Постанова 4821 № 697/3229/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 року м.Черкаси Справа № 697/3229/19 Провадження № 22-ц/821/441/20 категорія: на ухвалу Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Василенко Л. І., суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В. секретаря: Винник І. М. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - Канівське комунальне підприємство теплових мереж, Канівська міська рада Черкаської області, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Афганці Канівщини» розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Канівського комунального підприємства теплових мереж, Канівської міської ради Черкаської області, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Афганці Канівщини» про зобов`язання поновити центральне опалення та гаряче водопостачання квартири і стягнення моральної шкоди: у складі головуючого судді Русакова Г. С., в с т а н о в и в : 28 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Канівського комунального підприємства теплових мереж, Канівської міської ради Черкаської області, ОСББ «Афганці Канівщини» про зобов`язання поновити центральне опалення та гаряче водопостачання квартири і стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Рішенням від 10 травня 2019 року Канівська міська рада надала дозвіл ОСББ «Афганці Канівщини» на повне відключення житлового будинку № 182 від мереж централізованого опалення, а також уповноважила ОСББ та Канівське КПТМ спільно підготувати акт відключення від мереж централізованого опалення житлового будинку та до 01 жовтня 2019 року надати акт на затвердження постійно діючій міжвідомчій комісії Канівської міської ради з розгляду питань, щодо відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання. До початку опалювального сезону, 23 вересня 2019 року Канівське КПТМ спільно з ОСББ «Афганці Канівщини» здійснили повне відключення багатоквартирного будинку № 182 від центрального опалення та гарячого водопостачання, про що складено акт, який був затверджений рішенням міжвідомчої комісії Канівської міської ради 24 вересня 2019 року. На подальші звернення позивача до відповідачів, Канівське КПТМ листом від 24 вересня 2019 року № 495 повідомило, що ним на підставі рішення загальних зборів власників квартир будинку № 182 , загальна площа яких перевищує 75% загальної площі всіх квартир, а також рішення виконавчого комітету Канівської міської ради № 128 від 10 травня 2019 року проведено повне відключення будинку № 182 від мережі центрального опалення та гарячого водопостачання «шляхом видимого розриву з заварювання приєднань до центрального опалення, а також часткового демонтажу транзитних стояків централізованого опалення, рамки управління та лічильника теплової енергії, що унеможливлює подальше споживання теплової енергії будинком в цілому. Водночас, позивача не було запрошено на жодні загальні збори і він не надавав жодного дозволу на відключення своєї квартири від централізованого опалення та гарячого водопостачання, тоді як відключення проведено примусово без його згоди. Внаслідок протиправних дій відповідачів позивач та його сім`я з 23 вересня 2019 року і до цього часу позбавлені умов для життя, оскільки з початку опалювального сезону вони проживають без опалення та води. Просив визнати незаконними та скасувати рішення Канівської міської ради № 128 від 10 травня 2019 року «Про надання дозволу ОСББ «Афганці Канівщини» на відключення житлового будинку АДРЕСА_1 від мережі централізованого опалення». Визнати недійсним акт «Про відключення від центрального опалення» від 23 вересня 2019 року, затвердженим рішенням від 24 вересня 2019 року міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання Канівської міської ради щодо будинку АДРЕСА_1 . Зобов`язати Канівське КПТМ негайно поновити центральне опалення та гаряче водопостачання квартири позивача ОСОБА_1 АДРЕСА_1 шляхом відновлення приєднання до мереж центрального опалення і гарячого водопостачання. Стягнути з Канівського КПТМ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду спричинену незаконним відключенням житла позивача від центрального опалення та гарячого водопостачання у опалювальний період у розмірі 30 000 грн. Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09 січня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у вищенаведеній справі з тих підстав, що подана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ухвала мотивована тим, що позивачем заявлено вимоги про визнання незаконними рішення суб`єкта владних повноважень та їх скасування, а тому вимоги позову у цій справі не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Не погоджуючись з даною ухвалою суду ОСОБА_1 подав 24 січня 2019 року апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права просив її скасувати. При цьому зазначив, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що заявлені ним позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства і їх слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. Переконаний, що вказаний спір не є публічно-правовим, оскільки спір між органом державної влади або органом місцевого самоврядування та об`єктом приватного права - фізичною особою в якому вона звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного, зокрема, на належні житлові умови, а саме поновлення гарячого водопостачання і опалення та відшкодування шкоди є спором про цивільне право, хоча стороною ї є суб`єкт публічного права. Відповідачі правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу не скористалися і своїх заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Згідно із положеннями ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право, в порядку встановленому ЦПК України, звернутися до належного за підсудністю суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола осіб. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. При визначенні предметної та суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права або інтересу за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин , змісту та юридичної природи обставин у справі. Матеріалами справи встановлено, що відповідно до рішення загальних зборів співвласників квартир і нежитлових приміщень будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 від 19 квітня 2019 року № 6 (прийнятого власниками квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75% загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку), рішенням Виконавчого комітету Канівської міської ради № 128 від 10 травня 2019 року Канівська міська рада надала дозвіл ОСББ «Афганці Канівщини» на повне відключення житлового будинку № 182 від мереж централізованого опалення, а також уповноважила ОСББ та Канівське КПТМ спільно підготувати акт відключення від мереж централізованого опалення житлового будинку та до 01 жовтня 2019 року надати акт на затвердження постійно діючій міжвідомчій комісії Канівської міської ради з розгляду питань, щодо відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання (а.с. 11). Згідно довідки про склад сім`ї ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5). Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 02.02.1999 квартира АДРЕСА_5 належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності (а.с. 6). До початку опалювального сезону, 23 вересня 2019 року Канівське КПТМ спільно з ОСББ «Афганці Канівщини» було здійснено повне відключення багатоквартирного будинку № 182 від центрального опалення та гарячого водопостачання про що складено вищенаведений акт, який був затверджений рішенням міжвідомчої комісії Канівської міської ради 24 вересня2019 року (а.с. 13). Таким чином, відбулося відключення квартири в якій проживає позивач від централізованого опалення та гарячого водопостачання. ОСОБА_1 вважаючи, що ухваленим рішенням Канівської міської ради № 128 від 10 травня 2019 року «Про надання дозволу ОСББ «Афганці Канівщини» на відключення житлового будинку АДРЕСА_6 від мереж від централізованого опалення», а також Актом про відключення від будинку АДРЕСА_1 від мереж центрального опалення від 23 вересня 2019 року, затвердженого рішенням від 24 вересня 2019 року міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання Канівської міської ради, щодо будинку АДРЕСА_1 , порушено його права, як споживача комунальних послуг (централізованого опалення та постачання гарячої води), які можуть бути поновлені шляхом скасування вищенаведеного рішення та визнання недійсним акту, звернувся до суду загальної юрисдикції посилаючись на норми ЦК України, ЦПК України та на Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Водночас, суд першої інстанції вказуючи на те, що подана ним заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та керуючись при цьому п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України відмовив у відкритті провадження у справі. Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а відповідно до правила ч. 1 ст. 19 цього ж Кодексу суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України). Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Предметом оскарження є правовідносини, що виникли з підстав відокремлення багатоквартирного будинку, в якому знаходиться і квартира позивача, від центральних мереж опалення та гарячого водопостачання, що є його особистим майновим правом, захист якого здійснюється, зокрема, за нормами цивільного законодавства (ст. 275, 319, 322, 382, 383, 385 ЦК України). Таким чином, враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права який є одним з відповідачів, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права. Подібні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від30 січня 2020 року у справі за № 695/743/17. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення пункту 1 статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, суд виходить з принципу недопустимості обмеження права громадян на звернення до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відмова суду у відкритті провадження у вказаній справі є порушенням права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежене (абзац другий підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010). Таким чином, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, порушив гарантовані права позивача щодо ефективного засобу юридичного захисту та справедливого судового розгляду в такому його елементі, як право доступу до суду для захисту порушених прав чи інтересів, що є неприпустимим та порушує принципи діяльності судової влади, яка повинна забезпечувати рівні права всіх осіб, чиї інтереси так чи інакше зачіпає судова діяльність За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, посилаючись на те, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є цивільно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. У відповідності до вимог ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене та приведені вимоги закону колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382, 384,389 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09 січня 2020 року скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 25 лютого 2020 року. Головуючий: Л. І. Василенко Судді В. Г. Бородійчук О. В. Карпенко