунікацій, які проходять через приміщення, повинен бути забезпечений у будь-який час доби, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в рішенні суду чітко визначено, що працівники позивача не мають достатніх правових підстав для вільного і безперешкодного доступу в будь-який час до приміщення, яке перебуває у приватній власності відповідача без його відома та дозволу. При цьому, колегія суддів враховує й пояснення відповідача про те, що він проживає у цьому ж будинку й готовий у любий час на вимогу представників комунальної служби відкривати двері підвалу й надавати доступ для перевірки комунікацій. Висновки суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням процесуального закону, судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу комунального житлово-експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради залишити без задоволення. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених положеннями п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 26 лютого 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: