Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 813/329/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 813/329/18 пров. № А/857/536/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Носа С.П., Сеника Р.П. з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, ухвалену суддею Брильовським Р.М. у м. Львові о 13 год. 41 хв. у справі № 813/329/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягає у не перерахунку та невиплаті пенсії з 01 січня 2016 року з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплачувати пенсію з 01 січня 2016 року в розмірі 90% місячного грошового забезпечення з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, встановлених законодавством для поліцейських та зазначених у довідці Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, виданої на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб» № 103 від 21.02.2018 року, а також здійснити виплату пенсії із врахуванням раніше проведених пенсійних виплат; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати протягом 15 календарних днів з дати набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягає у невиплаті пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 січня 2016 року в розмірі 90% місячного грошового забезпечення з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій, встановлених законодавством для поліцейських та зазначеного у довідці Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області № 91-01062 від 23.03.2018 року про грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виданої на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб» № 103 від 21.02.2018 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 704 грн. 80 коп. сплаченого судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили 31 травня 2018 року. 02 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати у місячний строк з дати набрання чинності ухвали суду звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі № 813/329/18 в частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 704,80 грн. сплаченого судового збору. Одночасно у заяві ОСОБА_1 просив суд за насідками розгляду звіту або його неподання накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області штраф у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 08 травня 2019 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі № 813/329/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. 31 липня 2019 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі № 813/329/18 про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 813/329/18 скасовано та прийнято постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 813/329/18 задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача судових витрат у 60-денний строк з дня набрання постановою суду законної сили. У задоволенні інших вимог заяви відмовлено. 27 вересня 2019 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі № 813/329/18, у якому надало пояснення щодо порядку стягнення кошті із державних органів. 12 листопада 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення або накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, у якій зазначив, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі № 813/329/18 станом на день подання заяви не виконане, а строк для подання звіту про виконання судового рішення завершився 29 вересня 2019 року. Просив вжити заходів передбачених статтею 382 КАС України. Позиція відповідача щодо цієї заяви позивача зводиться до того, що позивач не надав жодних доказів щодо невиконання, ухилення чи створення перешкод для виконання судового рішення. Зазначив, що стягнення коштів з державних органів здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». На думку відповідача, примусове стягнення грошових коштів, в тому числі судового збору, можливе лише через органи Державної казначейської служби України. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення або накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень задоволено частково. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області новий 60-денний строк для подання до Львівського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення суду у справі № 813/329/18 з дня постановлення цієї ухвали. У задоволенні заяви ОСОБА_1 у частині накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень відмовлено. Не погодившись з цією ухвалою, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення або накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права та неповно з`ясував обставини справи, які стосуються заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Відповідач додатково зазначив, що стягнення коштів з державних органів, в тому числі судового збору, здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», через органи Державної казначейської служби України. Заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї заяви виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати у 60-денний строк з дня набрання постановою суду законної сили до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача судових витрат в розмірі 704 грн. 80 коп., відповідач отримав 07.08.2019 року. Станом на 26 листопада 2019 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не подало до суду звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі № 813/329/18, яке набрало законної сили 31 травня 2018 року. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки на час подання заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі № 813/329/18 у частині стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 704 грн. 80 коп. сплаченого судового збору не виконане, то є підстави для задоволення заяви та встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року у справі № 813/329/18. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступні обставини. Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тут необхідно вказати, що суд може встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, а, отже, під час прийняття рішення у справі наділений відповідним правом, а не обов`язком. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами. Звіт про виконання судового рішення є формою контролю суду за виконанням його рішень в адміністративних справах, за яким суд встановлює, було виконано відповідне судове рішення чи ні, а також, за наявності причини його невиконання. У рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. Виконання рішення, винесеного судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін. Водночас, апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини 2 та 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Отже, Кодекс адміністративного судочинства України визначає, що судове рішення в адміністративних справах, яке набрало законної сили може бути виконане добровільно або примусово. Примусовий порядок виконання рішень суду в адміністративних справах встановлений Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до загального правила, встановленого частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках - на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються спеціальним законом. Однак, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Тож, виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, проводиться не за положеннями Закону України «Про виконавче провадження», а відповідно до спеціального Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI (далі Закон № 4901-VI) та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі Порядок № 845). Відповідно до преамбули Закону № 4901-VI цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання. А згідно із преамбулою Порядку № 845 цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Отже, законодавець визначив спеціальний механізм виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів чи з державного бюджету, шляхом їх безспірного списання органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів і який не передбачає добровільної участі боржника у виконанні судового рішення. Аналізуючи правові положення Закону № 4901-VI та Порядку № 845 апеляційний суд зазначає наступне. Частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган. Відповідно до статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. Пунктом 3 Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Відповідно до пункту 5 Порядку № 845 під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право: 1) повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів; 2) звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання; 3) безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію; 4) вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів; 5) застосовувати заходи впливу до боржників відповідно до Бюджетного кодексу України та у разі виявлення фактів порушення бюджетного законодавства у процесі або за результатами виконання виконавчих документів, повідомляти про такі порушення органам Держаудитслужби; 5-1) повідомляти органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ, про дії або бездіяльність боржника, що перешкоджає виконанню виконавчого документа; 6) відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком; 7) вживати інших заходів до виконання виконавчих документів. Пунктом 9 Порядку № 845 передбачено випадки коли орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу. Одним із таких випадків, який передбачений підпунктом 3 пункту 9 Порядку № 845, є випадок коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання. Суд звертає увагу на цю правову норму через те, що однією з підстав звернення позивача із заявою про встановлення судового контролю за виконання судового рішення є відсутність відкритих на ім`я Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області рахунків в органах казначейства. Проте, підпункт 3 пункту 9 Порядку № 845 містить виняток із цього правила, згідно з яким передбачена ним підстава для повернення виконавчого документа стягувачу не стосується випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Отже, відсутність у державного органу відкритих в казначействі рахунків не є підставою для невиконання органом казначейства рішення суду про стягнення коштів з такого державного органу, зокрема судового збору. Відповідно до пунктів 24-27 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому положення пунктів 28-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми Безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках). Безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку за визначеним кодом економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 28 цього Порядку. Судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування (залишки коштів на рахунках), безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів. Для здійснення безспірного списання коштів орган Казначейства відображає в обліку відповідні бюджетні зобов`язання боржника. Погашення таких бюджетних зобов`язань здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань зазначеного боржника. Одночасно боржник або бюджетна установа, що здійснює централізоване обслуговування боржника, зобов`язані привести у відповідність із такими бюджетними зобов`язаннями інші взяті ним бюджетні зобов`язання. Пунктом 31 та 32 Порядку № 845 передбачено, що у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення. Безспірне списання коштів з рахунків боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, здійснюється органом Казначейства з моменту відкриття відповідних асигнувань (надходження коштів на рахунок) на підставі розрахункового документа, оформленого відповідно до вимог законодавства. Відповідно до пункту 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником і інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника. Підсумовуючи наведене, апеляційний суд зазначає, що Порядком № 845 достатньо чітко врегульована процедура виконання органами Казначейства рішень судів про стягнення коштів, де боржником є державний орган і передбачає першочергове безспірне списання коштів з рахунків боржника, а якщо це неможливо безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів. При цьому, цим порядком встановлено чіткі строки вчинення органами Казначейства відповідних дій та відповідальність у вигляді компенсації за порушення встановленого законом строку перерахування коштів. Враховуючи наведені вище міркування та норми матеріального права, апеляційний суд вважає, що правові норми статті 382 КАС України, щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, не застосовуються до правовідносин, які передбачають стягнення судового збору, з державного органу, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не наділено повноваженнями повернути ОСОБА_1 судовий збір. Враховуючи те, що виконання судового рішення про стягнення судового збору з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області проводиться органами державної казначейської служби у порядку безспірного списання коштів, а Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не наділено повноваженнями щодо контролю за діями органу державної казначейської служби під час виконання такого судового рішення, покладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області обов`язку виконати вищевказане рішення суду суперечитиме статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Більше того, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року не містить вказівки на обов`язок Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинити активні дії щодо повернення судового збору позивачу (утриматися від вчинення певних дій), що є обов`язковою умовою для примусового виконання рішення суду, а відтак і встановлення судового контролю за його виконанням. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року в частині стягнення судового збору. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги суттєвими, та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржену ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення або накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень відмовити. Судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в справі № 813/329/18 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення або накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді С. П. Нос Р. П. Сеник Повний текст постанови складений 25.02.2020 року