Ухвала КЦС ВС № 0413/12718/2012

УХВАЛА 25 лютого 2020 року м. Київ справа № 0413/12718/12 провадження № 61-10855св19 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А.А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., учасники справи: позивач за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , відповідач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерноготовариства«Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення кредитної заборгованості, розірвання кредитного договору та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічногоакціонерноготовариства «Державний ощадний банк України» про припинення зобов`язань, які виникли на підставі договору поруки, ВСТАНОВИВ: У березні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов`язання за кредитним договором № КРФ-154/06 від 11 серпня 2006 року, поручителем по якому виступає відповідач ОСОБА_2 , в результаті чого утворилася заборгованість станом на 15 жовтня 2009 року в розмірі 14 489,68 доларів США, що є еквівалентом 117 107,83 грн. Оскільки, ця сума заборгованості стягнута з відповідачів судовим рішення, то позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором з моменту ухвалення рішення суду від 07 червня 2011 року по 11 січня 2012 року у розмірі 43 587,19 грн., судові витрати та розірвати кредитний договір. У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» та просив суд: розірвати договір поруки від 11 серпня 2006 року, припинити правовідношення, які виникли на підставі договору поруки від 11 серпня 2006 року, укладеного між ним та ПАТ «Державний ощадний банк України». В обґрунтування позову послався на те, що в забезпечення зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № КРФ-154/06 від 11 серпня 2006 року, між ним та відповідачем було укладено договір поруки, яким не встановлено строку його припинення. Оскільки, боржник ОСОБА_1 допустила порушення зобов`язання у липні 2007 року, то шестимісячний строк пред`явлення вимог до поручителя, встановлений статтею 526 ЦК України, закінчився в березні 2008 року, а тому порука є припиненою через непред`явлення вимог до поручителя у встановлений законом термін. Уточнивши позовні вимоги, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , просив суд припинити зобов`язання, які виникли на підставі договору поруки від 11 серпня 2006 року, в іншому позовні вимоги залишити без розгляду. Ухвалою суду від 29 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 щодо розірвання договору поруки та його припинення залишено без розгляду. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 43 587,19 грн. Розірвано кредитний договір №КРФ-154/06 від 11 серпня 2006 року, укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» судовий збір у сумі 435,87 грн. Задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про припинення договору поруки. Визнано припиненим договір поруки укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» від його імені філія - Саксаганського відділення № 8366 та ОСОБА_2 11 серпня 2006 року. Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» судовий збір на користь держави у розмірі 114,70 грн. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2013 року, рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2013 рокускасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитної заборгованості та розірвання кредитного договору задоволено. Розірвано кредитний договір №КРФ-154/06 від 11 серпня 2006 року, укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором №КРФ-154/06 від 11 серпня 2006 року станом на 11 січня 2012 року у розмірі 43 587,19 грн. Стягнуто у рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» судовий збір у розмірі 494,64 грн. Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про припинення зобов`язань, які виникли на підставі договору поруки. У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, а справу повернути до суду апеляційної інстанції для нового розгляду. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї ухвали норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки матеріалів справи. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Необхідності виклику учасників справи для надання пояснень у справі не вбачається (немає). Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформує учасників справи про те, що зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України. З огляду на положення частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, з урахуванням категорії та складності справи, справа підлягає розгляду в складі п`яти суддів. Керуючись статтею 401, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Справу за позовом Публічного акціонерноготовариства«Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про дострокове стягнення кредитної заборгованості, розірвання кредитного договору та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічногоакціонерноготовариства «Державний ощадний банк України» про припинення зобов`язань, які виникли на підставі договору поруки призначити до судового розгляду. Справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А.А. Калараш В. М. Сімоненко