Постанова Донецький апеляційний суд № 243/73/16-ц

Єдиний унікальний номер 243/73/16-ц Номер провадження 22-ц/804/734/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 лютого 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Соломахи Л.І., суддів Канурної О.Д., Мірути О.А., за участю секретаря судового засідання Самойленко Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області у залі судових засідань № 3 цивільну справу № 243/73/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2019 року у складі судді Сидоренко І.О., - В С Т А Н О В И В: 30 грудня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Експрес-Банк" (далі АБ "Експрес-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначало, що між АБ "Експрес-Банк" та ОСОБА_1 17 жовтня 2012 року було укладено кредитний договір № 85133/30/к (кредит на споживчі цілі із зарахуванням грошових коштів на картковий рахунок НСМЕП). Відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.5 кредитного договору позивач надав відповідачу кредит на споживчі цілі в сумі 18 000 грн. строком на 24 місяці з 17 жовтня 2012 року по 17 жовтня 2014 року з повним поверненням кредиту не пізніше 17 жовтня 2014 року. Згідно пункту 1.4 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом є фіксована. З моменту укладання договору до моменту припинення здійснення нарахування заробітної плати та інших виплат від підприємства, яке було роботодавцем позичальника на момент укладання цього договору, на поточний рахунок (картковий) рахунок, відкритий у кредитодавця, становить 28% річних. З моменту припинення зарахування заробітної плати та інших виплат від підприємства, яке було роботодавцем позичальника на момент укладання цього договору, на поточний (картковий) рахунок, відкритий у кредитодавця, до закінчення строку дії договору становить 38 % річних. Згідно умов кредитного договору із суми кредиту одноразово в момент його отримання утримується сума комісії за надання кредиту в розмірі 1 350 грн., що відображено у довідці по рахунку відповідача № НОМЕР_1 , а на рахунок № НОМЕР_2 вже зараховується сума кредиту за вирахуванням вищевказаної комісії. Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується випискою по рахунку відповідача № НОМЕР_2 , в якій зазначено, що кошти в сумі 16 650 грн. згідно кредитного договору були перераховані відповідачу 17 жовтня 2014 року. Проте відповідачем зобов`язання за кредитним договором в строки, встановлені договором, не виконано - кредит не повернуто, нараховані проценти за користування кредитними коштами не сплачені. У зв`язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору станом на 16 листопада 2015 року за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 32 322,43 грн., яка складається з: - простроченої заборгованості по кредиту - 11 033,15 грн.; - прострочених процентів по кредиту - 6 972,96 грн.; - пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення строку повернення кредиту згідно пункту 6.3 кредитного договору - 5 350,92 грн.; - пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом згідно пункту 6.2. кредитного договору - 2 342,59 грн.; - штрафу за невиконання умов підпунктів 5.2.4, 5.2.5 кредитного договору, в розмірі 10% від суми отриманого кредиту за кожний випадок такого невиконання, згідно пункту 6.4 кредитного договору - 1 800,00 грн.; - інфляційних нарахувань на суму простроченого кредиту згідно частини другої статті 625 ЦК України - 4 822,81 грн. Позивач просив стягнути зазначену заборгованість з відповідача на його користь (а.с. 2 - 4 т. 1). Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2016 року позовні вимоги АБ "Експрес-Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ "Експрес-Банк" заборгованість за кредитним договором № 85133/30/к від 17 жовтня 2012 року у сумі 32 322,43 грн. та судовий збір у сумі 1 218,00 грн. (а.с. 51 т. 1). Відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк", затвердженого загальними зборами АКБ "Індустріалбанк" 20 квітня 2018 року, погодженого Національним банком України 11 червня 2018 року, Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (скорочене найменування АКБ "Індустріалбанк") є правонаступником щодо всього майна, прав і обов`язків Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес-Банк", зареєстрованого Національним банком України 12 квітня 1994 року у зв`язку із реорганізацією АБ "Експрес-Банк" шляхом приєднання до АКБ "Індустріалбанк", здійсненої на підставі дозволу Національного банку України на реорганізацію шляхом приєднання АБ "Експрес-Банк" до АКБ "Індустріалбанк" за спрощеною процедурою (рішення від 18 серпня 2017 року № 303) (а.с. 61 - 63 т. 2). Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2019 року замінено сторону виконавчого провадження з виконання рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 лютого 2016 року у справі № 243/73/16-ц (№ 2/243/436/2016) за позовом АБ "Експрес-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - з АБ "Експрес-Банк" (код ЄДРПОУ 20053145) на його правонаступника - АКБ "Індустріалбанк" (код ЄДРПОУ 13857564) (а.с. 135 - 138 т. 1). Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2019 року до участі у справі № 243/73/16-ц залучено Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" як правонаступника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес-Банк" (а.с. 76 т. 2). Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 червня 2019 року ОСОБА_1 поновлено строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення. Заочне рішення від 05 лютого 2016 року за позовом АБ "Експрес-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні (а.с. 42 т. 2). Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2019 року позовні вимоги АКБ "Індустріалбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКБ "Індустріалбанк" заборгованість за кредитним договором № 85133/30/к від 17 жовтня 2012 року станом на 16 листопада 2015 року у сумі 18 006,11 грн. та судовий збір у сумі 678,52 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 135 - 136 т. 2). Судом першої інстанції встановлено, що 17 жовтня 2012 року між АБ "Експрес-Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 85133/30/к, за умовами якого сторонами були прийняті на себе взаємні зобов`язання та відповідач отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 18 000 грн. строком на 24 місяці з 17 жовтня 2012 року по 17 жовтня 2014 року. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 85133/30/к від 17.10.2012 року за ним згідно розрахунку позивача утворилася заборгованість станом на 16 листопада 2015 року у сумі 32 322,43 грн., яка складається з: простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 11 033,15 грн., прострочених процентів по кредиту у розмірі 6 972,96 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення строку повернення кредиту згідно пункту 6.3 кредитного договору у розмірі 5 350,92 грн., пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення строку сплати процентів за користування кредитом згідно пункту 6.2 кредитного договору у розмірі 2 342,59 грн., штрафу за невиконання умов підпунктів 5.2.4, 5.2.5 кредитного договору в розмірі 10 % від суми отриманого кредиту за кожний випадок такого невиконання згідно пункту 6.4 кредитного договору у розмірі 1 800,00 грн., інфляційних нарахувань на суму простроченого кредиту згідно частини 2 статті 625 ЦК України у розмірі 4 822,81 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є громадянином України, зареєстрований та постійно проживає у місті Горлівка Донецької області, тобто в населеному пункті, в якому проводилась антитерористична операція, і на підставі статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції"штрафні санкції за укладеним ним кредитним договором у період з 14 квітня 2014 нараховувати заборонено, а тому позовні вимоги про стягнення пені, яка нарахована за період з 17 листопада 2014 року по 16 листопада 2015 року у розмірі 5 350,92 грн. та у розмірі 2 342,59 грн., про стягнення штрафу за невиконання умов підпунктів 5.2.4, 5.2.5 кредитного договору у розмірі 1 800,00 грн. є необґрунтованими та в цій частині позову слід відмовити. Що стосується стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму простроченого кредиту згідно частини другої статті 625 ЦК України у розмірі 4 822,81 грн. суд зазначив, що кредитним договором № 85133/30/к від 17 жовтня 2012 року сторони не узгоджували між собою, що у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Виникли між сторонами зобов`язання мають іншу правову природу та нормами статті 625 ЦК України не регулюються. Отже, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 18 006,11 грн., з яких прострочена заборгованість по кредиту - 11 033,15 грн., прострочені проценти по кредиту - 6 972,96 грн. (а.с. 135 - 136 т. 2). Не погоджуючись з рішенням суду, позивач - АКБ "Індустріалбанк" в апеляційній скарзі посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, статті 625 ЦК України, просить скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань на суму простроченого кредиту в сумі 4 822,81 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що в позові позивач просив стягнути з відповідача інфляційні нарахування на суму простроченого кредиту згідно статті 625 ЦК України в сумі 4 822,81 грн., які нараховані за період з 01 грудня 2014 року по 31 жовтня 2015 року. Стягнення інфляційних нарахувань регламентується частиною другою статті 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18. До того ж, стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 січня 2019 року у справі № 761/4878/16-ц. Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме статті 625 ЦК України, призвело до помилкового висновку суду про відмову у задоволенні цих позовних вимог та є підставою для скасування рішення в цій частині та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог (а.с. 140 - 143 т. 2). Ухвалою Донецького апеляційного суду від 20 січня 2020 року за апеляційною скаргою позивача АКБ "Індустріалбанк" відкрито апеляційне провадження (а.с. 162 - 164 т. 2). Відповідач ОСОБА_1 про постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача був повідомлений відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом розміщення 20 січня 2020 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 168). Копія апеляційної скарги позивача відповідачу ОСОБА_1 направлена 20 січня 2020 року за зазначеною ним в заяві від 27 листопада 2019 року адресою для листування (а.с. 132, а.с. 166 т. 2) та отримана ним 23 січня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 174 т. 2). Письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача відповідачем ОСОБА_1 на час розгляду справи не наданий. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 06 лютого 2019 року справа була призначена до розгляду у судовому засіданні на 26 лютого 2020 року (а.с. 176 - 178 т. 2). Позивач - АКБ "Індустріалбанк" судову повістку-повідомлення про розгляд справи 26 лютого 2020 року отримав 17 лютого 2020 року, що підтверджується даними з офіційного сайту АТ "Укрпошта" https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html в розділі трекінг відправлень за № 8451112896270 (а.с. 187 т. 2). 17 лютого 2020 року від представника позивача Мацко Т.В, яка діє на підставі довіреності № 287 від 26 листопада 2019 року (а.с. 147 т. 2), надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с. 184 т. 2). Відповідач ОСОБА_1 судову повістку повідомлення про розгляд справи 26 лютого 2020 року отримав 15 лютого 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 186 т. 2). Відповідач ОСОБА_1 апеляційний суд про причини неявки у судове засідання 26 лютого 2020 року не повідомив і відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України вважається, що він не з`явився у судове засідання без поважних причин. 26 лютого 2020 року до апеляційного суду надійшла заява адвоката Пікуліна Р.М., який діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АН № 1009590 від 26 лютого 2020 року (а.с. 193 т. 2), в якій він просить розгляд справи 26 лютого 2020 року провести у відсутність сторони відповідача. В цій же заяві просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду - без змін (а.с. 191 - 192 т. 2). Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалася, оскільки відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань на суму простроченого кредиту згідно частини другої статті 625 ЦК України у сумі 4 822,81 грн. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 18 006,11 грн., в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за прострочення повернення кредиту у сумі 5 350,92 грн., пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 2 342,59 грн., штрафу за невиконання умов підпунктів 5.2.4, 5.2.5 кредитного договору в розмірі 1 800,00 грн. ні позивачем, ні відповідачем не оскаржується, а тому апеляційний суд не має права робити висновків щодо цієї неоскарженої частини рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань на суму простроченого кредиту згідно частини другої статті 625 ЦК України у сумі 4 822,81 грн., апеляційний суд виходить з наступного: Відповідно до частини другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апеляційний суд вважає, що в оскаржуваній частині судове рішення вимогам статті 263 ЦПК України не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 17 жовтня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Експрес-Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 85133/30/к, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит на споживчі цілі в сумі 18 000 гривень строком на 24 місяці з 17 жовтня 2012 року по 17 жовтня 2014 року. Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору позичальник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати проценти за користування кредитом, інші платежі, виконати інші свої зобов`язання за договором та повернути кредит на умовах та в строки, визначені договором. Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою. З моменту укладення договору до моменту припинення здійснення зарахування заробітної плати та інших виплат від підприємства, яке було роботодавцем позичальника на момент укладення цього договору, на поточний (картковий) рахунок, відкритий у кредитодавця, становить 28% річних. З моменту припинення зарахування заробітної плати та інших виплат від підприємства, яке було роботодавцем позичальника на момент укладення цього договору, на поточний (картковий) рахунок, відкритий у кредитодавця, становить 38% річних. Відповідно до пункту 4.3 кредитного договору проценти за користування простроченою сумою кредиту нараховуються на прострочену суму кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом, включаючи день виникнення простроченої заборгованості та не включаючи день погашення такої заборгованості за ставкою, яка визначається як сума ставки, визначеної у пункті 1.4 договору та 5% річних (а.с. 5 - 7 т. 1). У зв`язку з порушенням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору згідно розрахунку позивача станом на 16 листопада 2015 року заборгованість за кредитним договором №85133/30/к від 17 жовтня 2012 року складала 32 322,43 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 11 033,15 грн.; прострочені проценти по кредиту - 6 972,96 грн.; пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення повернення кредиту згідно пункту6.3 кредитного договору - 5 350,92 грн.; пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення сплати процентів за користування кредитом згідно пункту6.2 кредитного договору - 2 342,59 грн.; штраф за невиконання умов підпунктів 5.2.4, 5.2.5 кредитного договору в розмірі 10% від суми отриманого кредиту за кожний випадок такого невиконання, згідно пункту6.4 кредитного договору - 1 800,00 грн., інфляційні нарахування на суму простроченого кредиту згідно частини 2 статті 625 ЦК України - 4 822,81 грн. (а.с. 9, а.с. 10 т. 1). Відповідно до частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори й інші правочини, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або не грошовим. За змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Грошове зобов`язання може виникати між сторонами як з договірних відносин, так й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до положень статей 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц). Такі ж правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, що також стосується кредитних правовідносин, зазначила: Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту та процентів за кредитом. Права й інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (пункти 90 - 91 постанови). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Проте суд першої інстанції норму частини першої статті 1050 ЦК України та правові висновки щодо застосування статті 625 ЦК України, викладені в постановах Верховного Суду, не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що на правовідносини, які виникли між сторонами, дія статті 625 ЦК України не розповсюджується. Доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, статті 625 ЦК України, є обґрунтованими. Суд першої інстанції не врахував, що платежі, встановлені статтею 625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер (неустойку тощо). Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Посилаючись на те, що кредитним договором № 85133/30/к від 17 жовтня 2012 року сторони не узгоджували між собою, що у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання відповідач повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, суд першої інстанції не врахував, що в пункті 7.2 кредитного договору зазначено, що усі правовідносини, що виникають з договору або пов`язані з ним та не врегульовані ним, регулюються нормами чинного законодавства України (а.с. 5 - 7 т. 1). В пункті 7.13 кредитного договору також передбачено, що кредитодавець, крім прав та обов`язків, визначених договором, також користується всіма правами та здійснює обов`язки кредитодавця, визначені чинним законодавством України, а позичальник, крім прав та обов`язків, визначених договором, також має всі права та здійснює всі обов`язки позичальника, визначені чинним законодавством України (а.с. 5 - 7 т. 1). Таким чином, позивач в апеляційній скарзі обґрунтовано зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Згідно доданого позивачем до позовної заяви розрахунку інфляційних нарахувань встановлено, що позивач такі нараховує на прострочену суму кредиту 11 033,15 грн. за період з 01 грудня 2014 року по 31 жовтня 2015 року (а.с. 9 т. 1). Згідно довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №85133/30/к від 17 жовтня 2012 року станом на 16 листопада 2015 року залишок заборгованості по кредиту, що не сплачений, складає 11 033,15 грн. (а.с. 10 т. 1). Згідно довідки про рух коштів по рахунку для обліку основної заборгованості по кредиту за кредитним договором № 85133/30/к від 17 жовтня 2012 року останній раз відповідач здійснював погашення кредиту 25 листопада 2013 року (а.с. 11 т. 1). Тобто станом на 17 жовтня 2014 року відповідач мав заборгованість за тілом кредиту у сумі 11 033,15 грн., яка з 18 жовтня 2014 року вважається простроченою, оскільки відповідно до пункту 1.3 кредитного договору відповідач мав погасити кредит в повному обсязі не пізніше 17 жовтня 2014 року. Отже, прострочення грошового зобов`язання у сумі 11 033,15 грн. почалося з 18 жовтня 2014 року. Позивач просить стягнути інфляційні втрати за період прострочення з 01 грудня 2014 року по 31 жовтня 2015 року з простроченої суми кредиту 11 033,15 грн., тобто в межах строку прострочення. Згідно опублікування в газеті "Урядовий кур`єр" індекси інфляції складають: за грудень 2014 року - 103,00% (№ 5 від 14.01.2015), за січень 2015 року - 103,10% (№ 24 від 10.02.2015), за лютий 2015 року - 105,30% (№ 44 від 11.03.2015), за березень 2015 року - 110,80% (№ 65 від 09.04.2015), за квітень 2015 року - 114,00% (№ 84 від 14.05.2015), за травень 2015 року - 102,20% (№ 102 від 10.06.2015), за червень 2015 року - 100,40% (№ 122 від 09.07.2015), за липень 2015 року - 99,00% (№ 144 від 08.08.2015), за серпень 2015 року - 99,20% (№ 165 від 09.09.2015), за вересень 2015 року - 102,30% (№ 188 від 09.10.2015), за жовтень 2015 року - 98,70% (№ 209 від 10.11.2015). Тобто, індекс інфляції за період з грудня 2014 року по жовтень 2015 року склав 1,4371, з якого і виходив позивач при розрахунку інфляційних втрат. Отже, інфляційні втрати за період з 01 грудня 2014 року по 31 жовтня 2015 року від простроченої суми 11 033,15 грн. складають 4 822,81 грн. (11 033,15 х 1,4371), тобто позивачем розраховані правильно. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в цій частині та ухвалення в цій частині нового рішення. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 4 822,81 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 4 822,81 грн., рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у сумі 678,52 грн. підлягає зміні. З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції позовні вимоги Банку задоволено у сумі 22 828,92 грн. (18 006,11 грн. - згідно не оскаржуваної частини рішення суду першої інстанції та 4 822,81 грн. - згідно висновків апеляційного суду). За подання позову з ціною 32 322,43 грн. позивач сплатив судовий збір у сумі 1 218,00 грн. (а.с. 1 т. 1). Тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції у сумі 860,26 грн. (22 828,92 х 1 218,00 : 32 322,43). За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. (а.с. 139, а.с. 151 т. 2). Оскільки апеляційні вимоги позивача задоволені, судові витрати по сплаті судового збору, пов`язані з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 1 827,00 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані. Відповідно до частин шостої, дев`ятої статті 19 ЦПК України зазначена справа, яка має ціну позову 32 322,43 грн., є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому була подана позовна заява. Відповідно до статті 7 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII "Про Державний бюджет України на 2015 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2015 року встановлено - 1 218 гривень. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" задовольнити. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" до ОСОБА_1 про стягненняінфляційних нарахувань на прострочену суму кредиту у сумі 4 822,81 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" інфляційні нарахування на прострочену суму кредиту за період з 01 грудня 2014 року по 31 жовтня 2015 року у сумі 4 822 (чотири тисячі вісімсот двадцять дві) гривні 81 коп. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" судового збору у сумі 678,52 грн. змінити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції 860 (вісімсот шістдесят) гривень 26 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , РПОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк": код ЄДРПОУ 13857564, юридична адреса: 01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така, що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 26 лютого 2020 року. Головуючий суддя: Л.І. Соломаха Судді: О.Д. Канурна О.А.Мірута