Постанова 4805 № 278/2465/18

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/2465/18 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В. Категорія 20 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №278/2465/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 16 грудня 2019 року, яка постановлена під головуванням судді Зубчук І.В. у м. Житомирі, в с т а н о в и в: У жовтні 2019 року представник ОСОБА_5 подав за суду клопотання про призначення оціночної будівельної та оціночної земельної експертизи. Необхідність призначення експертизи обґрунтовував тим, що загальна вартість належної ОСОБА_3 частини будинку і земельної ділянки є значно більшою, ніж зазначено у витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 16 грудня 2019 року в справі призначено оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизу, виконання якої доручено експерту ОСОБА_6 . На розгляд експерта поставлено питання: яка ринкова вартість належних на праві особистої власності відповідачці ОСОБА_3 34/100 частин будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0853 га, кадастровий номер 1822085600:03:001:0811, яка розташована в АДРЕСА_1 ? Експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України, йому надано матеріали цивільної справи №278/2465/18, витрати за проведення експертизи покладено на відповідача ОСОБА_2 . На час проведення експертизи провадження у справі зупинено. Не погодившись із ухвалою суду, представник в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вважає, що призначена судом експертиза не дає можливості отримати будь-які належні докази у справі та не стосується предмету позову. Призначення експертизи та зупинення провадження у справі на час її проведення призводить до невиправданого і необґрунтованого затягування строку розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Матеріалами справи доводиться та судом установлено, що 17 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Просить визнати недійсним договір дарування частини житлового будинку, що укладений 20 листопада 2015 року між відповідачами та посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що рішенням суду на його користь із ОСОБА_2 стягнуто кошти в загальній сумі 246 244,16 грн. Із метою уникнути виконання судового рішення ОСОБА_2 за договором дарування відчужив ОСОБА_3 належну йому на праві власності частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично нерухомість із володіння ОСОБА_2 не вибула, оскільки ОСОБА_3 є його дружиною та він продовжує користуватися житловим будинком. Це було єдине майно, на яке можна було б звернути стягнення з метою виконання рішення суду про стягнення коштів. Призначаючи в справі оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизи, суд першої інстанції виходив із того, що позивач посилається на те, що спір у справі виник з підстав фіктивності договору дарування, а відповідач вимоги вважає необґрунтованими, оскільки сума заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 значно менша за ринкову вартість нерухомого майна. Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Досягнення завдань цивільного судочинства забезпечується, зокрема, за допомогою доказування одного із основоположних елементів правосуддя. Серед джерел доказів, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є висновок експерта. Призначення та проведення експертизи у цивільному судочинстві регулюється статтями 102-113 ЦПК України, Законом України «Про судову експертизу» та Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року №1950/5). Частиною 1 статті 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумнів щодо їх правильності. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч.2 ст.102 ЦПК України). Отже, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з`ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування. Разом із тим, поставлені на вирішення експерта судом першої інстанції питання, не стосуються предмету доказування у даній справі, приймаючи до уваги зміст позову та його обґрунтування. Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом доказування у даній справі є визнання недійсним договору дарування з підстав його фіктивності. Отже, доказуванню підлягає саме факт фіктивності спірного правочину. Сума заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем за договором позики та ринкова вартість нерухомого майна не є предметом спору та не підлягає дослідженню в межах даної справи. Окрім того, призначаючи експертизу в справі суд першої інстанції також зупинив провадження у справі, пославшись на положення ст.252 ЦПК України. Так, відповідно до п.5 частини першої ст.252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках призначення судом експертизи. Однак, зупиняючи провадження, суд не звернув уваги на те, що згідно приписів частини третьої ст.210 ЦПК України зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті передбачено лише з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої ст.251 ЦПК України та пунктами 1-3 частини першої ст.252 ЦПК України. Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 29 жовтня 2018 року, підготовче провадження у справі закінчено та суд перейшов до розгляду справи по суті (а.с.77-80). Окрім того, у судовому засіданні 20 вересня 2019 року суд з`ясував думку учасників судового засідання про можливість закінчити розгляд справи та за відсутності заперечень перейшов до оголошення письмових доказів, які містяться у матеріалах справи (а.с.215-216). Отже, суд знаходиться на стадії розгляду справи по суті, а відтак за вимогами частини третьої ст.210 ЦПК України зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті за п.5 частини першої ст.251 ЦПК України(призначення судом експертизи) не передбачено. Також ураховується та обставина, що провадження у справі зупинено у зв`язку із призначенням експертизи. Оскільки ухвала в частині призначення експертизи підлягає до скасування, то відпадають підстави для зупинення провадження. Суд на такі обставини уваги не звернув та всупереч засадам розумності строків розгляду і ефективності судового процесу зупинив провадження у справі, порушивши процесуальний закон. Розумність строків розгляду справи згідно із статтею 2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). Із матеріалів справи вбачається, що провадження у справі відкрите 30 серпня 2018 року, тобто справа не знаходить свого вирішення більше одного року. Наведене, у свою чергу, свідчить про те, що зупинення провадження у справі призведе до порушення розумних строків розгляду справи. Згідно із ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає ухвалу суду першої інстанції про призначення експертизи та зупинення провадження у справі помилковою, оскільки така винесена з порушенням норм процесуального права, а тому вона підлягає до скасування, а справа направляється до суду першої інстанції для продовження розгляду, що відповідає приписам ст.379 ЦПК України. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,379,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 задовольнити. Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 16 грудня 2019 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню у касаційному порядку. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 24 лютого 2020 року.