Постанова Львівський апеляційний суд № 2-1316/134/11

Справа № 2-1316/134/11 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є. Провадження № 22-ц/811/1865/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 року м.Львів Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Приколоти Т.І., Ніткевича А.В., секретаря Юзефович Ю.І., з участю: представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 квітня 2019 року у справі за заявою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2018 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області про поділ нерухомого майна, в с т а н о в и л а: У листопаді 2009 року позивачі ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , яка діяла у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_6 , звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ в натурі житлового будинку АДРЕСА_1 , що є у їхній спільній частковій власності, виділивши їм 7/8 частини будинку, а відповідачу ОСОБА_3 1/8 частини будинку, та про встановлення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками цього будинку. При цьому, позивачі виходили із того, що вказаний будинок після смерті їхнього батька та чоловіка ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить їм на праві спільної часткової власності в таких частках: 5/8 частки позивачу ОСОБА_1 (дружині ОСОБА_7 ) на підставі виданих Пустомитівською державною нотаріальною конторою 12.03.2007 року свідоцтва про право на спадщину за законом (1/4 частка) та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (1/2 частка); 1/8 частки позивачу ОСОБА_6 (дочці ОСОБА_7 ) на підставі виданого Пустомитівською державною нотаріальною конторою 12.03.2007 року свідоцтва про право на спадщину за законом; 1/8 частки позивачу ОСОБА_5 (синові ОСОБА_7 ) на підставі виданого Пустомитівською державною нотаріальною конторою 12.03.2007 року свідоцтва про право на спадщину за законом; 1/8 частки відповідачу ОСОБА_3 (синові ОСОБА_7 ) на підставі виданого Пустомитівською державною нотаріальною конторою 12.03.2007 року свідоцтва про право на спадщину за законом. За клопотанням сторони відповідача ОСОБА_3 , провадження у даній справі було зупинено до вирішення цивільної справи №450/2227/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та державного нотаріуса Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н.С. про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2016 року у справі №450/2227/11 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих їм 12.03.2007 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н.С. після смерті ОСОБА_7 , відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року вказане вище рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2016 року скасоване, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 12.03.2007 року державним нотаріусом Пустомитівської державної нотаріальної контори Підгірняк Н.С. ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про успадкування ними після смерті ОСОБА_7 по 1/4 частці за кожним із них від належної спадкодавцю 1/2 частки в будинку. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 3/8 частини будинку в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_7 . Таким чином, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.03.2007 року та вказаного вище рішення апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 став у загальному власником 1/2 частини вказаного вище будинку та належних до нього господарських будівель і споруд. У зв`язку з визнанням за рішенням апеляційного суду виданих позивачам свідоцтв про право на спадщину недійсними, було уточнено позовні вимоги, за якими остаточно позивач ОСОБА_1 просила поділити спірний будинок між нею та відповідачем ОСОБА_3 , виходячи із того, що кожний з них має на праві власності по 1/2 частині будинку. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2018 року проведено реальний розподіл будинковолодіння АДРЕСА_1 , припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , виділено їм у власність приміщення будинку, з урахуванням належності на праві власності кожному з них по 1/2 частині вказаного будинковолодіння. Вказане рішення суду сторонами не оскаржувалось і набрало законної сили. Однак, постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №450/2227/11 за касаційною скаргою ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , поданою від їх імені представником ОСОБА_2 , рішення Апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року скасовано, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 травня 2016 року залишено в силі. Отже, у зв`язку із скасуванням Верховним Судом рішення Апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року, частка позивача ОСОБА_1 у вказаному будинку була відновлена і становила, як і раніше, 5/8 частини вказаного будинку на підставі виданих їй державним нотаріусом і названих вище свідоцтв, а частка відповідача ОСОБА_3 1/8 частини будинку. 17.01.2019 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 подала заяву про перегляд рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2018 року за нововиявленими обставинами, якою заявник називає скасування постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року, яке стало підставою для ухвалення рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2018 року по суті вирішення спору. Заявник зазначає, що внаслідок скасування рішення апеляційного суду, змінився кількісний та якісний склад співвласників будинковолодіння, яке було предметом розподілу відповідно до рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2018 року, а саме: відповідачу ОСОБА_3 належить 1/8 частина спірного будинковолодіння, ОСОБА_1 5/8 частини, іншим співвласникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належить по 1/8 частини кожному. Заявник просила поновити строк на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, покликаючись на те, що розгляд справи Верховним Судом проводився без повідомлення учасників справи, а копію постанови Верховного Суду від 14 листопада 2018 року вона отримала лише 11.01.2019 року у Пустомитівському районному суді Львівсьої області, так як з Верховного Суду їй копія постанови не надходила. Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 січня 2019 року відкрито провадження за заявою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2018 року. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 квітня 2019 року заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2018 року задоволено. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2018 року скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області про поділ нерухомого майна, відмовлено. Повернуто відповідачу ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 1158 грн. 71 коп. згідно квитанції №5 від 14.01.2019 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 1877 грн. 97 коп. Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_3 , просить його скасувати з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права і відмовити представнику позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 у задоволенні її заяви, залишивши рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2018 року в силі. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 вересня 2018 року жодною із сторін не оскаржувалось та набрало законної сили, він виконав вказане рішення суду, зареєструвавши за собою присуджену за рішенням суду частину житлового будинку та оплатив судові витрати. Наголошує, що позивач надала особисту згоду на розподіл будинку і жодних зауважень не висловлювала. Крім того, апелянт зазначає, що представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , подавши 17.01.2019 року заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, пропустила строк подачі такої заяви, оскільки, як зазначено у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року, така набирає законної сили з моменту її прийняття, відтак, останнім днем для подання заяви є 14.12.2018 року. Представник ОСОБА_2 разом із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами подала клопотання про поновлення строку для подачі вказаної заяви, однак, суд цього питання не вирішував та не дослідив поважності причин пропуску строку. На думку апелянта, суд також повинен був з`ясувати, чи мала право представник позивача подавати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, якщо сама позивач не скористалась таким правом. Також, апелянт зазначає, що судом не було з`ясовано, чи є ОСОБА_2 адвокатом, чи дія її свідоцтва не призупинена, чи її свідоцтво не скасоване. 19.07.2019 року від представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначає, що у даному спорі вона бере участь як представник позивача з 2011 року і в сторони відповідача протягом восьми років не виникало сумнівів щодо дійсності її повноважень. Наголошує, що Верховним Судом скасоване незаконне рішення апеляційного суду, а тому позивач ОСОБА_1 зацікавлена, щоб суд у даній справі правильно вирішив життєво важливий для неї спір, предметом якого є поділ між нею та дітьми батьківського будинку. Звертає увагу, що вона подала клопотання про поновлення строку, однак, суд, очевидно, дійшов висновку про те, що строк на подання нею цієї заяви не пропущений, зважаючи на те, що Верховний Суд розглянув справу без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження і копії постанови їй не надсилав. Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення протилежної сторони, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Частиною першою статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначені частиною другою статті 423 ЦПК України. Однією з таких підстав є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (п.3 ч.2 ст.423 ЦПК). Враховуючи те, що на підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 07 грудня 2016 року, яке в подальшому було скасоване постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року, суд при вирішенні даного спору по суті визначив частки сторін у спірному будинку та провів відповідно до них поділ будинку, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що це рішення апеляційного суду стало підставою для ухвалення Пустомитівським районним судом Львівської області рішення від 24 вересня 2018 року, яке заявник просила переглянути за нововиявленими обставинами. Правильним є й висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за наслідками перегляду рішення за нововиявленими обставинами, оскільки, як уже зазначалось раніше, саме у зв`язку з ухваленням Апеляційним судом Львівської області рішення від 07 грудня 2016 року про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, в тому числі й позивача ОСОБА_1 , остання уточнила свої вимоги у даній справі, виходячи вже із рівності її частки в будинку та частки відповідача у ньому (по 1/2 частині), а тому у зв`язку із скасуванням рішення апеляційного суду та, відповідно, відновлення первинного розміру частки позивача ОСОБА_1 в будинку, яка є більшою, ніж 1/2 , і становить 5/8 частини будинку, правових підстав для задоволення її позовних вимог не було. При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.423 ЦПК України, при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Доводи апелянта про те, що повноваження представника позивача належним чином не підтверджені, є безпідставними, оскільки представництво інтересів позивача адвокатом Задворняк В.В. у даній справі здійснювалось на підставі чинної нотаріально посвідченої довіреності та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.184,185 т.2). Безпідставними є посилання апелянта на те, що позивач мала б особисто подати таку заяву або якимось іншим чином довести суду своє волевиявлення на подання такої заяви, оскільки згідно довіреності, яка є в матеріалах справи, представник ОСОБА_2 наділена повноваженнями щодо здійснення усіх процесуальних прав та вчинення усіх процесуальних дій, які має позивач у судовому процесі, в тому числі й правом від імені позивача, яка зараз знаходиться на території США, підписувати всі заяви та подавати їх до суду. До того ж, відповідач у судовому засіданні апеляційного суду визнав ту обставину, що йому нічого не відомо про будь-яке інше волевиявлення позивача і остання не висловлювала свої заперечення щодо подання такої заяви. Некоректними є припущення сторони апелянта про можливу втрату чинності свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_2 , оскільки доказів на підтвердження цієї обставини відповідачем не подано, а в колегії суддів немає правових підстав для сумнівів у чинності такого свідоцтва. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 424 ЦПК України, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 423 цього Кодексу, учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. З матеріалів справи встановлено, що представник позивача подала клопотання про поновлення строку на подання нею заяви про перегляд вказаного рішення суду за нововиявленими обставинами (а.с.186 т.2), як того вимагає стаття 426 ЦПК України, і зазначила причини пропуску такого строку, які можна визнати поважними, оскільки судове рішення Верховним Судом ухвалювалось у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (а.с.175 т.2), а тому відсутність в ухвалі суду першої інстанції про відкриття провадження за нововиявленими обставинами висновку суду про поновлення заявнику строку на звернення із такою заявою, не є підставою для скасування по суті правильного судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду цієї заяви. Таким чином, судом першої інстанції не було допущено порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даної справи, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Враховуючи те, що згідно з наказом голови Львівського апеляційного суду, суддя Приколота Т.І. з 10 по 15 лютого 2020 року перебувала у відрядженні в м.Києві, а суддя Ніткевич А.В. з 17 по 21 лютого 2020 року знаходився на листку непрацездатності, тому повний текст постанови складений 24 лютого 2020 року. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 квітня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 24 лютого 2020 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Приколота Т.І. Ніткевич А.В.