Постанова 4807 № 329/971/19

Дата документу 18.02.2020 Справа № 329/971/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 329/971/19 Головуючий у 1 інстанції: Богослов А.В. № 22-ц/807/402/20-2 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. секретар: Семенчук О.В. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського районного суду Запорізької області від 11 грудня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Василівського районного суду Запорізької області в особі судді Никандрової Світлани Олександрівни, про відшкодування шкоди, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Чернігівського районного суду Запорізької області від 11 грудня 2019 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді від 15 листопада 2019 року вищезазначена позовна заява була залишена без руху у зв`язку із недоліками позовної заяви. Ухвалою наданий строк у десять днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків. Копія ухвали отримана позивачем 27 листопада 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Залишаючи без руху позов, суд першої інстанції зазначив, що в порушення вимог ст. 175 ЦПК позов не містить конкретизації позовних вимог, а лише посилання на те, що необхідно «признать в полном об`еме предметі иска», не зазначені підстави від звільнення від сплати судового збору, позовна заява викладена не на державній мові. Встановлений судом строк на усунення недоліків закінчився 07.12.2019. В установлений строк зазначені недоліки позовної заяви усунені не були,тому суд правомірно вважав позовну заяву не поданою та повернув її позивачеві. Погоджуючись з такими висновками суду першої інстанції, судова колегія враховує, що за умов відсутності у позові конкретних позовних вимог, провадження в справі неможливо, вона не лише створюватиме невизначеність у предметі дослідження, а й порушуватиме права сторін. Посилання у апеляційній скарзі на те, що суд порушив частину другу, частину третю статті 10 Конституції України та частину другу статті 9 ЦПК України, не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Так, позивач наполягав на викладенні позовної заяви російською мовою. Відповідно до частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою. Частиною першою статті 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова. У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа № 10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України). Відповідно до частини четвертої статті 9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом. За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду. До того ж позивачеві роз`яснюється, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для його повернення. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Чернігівського районного суду Запорізької області від 11 грудня 2019 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 лютого 2020 року. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков