Постанова КЦС ВС № 279/5072/14-ц

Постанова Іменем України 12 лютого 2020 року м. Київ справа №279/5072/14-ц провадження № 61-2220св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відділ державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, треті особи: Коростенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_7 , на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 вересня 2018 року у складі судді Коренюка В. П., та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Микитюк О .Ю., Борисюк Р. М., Галацевич О. М., ВСТАНОВИВ : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відділу державної реєстрації виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області (далі - ВДРВК Коростенської міської ради Житомирської області), треті особи: Коростенський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - Коростенський МВДВС ГТУЮ у Житомирській області), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у якому просила визнати недійсним свідоцтво від 25 листопада 2005 року про придбання ОСОБА_8 з прилюдних торгів квартири АДРЕСА_1 , витребувати цю квартиру з володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , скасувати запис про державну реєстрацію права власності на квартиру шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22 травня 1997 року, посвідченого державним нотаріусом Коростенської міської державної нотаріальної контори Шульгою А. М., зареєстрованому у реєстрі № 2-1082, ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до акту опису й арешту майна від 21 січня 2003 року старшим державним виконавцем Смаченко Г. П. при примусовому виконанні виконавчих листів № 2-327, № 2-282, № 2-662, які видані Коростенським міським судом Житомирської області, накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 . У зв`язку з цим, спірна квартира була продана на прилюдних торгах 09 листопада 2004 року. У період, коли було чинним рішення Апеляційного суду Житомирської області від 01 листопада 2005 року про визнання недійсними прилюдних торгів, ОСОБА_8 отримав свідоцтво про придбання квартири з прилюдних торгів, продав квартиру ОСОБА_5 . Згодом спірне майно було продано ОСОБА_6 , яка, в свою чергу, продала квартиру ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Посилаючись на те, що про наявність свідоцтва від 25 листопада 2005 року про придбання ОСОБА_8 спірного майна з прилюдних торгів ОСОБА_1 дізналася лише у січні 2014 року з довідки бюро технічної інвентаризації, просила поновити строк позовної давності та задовольнити позовні вимоги. Короткий зміст рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанцій Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із неповажності причини пропуску строку позовної давності ОСОБА_1 , оскільки позивач була обізнана про порушення її цивільних прав та через представника ОСОБА_9 , брала участь у розгляді справи № 2-187 за позовом ОСОБА_10 до ДВС Коростенського МУЮ спеціалізованого ДП «Укрспецюст», ОСОБА_8 , у якій рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2008 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та протокол № 4060101/303 про проведення прилюдних торгів та реалізації майна від 09 листопада 2004 року. Посилаючись на положення статті 267 ЦК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, вважав, що перебіг строку загальної позовної давності розпочався з моменту ухвалення судового рішення про порушення права особи, тобто з 23 червня 2008 року, та закінчився 23 червня 2011 року. При цьому суд першої та апеляційної інстанції вважали, що права позивача як власниці квартири порушені, а тому вимоги про визнання недійсним свідоцтва та похідних від неї вимог є обґрунтованими. Короткий зміст вимог касаційної скарги 21 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, підписаною представником ОСОБА_7 , у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 вересня 2018 року і постанову Житомирського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи № 279/5072/14-ц з суду першої інстанції. У березні 2019 року справу № 279/5072/14-ц передано до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення частини четвертої статті 267 ЦК України та зроблено помилковий висновок про сплив позовної давності при наявності поважних причин для поновлення строку звернення до суду. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, не звернув належної правової уваги на докази та обставини, що мають значення для справи, зокрема, на довідку агентства «Алкіма-Центр» від 20 лютого 2015 року, відповідно до якої ОСОБА_1 у період з 28 жовтня 2003 року до 30 грудня 2014 року була працевлаштована на роботу за кордоном, що свідчить про неможливість звернення до суду за захистом порушеного права в межах строку позовної давності та є поважною причиною для його поновлення. Відзив на касаційну скаргу Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судами 22 травня 1997 року ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим 22 травня 1997 року Коростенською міською державною нотаріальною конторою та зареєстрованим у реєстрі № 2-1082. Відповідно до акту опису й арешту майна від 21 січня 2003 року старшим державним виконавцем Смаченко Г. П. при примусовому виконанні виконавчих листів № 2-327, № 2-282, № 2-662, які видані Коростенським міським судом Житомирської області, накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з протоколом № 4060101/303 проведення прилюдних торгів від 09 листопада 2004 року ОСОБА_8 став переможцем цих торгів. На підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу від 25 листопада 2005 року № 1633, ОСОБА_8 продав спірну квартиру ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 17 квітня 2006 року. ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 30 вересня 2011 року відчужила квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 10 грудня 2013 року продала квартиру ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 червня 2005 року договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 , та протокол № 4060101/303 про проведення прилюдних торгів із реалізації майна від 09 листопада 2004 року, визнано недійсними з моменту їх укладення. Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 01 листопада 2005 року вказане рішення скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2008 року рішення апеляційного суду скасовано, залишено в силі рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 червня 2005 року. Ухвала набрала законної сили та не була оскаржена. Встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_3 звернулися до суду з заявами про застосування строків позовної давності.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши всі наведені аргументи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у певній мірі не відповідають. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року). Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Як встановлено судами, рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 червня 2005 року у справі № 2-187 за позовом ОСОБА_10 до ДВС Коростенського МУЮ спеціалізованого ДП «Укрспецюст», ОСОБА_8 , договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 , та протокол № 4060101/303 про проведення прилюдних торгів із реалізації майна від 09 листопада 2004 року, визнано недійсними з моменту їх укладення. Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 01 листопада 2005 року вказане рішення скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2008 року рішення апеляційного суду скасовано, залишено в силі рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 червня 2005 року. Ухвала набрала законної сили та не була оскаржена. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, вважав, що перебіг строку загальної позовної давності розпочався з моменту ухвалення судового рішення про порушення права особи, тобто 23 червня 2008 року, та закінчився 23 червня 2011 року. Оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом лише 15 липня 2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачами ОСОБА_8 та ОСОБА_3 шляхом звернення до суду із відповідними заявами, позовні вимоги про визнання свідоцтва про придбання ОСОБА_8 з прилюдних торгів спірної квартири задоволенню не підлягають. Інші позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вказану квартиру та про зобов`язання державної установи скасувати державну реєстрацію, є похідними від вимоги, за якою позивач пропустила строк позовної давності, а тому також задоволенню не підлягають. Тобто, суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що перебіг позовної давності, у справі, що переглядається, пов`язаний із постановленням ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2008 року. Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19), вирішуючи питання про початок перебігу строку позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України, зробила правовий висновок про те, що початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист порушеного права, пов`язується з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме: про факт вибуття її власності у володіння іншої особи. Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19) в частині застосування позовної давності до віндикаційного позову. Разом з тим, як вбачається з позовної заяви позивачка зазначала, що вона не проживає у спірній квартирі. Негаторний позов- це позов про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном, і умовами його пред`явлення є те, що позивач є власником майна, поведінка відповідача є протиправною, на момент пред`явлення позову протиправна поведінка триває и перешкоджає власнику користуватись своїм майном. Негаторний позов може бути заявлено протягом усього часу у який триває порушення. Ухвалюючи судові рішення суди з огляду на встановлення факту визнання недійним публічних торгів не встановили правову природу заявленого позову, та в залежності від встановленого не визначились з якого часу починає сплив позовна давність, а у випадку пред`явлення негаторного позову чи взагалі такий сплив позовною давності почався. Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, не з`ясував суттєві обставини цієї справи з огляду на наявні у справі докази та не визначився з правовою природою позовних вимог на основі правовідносин сторін та їх тривалості, а з огляду на встановлене не визначився з перебігом позовною давності в залежності від правової природи позовних вимог, що у силу положень пункту першого частини третьої статті 411 ЦПК України є підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 411 ЦПК Українисправа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неповним з`ясуванням фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, оскаржені судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись статями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_7 , задовольнити частково. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17 вересня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик