Постанова 4875 № 913/468/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" лютого 2020 р. Справа № 913/468/19 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Склярук О.І. секретар судового засідання Рудик Т.С. за участю представників: від позивача : не з`явився від відповідача : не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, м. Сєвєродонецьк Луганської області (вх. № 3640 Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 12.11.2019р., повний текст складено 13.11.2019р. (суддя Іванов А.В.), у справі № 913/468/19 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, м. Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення 25 143 грн. 92 коп., - ВСТАНОВИВ: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення суми надміру виплаченої пенсії ОСОБА_1 за період з 13.06.2014р. по 19.05.2015р. у розмірі 25 143 грн. 92 коп. В якості правового обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 1166 Цивільного кодексу України. Відповідачем до суду першої інстанції подано заяву про застосування строків позовної давності. Рішенням господарського суду Луганської області від 12.11.2019р. у справі №913/468/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (91000, Луганська область, м.Луганськ, вул.Луначарського, буд. 38, код ЄДРПОУ 08592129) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, код ЄДРПОУ 21782461) майнову шкоду в розмірі 25 143 грн. 92 коп. та судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп. Рішення мотивовано обґрунтованістю заявлених вимог. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 12.11.2019 р. у справі № 913/468/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ГУ ПФУ в Луганській області відмовити в повному обсязі. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи; з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що відповідно до ч.2 ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Отже, законодавством визначений вичерпний перелік підстав для притягнення роботодавця, у спірних правовідносинах, до матеріальної відповідальності. Вказує, що ОСОБА_1 , станом на 12.06.2014, на час звільнення з ОВС у відповідності до наказу ГУМВС України в Луганській області від 12.06.2014 №165 о/с набула право на призначення пенсії згідно з п. «б» ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Наполягає, що під час складання та подання документів для призначення ОСОБА_1 пенсії, відповідач діяв на підставі законодавства та у спосіб, передбачений нормативно-правовими актами, а тому відсутні підстави для притягнення ГУМВС України в Луганській області до відповідальності. Посилається на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 у справі №812/1579/18, в якому зазначено, що ОСОБА_1 в період з 13.06.2014 по 19.05.2015 не повторно прийнята на службу після призначення їй пенсії, а втратила право на отримання пенсії внаслідок перенесення дати її звільнення, що відбулось на підставі рішення суду від 19.05.2015 у справі №812/990/15. Отже, на переконання апелянта, вказаним рішенням підтверджено правомірність дій відповідача щодо складання документів для призначення ОСОБА_1 пенсійного забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також спростовується твердження позивача та висновки суду щодо видання відповідачем недостовірних документів. Наголошує на наявності підстав для застосування строків позовної давності, заява щодо застосування якого, була подана відповідачем до суду першої інстанції. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2019 р. сформовано колегію Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І. За результатами усунення недоліків, встановлених ухвалою від 04.12.2019р. про залишення апеляційної скарги без руху, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.12.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на рішення господарського суду Луганської області від 12.11.2019р. у справі №913/468/19; встановлено строк для подання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області відзиву на апеляційну скаргу. Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області заперечило проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 12.11.2019 року у справі №913/468/19 залишити без змін. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2020р. призначено розгляд апеляційної скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на рішення господарського суду Луганської області від 12.11.2019 р. у справі № 913/468/19 на 18.02.2020 р. об 11:40 год. Сторони не скористалися правом участі представника в судовому засіданні апеляційної інстанції, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Явка представників сторін не визнавалася судом обов`язковою. Відповідно до ст.42 Господарського процесуального кодексу України участь представника в судовому засіданні є правом учасника справи. Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне. Як свідчать матеріали справи, наказом Головного управління МВС України у Луганській області №165 о/с від 12.06.2014 «По особовому складу» майора міліції ОСОБА_1 (М-078344) старшого інспектора штабу Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області за ст.65 «а»(за віком) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з органів внутрішніх справ України з 12.06.2014; вислуга років - календарна 19 років 11 місяців, загальний стаж 27 років 08 місяців 04 дні. Наказом ГУМВС України у Луганській області від 01.04.2015 №115 о/с «По особовому складу» підтверджено наступні періоди служби ОСОБА_1 станом на 12.06.2014: 17 років 06 місяців 07 днів час служби у календарному обчисленні; 10 років 01 місяць 16 днів загальний трудовий стаж; 27 років 07 місяців 23 дні вислуга років для призначення пенсії. Відповідно до п. б ст. 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та п. 2 наказу ГУМВС України у Луганській області від 22.09.2014 №1972 Про тимчасовий порядок звільнення працівників з ОВС, на підставі висновку комісії ГУМВС України, внесено часткову зміну до пункту наказу ГУМВС України від 12.06.2014 № 165 о/с: майора міліції ОСОБА_1 (М-078344), старшого інспектора штабу Кремінського районного відділу вважати звільненою у відставку за п. 65 а (за віком) з вислугою років: 17 років 06 місяців 07 днів у календарному обчисленні; 27 років 07 місяців 23 дні загальний трудовий стаж. На підставі документів про призначення пенсії ОСОБА_1 ( в т.ч. заяви Джур від 06.04.2015), що надійшли до ГУПФУ в Луганській області 21.04.2015року від Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВС України у Луганській області з листом від 08.04.2015 №9/333, ГУ ПФУ в Луганській області було прийнято рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 з 13.06.2014р., що підтверджується протоколом за пенсійною справою - 1203008715(МВС) від 13.06.2014р. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.10.2015 у справі №812/990/15, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Кремінського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області задоволено частково. Визнано неправомірними дії ГУМВС України в Луганській області щодо відмови ОСОБА_1 у зміні дати звільнення з органів внутрішніх справ з 12.06.2014 на 19.05.2015 та внесення відповідних змін до трудової книжки; зобов`язано ГУ МВС України в Луганській області видати наказ про зміну дати звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у відставку за п. 65 а (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 12.06.2014 на 19.05.2015; зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про зміну дати звільнення з органів внутрішніх справ у відставку за п. 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 12.06.2014 року на 19.05.2015 року; стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 47700 грн. 62 коп. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Матеріали справи свідчать про виконання відповідачем постанови Луганського окружного адміністративного суду від 19.10.2015 у справі №812/990/15. Так, наказом голови ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області від 23.03.2016р. №5 о/с «По особовому складу» внесено зміни до наказу ГУМВС №165 о/с від 12.06.2014 у частині звільнення з органів внутрішніх справ у відставку за п.65 а(за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (М-078344) старшого інспектора штабу Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області, з 12.06.2014р. Визначено вважати її звільненою з органів внутрішніх справ з 19.05.2015 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.03.2016р. №50413062. Наказом Голови ліквідаційної комісії ГУМВС у Луганській області №21 о/с від 18.11.2016 «По особовому складу» внесено зміни до наказу ГУМВС України у Луганській області №5 о/с від 23.03.2016 та викладено його пункт у наступній редакції: Внести зміни до наказу ГУМВС №165 о/с від 12.06.2014 у частині звільнення з органів внутрішніх справ у відставку за п.65 а(за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (М-078344) старшого інспектора штабу Кремінського РВ ГУМВС України у Луганській області, з 12.06.2014р. Уважати її звільненою з органів внутрішніх справ з 19.05.2015 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №50413062 від 10.03.2016, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 18 років 05 місяців 14 днів, загальний трудовий стаж: 28 років 06 місяців 29 днів. Підстава: лист члена ліквідаційної комісії Кремінського РВ ГУМВС, розрахунок вислуги років на пенсію. 05.07.2016року на користь ОСОБА_1 перераховано 47 700,62 грн. згідно виконавчого листа № 812/990/15 від 04.03.2016року, що підтверджується копією меморіального ордеру № 1 від 05.07.2016року та Повідомленням Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про безспірне списання коштів з рахунку боржника. Листом №72/111/58-2017 від 17.03.2017 Сектором з питань пенсійного забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області надіслано на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області документи в підтвердження зміни дати звільнення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії, зокрема, грошовий атестат №2, довідку від 09.02.2017 № 1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби; копії витягів з наказів ГУМВС України в Луганській області №5 о/с від 23.03.2016 та №21 о/с від 18.11.2016, копію трудової книжки ОСОБА_1 , копії постанови Луганського окружного адміністративного суду від 19.10.2015 у справі №812/990/15 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 №812/990/15. Рішенням ГУ ПФ України в Луганській області про утримання надміру виплачених сум пенсій №85 від 06.07.2017, за результатами розгляду пенсійної справи ОСОБА_1 , встановлено, що сума переплати в розмірі 25 143,92 грн. утворилася за період з 13.06.2014 по 19.05.2015 та підлягає поверненню ОСОБА_1 у зв`язку з неповідомленням про поновлення на службі в ОВС. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 у справі №812/1579/18, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018, позов ОСОБА_1 до ГУ Пенсійного фонду України в Луганській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ Пенсійного фонду України в Луганській області №85 від 06.07.2017 про утримання надміру виплачених сум пенсій; визнано протиправними дії ГУ Пенсійного фонду України в Луганській області щодо утримання з ОСОБА_1 суми пенсії, нарахованої за період з 13 червня 2014 року по 19 травня 2015 року; зобов`язано ГУ Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 суму пенсії, утриману на виконання рішення ГУ Пенсійного фонду України в Луганській області №85 від 06.07.2017 про утримання надміру виплачених сум пенсій; у задоволенні решти вимог відмовлено. Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 у періоді з 13.06.2014року по 19.05.2015року не повторно прийнята на службу після призначення їй пенсії згідно з вимогами Закону № 2262-ХІІ, факт наявності зловживання з боку ОСОБА_1 її обов`язком повідомляти ГУ ПФУ у Луганській області про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, проте таке зловживання з боку ОСОБА_1 не призвело до надмірної виплати їй пенсії у період з 13.06.2014 по 19.05.2015, що сталося внаслідок виникнення об`єктивних причин - перенесення дати звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за судовим рішенням. Листом №10547/07 від 11.07.2019 ГУ Пенсійного фонду України в Луганській області звернулось до ГУ МВС України в Луганській області, яким просило про відшкодування в добровільному порядку суми пенсії, виплаченої надміру ОСОБА_1 за період з 13.06.2014 по 19.05.2015, у розмірі 25143,92 грн. Проте, зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду. Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених прав є звернення до суду. Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було наявним та обґрунтованим. Відповідно до ст.1 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби деяких інших осіб особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби ( ч.1 ст.2 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби деяких інших осіб). Згідно з приписами статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби деяких інших осіб пенсіонери зобов`язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім`ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду. У свою чергу невиконання пенсіонером встановленого законом обов`язку повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, є зловживанням з боку пенсіонера. Частиною 1 ст. 50 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відповідно до ч.1 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її ( ч.2 ст.101 Закону). Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з якої вбачається, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина, і за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки нормою права. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. Обов`язок доведення наявності збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками покладається на позивача. Судова колегія зауважує, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.10.2015року у справі №812/990/15 встановлено відсутність вини відповідача у втраті трудової книжки ОСОБА_1 внаслідок захоплення будівлі. Зазначено, що винні дії Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Луганській області полягали у несвоєчасній видачі ОСОБА_1 трудової книжки ( її дублікату). Втім, відповідальність за затримку власником видачі трудової книжки визначена пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, згідно з яким, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Аналогічні положення щодо виплати середнього заробітку містить і стаття 235 КЗпП України, відповідно до частини 5 якої у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.10.2015року у справі №812/990/15 з Головного управління Міністерства внутрішніх справи України в Луганській області стягнуто на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 47 700,62грн., які сплачені відповідачем в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 у справі №812/1579/18, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ Пенсійного фонду України в Луганській області №85 від 06.07.2017 про утримання надміру виплачених сум пенсій; визнано протиправними дії ГУ Пенсійного фонду України в Луганській області щодо утримання з ОСОБА_1 суми пенсії, нарахованої за період з 13.06.2014 року по 19.05.2015 року; зобов`язано ГУ Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 суму пенсії, утриману на виконання рішення ГУ Пенсійного фонду України в Луганській області №85 від 06.07.2017 про утримання надміру виплачених сум пенсій. Рішенням встановлено, що ОСОБА_1 у періоді з 13.06.2014року по 19.05.2015року не повторно прийнята на службу після призначення їй пенсії згідно з вимогами Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з чим на неї не розповсюджуються норми зазначеного Закону, щодо призупинення виплати пенсії особам, яких повторно прийнято на службу. Відомості про виконання позивачем зазначеного рішення в частині виплати ГУ Пенсійного фонду України в Луганській області Джур Л.П. суми пенсії, утриманої на виконання рішення ГУ Пенсійного фонду України в Луганській області №85 від 06.07.2017 про утримання надміру виплачених сум пенсій, в матеріалах справи відсутні. Матеріали розглядуваної справи не містять і доказів несвоєчасного оформлення або подання відповідачем пенсійних документів для призначення пенсії ОСОБА_1 , доказів видачі у зв`язку з цим недостовірних документів. До того ж, відповідно до ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Виходячи з положень наведеної статті орган, що призначає пенсію, контролює і перевіряє правильність всіх документів, що подаються та відповідно у разі обґрунтованих сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведення позивачем всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування шкоди, та відповідно про задоволення позовних вимог. Стосовно поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності, колегією суддів приймається до уваги, що стаття 256 Цивільного кодексу України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Враховуючи недоведеність позивачем позовних вимог, підстави для застосування позовної давності у даному випадку відсутні. Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010(Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010(Заява N4241/03) Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. За результатами апеляційного провадження, Східним апеляційним господарським судом встановлено нез`ясування обставин, що мають значення для справи, що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для скасування рішення господарського суду Луганської області від 12.11.2019р. у справі №913/468/19, із прийняттям нового рішення про відмову Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на рішення господарського суду Луганської області від 12.11.2019р. у справі № 913/468/19 задовольнити. Рішення господарського суду Луганської області від 12.11.2019р.( повний текст складено 13.11.2019р.) у справі №913/468/19 скасувати. Прийняти нове рішення у справі № 913/468/19, яким відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області у задоволенні позову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 25.02.2020 року. Головуючий суддя Н.М. Дучал Суддя Р.А. Гетьман Суддя О.І. Склярук