Постанова 4807 № 322/1009/19

Дата документу 26.02.2020 Справа № 322/1009/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 322/1009/19 Головуючий у 1 інстанції: Шиш А.Б. № 22-ц/807/507/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Полякова О.З. Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою Фермерського господарства "Саранчі Миколи Петровича" на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Саранчі Миколи Петровича" про стягнення збитків, ВСТАНОВИВ В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ФГ "Саранчі Миколи Петровича" про стягнення збитків. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року, яке набрало законної сили 19 грудня 2018 року, було визнано недійсним договір оренди землі від 01 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством "Саранчі Миколи Петровича". Фермерське господарство "Саранчі Миколи Петровича" самовільно використовувало земельну ділянку ОСОБА_1 , не маючи на те законних підстав. ОСОБА_1 звернувся до Новомиколаївського районного суду Запорізької області ще в листопаді 2017 року з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, через той факт, що він його не підписував. Не зважаючи на це, Фермерське господарство "Саранчі Миколи Петровича" продовжувало використовувати земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції та отримувало дохід. За час, коли тривав судовий розгляд справи, з листопада 2017 року по грудень 2018 року, ОСОБА_1 не міг отримати дохід від власного майна, не міг розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд, оскільки його ділянку самовільно займало Фермерське господарство " Саранчі Миколи Петровича ", чим завдало ОСОБА_1 збитки. Позивач ОСОБА_1 звернувся до Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області із заявою про здійснення розрахунку заподіяних йому Фермерським господарством "Саранчі Миколи Петровича" збитків. Відповідно до Акту оцінки нанесених збитків від 01 серпня 2019 року розмір заподіяних позивачу збитків за 2018 рік складає 50684 гривень 65 копійок. Збитки були нараховані комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №

284. Відповідач ухиляється від відшкодування завданих збитків в добровільному порядку. Посилаючись на зазначені обставини просив суд, стягнути з ФГ "Саранчі Миколи Петровича" збитки, завдані самовільним використанням належної йому земельної ділянки, у 2018 році, в сумі 50684 гривні 65 копійок. Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року позов задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства "Саранчі Миколи Петровича" на користь ОСОБА_1 50684 гривні 65 копійок в рахунок відшкодування завданих самовільним зайняттям земельної ділянки в 2018 році збитків, а також 768 гривень 40 копійок в рахунок відшкодування понесених ним судових витрат. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ФГ "Саранчі Миколи Петровича" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 надав суду відзив на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених вимог. Колегія судді погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності, на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії 11-ЗП № 036746, виданого 12 грудня 2001 року, належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,37 га., розташована на території Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року визнано не дійсним укладений між сторонами договір оренди вищевказаної земельної ділянки від 01 березня 2015 року (а.с.5-9). Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Розпорядженням голови Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області від 11 березня 2019 року № 048 було створено комісію по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, та затверджено її склад (а.с.33). З матеріалів справи вбачається, що до складу комісії були включені представники Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, представник власника землі, якому були заподіяні збитки, представник фермерського господарства, яке буде їх відшкодовувати, представник територіального органу Держгеокадастру, фінансового органу та органу у справах містобудування і архітектури(а.с.34). 01 серпня 2019 року на засіданні комісії затверджено Акт оцінки нанесених ОСОБА_1 збитків, згідно якого розмір нанесених ОСОБА_1 за 2018 рік збитків становить 50684,65 грн (а.с.10). Вказаний розрахунок завданих збитків відповідачем не спростований. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при наявності чинного договору оренди землі, зареєстрованого у встановленому законом порядку, позивач ОСОБА_1 , до набрання рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року законної сили, був позбавлений можливості самостійно використовувати належну йому земельну ділянку. З огляду на зазначене, судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується перебування спірної земельної ділянки у незаконному користуванні відповідача з 01 березня 2015 року по 19 грудня 2018 року. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВС України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22 грудня 1995 року № 20, судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих порушенням права власника (включаючи й неодержані доходи). Згідно п. 12, 14 Постанови Пленуму ВС України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами) у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли. Розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №

284. За приписами cт. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Положеннями ст. 156, 157 ЗК України визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ст. 1192 ЦК України). Згідно п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позивачем вимог. Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неналежну оцінку судом доказів по справі, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно. Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Посилання у апеляційній скарзі на те, що не було встановлено жодних протиправних дій відповідача, які становили б складову правопорушення, є безпідставними, позаяк судом було встановлено безпідставне перебування земельної ділянки у володінні відповідача протягом тривалого часу, яке позбавляло позивача можливості користуватися нею та отримувати відпорні доходи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Саранчі Миколи Петровича" залишити без задоволення. Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 26 лютого 2020 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: О.З. Поляков С.В. Кухар