Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/11384/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 лютого 2020 року справа № 200/11384/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М., розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року (повний текст складено 14 листопада 2019 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/11384/19-а (суддя в 1 інстанції Голуб В.А.) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (далі відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що у червні 2019 року він звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради з питання про призначення допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, у зв`язку із пропуском 12 місячного строку для звернення за цією допомогою отримав усну відмову відповідача у призначенні допомоги. 29.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з інформаційним запитом про підстави відмови йому у призначенні допомоги при народженні дитини, та 05.09.2019 року відповідач надав відповідь № 01-2980. У відповіді було повідомлено, що державна допомога при народженні дитини призначається лише за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Вважаючи рішення відповідача незаконним, позивач зазначає, що ним дійсно пропущено строк звернення за допомогою, однак його пропущено з поважних причин. А саме, донька позивача народилась на не підконтрольній українській владі території та у зв`язку з її хворобою позивач не міг виїхати на підконтрольну владі територію. Тому ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини; визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини; зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради призначити та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини на доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 200/11384/19-а позовні вимоги було задоволено частково, внаслідок чого: визнано незаконним та скасовано рішення Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 04.09.2019 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини; визнано протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини на доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення допомоги при народженні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні; в решті заявлених вимог відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 512,27 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 256,13 грн. Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає частковому скасуванню, та просив частково скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції, фактично встановивши порушення законодавства з боку відповідача, визнавши його дії та рішення незаконними, безпідставно не зобов`язав відповідача призначити та виплатити допомогу та позбавив його відповідальності за скоєні порушення закону та права на отримання допомоги позивачем. Відповідачем також було подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що 20.08.2019 року позивач вперше звернувся до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини. Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 04.09.2019 року позивачу було відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини, згідно з тим, що звернення за її призначенням надійшло пізніше 12 календарних місяців після народження дитини. Таким чином, на думку відповідача, у поданому до суду позові відсутні будь-які докази та належні обґрунтування на підтвердження того, що відповідач порушив права чи інтереси позивача. Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 гурт (арк.справи 12). ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача народилася донька - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 24.10.2017 року, виданого Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (арк.справи 13). Позивач та його донька є внутрішньо переміщеними особами із фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 (арк.справи 14-15). З матеріалів справи встановлено, що позивач 20.08.2019 року звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради з заявою про призначення допомоги при народженні дитини № 1955 (арк.справи 25-27). Рішенням відповідача від 04.09.2019 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні допомоги на підставі п.12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми у зв`язку з тим, що звернення за її призначенням надійшло пізніше 12 календарних місяців після народження дитини (арк.справи 29). Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII). Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України. Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII. Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей. За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається. Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року). Колегія суддів зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду. Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 591/610/16. Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушений змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, виходячи з завдань адміністративного судочинства, колегія суддів дійшла висновку, що, відмовляючи у призначенні допомоги при народженні дитини, відповідач не врахував всі обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення. Відповідно колегія суддів приходить до висновку, що дії Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, які полягають у відмові в призначенні державної допомоги при народженні дитини, є протиправними. Враховуючи наведене, вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини від 04.09.2019 року також підлягає задоволенню. Поряд з цим, стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради призначити та виплатити допомогу при народженні дитини, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки вказані повноваження відносяться до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень. Так, дискреційне повноваження суб`єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження. При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог. Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме мета дискреційного повноваження; об`єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов`язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб`єкти публічної адміністрації. З огляду на вищевказане, колегія суддів зазначає, що нарахування і виплата суми державної допомоги сім`ям з дітьми є дискреційним повноваженням. Проте, у будь-якому випадку суб`єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про зобов`язання відповідача вирішити питання щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення допомоги при народженні дитини, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 200/11384/19-а залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 200/11384/19-а залишити без змін. Повне судове рішення складено 26 лютого 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді Е.Г. Казначеєв Г.М. Міронова