Постанова Київський апеляційний суд № 757/38450/14-ц

справа № 757/38450/14-ц головуючий у суді І інстанції Литвинова І. В. провадження № 22-ц/824/1895/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г. І. ПОСТАНОВА Іменем України 17 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Мостової Г.І., суддів Слюсар Т.А., Волошиної В.М., при секретарі судового засідання Сердюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі за заявою стягувача Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа, виданого на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року у цивільній справі № 757/38450/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в : У грудні 2016 року ПАТ «Державний екпортно-імпортний банк України» звернулось з заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , обґрунтованою тим, що стягувач пропустив визначений законодавством строк на пред`явлення виконавчого листа. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 року заяву про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа задоволено. Поновлено стягувачу Публічному акціонерному товариству «Державний експортно-імпортний банк України» строк на пред`явлення виконавчого листа, виданого на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 вересня 2015 року у цивільній справі № 757/38450/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Не погоджуючись із ухвалою, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки, викладені в ухвалі порушують норми матеріального та процесуального права та не відповідають обставинам справи. Разом з цим, мають місце обставини за яких банк, діючи недобросовісно, повторно звернувся з заявою про виправлення описки, в той час, коли це питання судом було вже вирішено. Така, начебто, неуважність банку є нічим іншим, як намаганням останнього штучно створити підстави для поважності пропуску строку та виправдання невжиття ним активних дій з реалізації свої прав. Мають місце обставини, за яких банк пасивно реалізовуючи свої права фактично безпідставно та необґрунтовано пропустив строк передбачений статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження». З другої половини березня 2016 року стягувач не спромігся у розумні інтервали часу вжити активних заходів щодо вирішення питання пред`явлення виконавчого листа до виконання в межах передбаченого статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» строку, що залишилося поза увагою суду першої інстанції. Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням суду від 01 вересня 2015 року у вказаній справі позовну заяву задоволено та стягнуто заборгованість за кредитним договором № 28808С78 від 15 травня 2008 року у сумі 312 028,40 доларів США, з яких заборгованість за основним боргом 278 567,44 доларів США; заборгованість за процентами 33 460,96 доларів США та пеню у розмірі 188 836 грн 92 коп., з яких пеня на прострочену заборгованість за основним боргом 149 610 грн 30 коп., пеня за прострочені проценти 39 226 грн 62 коп., та суму судового збору у розмірі 3 654 грн (а.с. 113-115). 18 грудня 2015 року на підставі рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 вересня 2015 року видано виконавчий лист (а.с. 118). 04 березня 2016 року ухвалою Печерського районного суду міста Києва задоволено заяву представника АТ «Укрексімбанк» - Будниченка О.В. про виправлення описки у виконавчому листі від 16 грудня 2015 року у цивільній справі № 757/38450/14-ц за позовом ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 134). 25 липня 2016 року від представника позивача АТ «Укрексімбанк» - Путієнка Є.В. надійшла заява про виправлення описки у виконавчому листі від 16 грудня 2015 року у цивільній справі № 757/38450/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 144). Ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 25 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні заяви про виправлення описки (а.с. 179). Відповідно до статті 371 ЦПК України стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк (аналогічні норми містяться у статті 433 ЦПК України). Суд першої інстанції, встановивши, що у якості додатку до заяви про виправлення описки від 25 липня 2016 року представником заявника додано оригінал виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва, виданого для примусового виконання судового рішення від 01 вересня 2015 (а. с. 144), та у подальшому, згідно з супровідним листом від 25 листопада 2016 року, оригінал виконавчого документу стягувачу направлено не було (а.с. 180), оригінал виконавчого документу зберігався при матеріалах справи, відповідно оригінал заздалегідь був замінений на копію документу, який і був вшитий до справи (а.с. 147), дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія апеляційного суду, переглядаючи цю справу, приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, де вказано, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (частина друга статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» N 1402-VIII від 02 червня 2016 року). Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Враховуючи викладене, а також те, що рішення суду про стягнення заборгованості боржником в апеляційному, касаційному порядку не оскаржувалося, колегія апеляційного суду вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи заявника, - не є переконливими та наголошує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню боржником, оскільки невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 рокузалишається без змін. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2017 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку. Повний текст Постанови складено 25 лютого 2020 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Т.А. Слюсар В.М. Волошина