Постанова Київський апеляційний суд № 360/1668/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 360/1668/19 № апеляційного провадження: 22-ц/824/2443/2019 Головуючий у суді першої інстанції: Унятицький Д.Є. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І. при секретарі - Шепель К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Власний дім» про розірвання договору та стягнення коштів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 листопада 2019 року, встановив: у липні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив розірвати договір про участь у Фонді фінансування будівництва від 14 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Фінансова компанія «Власний дім», права та обов`язки за яким перейшли до нього на підставі Договору про відступлення прав та переведення обов`язків від 13 липня 2011 року. Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь сплачені на виконання умов договору грошові кошти в розмірі 246 041 грн. та пеню в розмірі 2 694 148 грн. 95 коп. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 04 листопада 2019 року позов було задоволено частково, розірвано договір та стягнуто з відповідача на користь позивача 246 041 грн. та судовий збір. У задоволенні вимог про стягнення неустойки - відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги про стягнення неустойки задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що 14 грудня 2007 року між ТОВ «ФК «Власний дім» та ОСОБА_3 було укладено Договір про участь у Фонді фінансування будівництва, відповідно до умов якого передала відповідачу в управління грошові кошти в розмірі 246 041 грн. з метою отримання у власність житла, а саме - двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначав, що 13 липня 2011 року між ним, відповідачем та ОСОБА_3 було укладено Договір про відступлення прав та переведення обов`язків за Договором про участь у Фонді фінансування будівництва. Вказував, що умовами Договору був передбачений запланований термін здачі об`єкта будівництва в експлуатацію на грудень 2008 року, однак станом на день звернення до суду з позовом будинок не побудований. Враховуючи викладене, позивач просив розірвати Договір про участь у Фонді фінансування будівництва, стягнути на його користь сплачені за Договором кошти та пеню відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів». Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 04 листопада 2019 року позов було задоволено частково, розірвано договір та стягнуто з відповідача на користь позивача 246 041 грн. та судовий збір. У задоволенні вимог про стягнення неустойки - відмовлено. Рішення суду в частині задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається. Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що положення Закону України «Про захист прав споживачів» до правовідносин, які виникли між сторонами, не застосовуються. Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки він зроблений із порушенням норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Фінансова Компанія «Власний Дім» було укладено Договір №01.152.07. Є.Н. про участь у Фонді фінансування будівництва. На виконання умов Договору з метою отримання у власність квартири в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 сплатила на користь відповідача 246 041 грн. (а.с.10-14, 16). Відповідно до п. 1.9 Договору об`єктом інвестування, який підлягає передачі Довірителю є двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , з попередньо визначеною площею 60, 01 кв.м. Вказаним пунктом також визначено запланований термін введення об`єкта будівництва в експлуатацію - грудень 2008 року. 13 липня 2011 року між ТОВ «ФК «Власний Дім», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір №П.01.152.07.Є.Н. про відступлення прав та переведення обов`язків за Договором №01.152.07. Є.Н. про участь у Фонді фінансування будівництва, на підставі якого позивачу було видано Свідоцтво про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» (а.с.15, 17). Відповідно до ч. 1 ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Спеціальним законом, який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами є Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі - Закон). З метою отримання довірителями у власність житла фінансова установа як управитель створює фонд фінансування будівництва (ФФБ), управління яким здійснює відповідно до затверджених Правил фонду та договору управління майном (статті 5, 6, 7, 9 Закону). Відповідно до частини другої статті 12 цього Закону правила ФФБ визначають вид ФФБ, процедуру створення ФФБ, порядок організації взаємовідносин забудовника, управителя та довірителів, порядок встановлення управління майном, умови, особливості та обмеження здійснення управління майном, напрями та порядок використання залучених коштів, порядок участі у фонді та відмови від участі в ньому, типи вимірних одиниць об`єктів інвестування, порядок та умови закріплення об`єкта інвестування за довірителем, розмір винагороди управителя, відповідальність управителя і забудовника за невиконання прийнятих на себе зобов`язань, порядок отримання довірителем страхового відшкодування у разі несвоєчасного введення об`єкта будівництва в експлуатацію, невиконання робіт, передбачених договором між управителем і забудовником та договором між управителем і установником фонду, або неналежного виконання таких робіт та інші умови функціонування ФФБ. Пунктами 3.1, 6.4., 7.2. Договору передбачено, що після введення об`єкта будівництва в експлуатацію та виконання довірителем усіх зобов`язань перед управителем останній підписує акт прийому-передачі закріпленого за довірителем об`єкта інвестування, а умови цієї угоди про участь в ФФБ вважаються виконаними та управління майном припиняється. За змістом частини 11 статті 20 Закону для встановлення факту виконання відповідачем умов договору про участь у ФФБ та факту припинення управління майном, необхідне настання всіх трьох наступних умов у їх поєднанні: виконання довірителем всіх зобов`язань перед Управителем ФФБ; введення об`єкта до експлуатації; підписання довірителем із забудовником акту прийому-передачі закріпленого за ним об`єкта інвестування, після введення об`єкта в експлуатацію. Доказів про те, що об`єкт будівництва введено в експлуатацію матеріали справи не містять. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону для ФФБ виду А поточну ціну вимірної одиниці об`єкта будівництва, споживчі властивості об`єктів інвестування, коефіцієнти поверху та комфортності визначає забудовник, при цьому він приймає на себе ризик щодо недостатності залучених коштів на спорудження об`єкта будівництва та зобов`язаний своєчасно ввести його в експлуатацію незалежно від обсягу фінансування. Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником виконання умов та зобов`язань за договором з метою своєчасного запобігання виникнення ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій будівництва, що можуть призвести, зокрема, до збільшення строків будівництва більше ніж на 90 днів. За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання. До моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності. Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3). Відповідно до положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі. У абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» судам роз`яснено, що оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону. З вказаного випливає, що норми Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються до правовідносин фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю в частині, не врегульованій спеціальним законом. Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач просив стягнути на його користь з відповідача пеню в розмірі 2 694 148 грн. 95 коп. З проведеного позивачем розрахунку пені вбачається, що ним було визначено вартість послуги в розмірі 3% від загальної вартості сплачених відповідачеві коштів на підставі положень п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» Разом з тим, зі змісту п.10.1.5 Договору про участь у Фонді фінансування будівництва вбачається, що сторони погодили вартість наданої позивачу послуги та встановили винагороду довірителя за управління майном у розмірі 0,5 % від орієнтовної загальної вартості об`єкта інвестування, яка відповідно до п. 5.8 становить 246 041 грн. За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 449 024 грн. 83 коп. із розрахунку 1 230 грн. 21 коп. за кожен день прострочення. Положеннями ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. В даному випадку висновок суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені зроблений із порушенням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині з ухваленням нового судового рішення. З урахуванням часткового задоволення як вимог позовної заяви, так і вимог апеляційної скарги, а також враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за вимогами, які є предметом розгляду, на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України покладає судові витрати на сторони пропорційно до задоволених вимог та стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 11 225 грн. 62 коп. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 листопада 2019 року в частині вирішення вимог про стягнення неустойки скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Власний дім» на користь ОСОБА_1 неустойку в розмірі 449 024 грн. 83 коп. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Власний дім» на користь держави судовий збір в розмірі 11 225 грн. 62 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 24 лютого 2020 року. Головуючий Судді