Постанова 4857 № 140/2121/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2121/19 пров. № 857/11761/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М. суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В., за участю секретаря судових засідань Чопко Ю.Т. представника відповідача Михаліка М.В. розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року (головуючий суддя: Смокович В.І., місце ухвалення - м. Луцьк, дата складення повного тексту рішення 27.09.2019) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресоване підприємство» до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про стягнення пені, встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресоване підприємство», 09.07.2019 звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з Державного бюджету на користь позивача пені на бюджетну заборгованість у сумі 499415 грн 09 коп за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року. Обґрунтовує позов тим, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 218 949 грн за листопад 2014 року, заявлена в декларації з ПДВ вх. № 9074231522 від 22 грудня 2014 року є узгодженим грошовим зобов`язанням з моменту набрання чинності постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2016 року у справі № 803/2497/15. Однак, станом на липень 2019 року вказана сума ПДВ не відшкодована товариству. Тому позивач, посилаючись на пункт 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, просить стягнути із Державного бюджету пеню на суму податку, не відшкодованого платнику, які є бюджетною заборгованістю з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, за період із 21 травня 2017 року по 05 липня 2019 року у сумі 499 415 грн 09 коп. При цьому зазначає, що на суму ПДВ, не відшкодовану товариству (1 218 949 грн за листопад 2014 року), нараховано і стягнуто пеню за період із 21 травня 2016 року по 21 травня 2017 року у сумі 278 072 грн 74 коп судовим рішенням в адміністративній справі № 803/655/17. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року позов задоволено. Зобов`язано Головне управління ДФС у Волинській області нарахувати та виплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» через Головне управління Державної казначейської служби у Волинській області пеню відповідно до пункту 200.15, пункту 200.23 статті 200 ПК України за період із 22 травня 2017 року по 05 липня 2019 року на бюджетну заборгованість по ПДВ за листопад 2014 року. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що по сумах ПДВ, заявлених до бюджетного відшкодування до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України, формується Тимчасовий реєстр. Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України 31 січня 2017 року ДФС сформовано та опубліковано на офіційному веб-порталі ДФС Тимчасовий реєстр заяв. Заявлена ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» до бюджетного відшкодування сума за листопад 2014 року (1 218 949 грн) сформована до 01 лютого 2016 року, на час опублікування Тимчасового реєстру перебувала на судовому оскарженні. Отже, заявлена до відшкодування сума ПДВ ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» до 01 лютого 2016 року по декларації за листопад 2014 року та невідшкодована станом на 01 січня 2017 року підлягає включенню саме до Тимчасового реєстру. Із урахуванням наведеного, на даний час технічна можливість відшкодування по Тимчасовому реєстру після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду відсутня, однак Головне управління ДФС у Волинській області вчиняє усі необхідні дії та заходи для своєчасного відшкодування позивачу суми ПДВ по декларації за листопад 2014 року. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2019, у зв`язку з реорганізацією, замінено Головне управління ДФС у Волинській області, на його правонаступника - Головне управління ДПС у Волинській області. Позивач, 02.01.2020 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Представник відповідача Михалік М.В., у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати та відмовити у позові. Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» у грудні 2014 року подало до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, в якій визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 1 218 949 грн. У зв`язку з тим, що позивачем заявлено вимогу про відшкодування суми ПДВ, Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області провела документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 року у сумі 1 218 949 грн, та від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за листопад 2014 року в сумі 39 156 грн, відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 9074231522 від 22 грудня 2014 року). За результатами проведеної перевірки складено акт №100/03-06-1501-36523079 від 16 лютого 2015 року, на підставі якого 02 березня 2015 року контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення: № 0000691501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 1 218 949 грн та нараховано штрафні санкції у сумі 609 474 грн 50 коп; № 000711501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 82 594 грн 50 коп; № 000701591, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на 2 269 грн. ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» оскаржило прийняті податкові повідомлення-рішення від 02 березня 2015 року у судовому порядку. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року в адміністративній справі № 803/2497/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії та стягнення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області № 0000701501, № 0000691501, № 0000711501 від 02 березня 2015 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 218 949 грн. У задоволенні вимоги про зобов`язання Ковельської ОДПІ надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок із зазначенням, що сума 1 218 949 грн підлягає відшкодуванню з бюджету відмовлено, оскільки у випадку задоволення судом вимог про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення суми бюджетного відшкодування суд повністю захистив і відновив право позивача. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2016 року скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі № 803/2497/15 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1 218 949 грн з тих підстав, що така вимога заявлена передчасно, і в цій частині прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін. Таким чином, грошове зобов`язання по бюджетному відшкодуванню з ПДВ за листопад 2014 року у сумі 1 218 949 грн вважається угодженим із 04 травня 2016 року дня набрання чинності судовим рішенням, яким визнано протиправними і скасовано податкове повідомлення-рішення від 02 березня 2015 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на вказану суму. У зв`язку із бездіяльністю Ковельської ОДПІ щодо відшкодування заявленої суми ПДВ товариство звернулось за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду. Так, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду 21 грудня 2017 року і постановою Верховного суду від 30 травня 2019 року, в адміністративній справі № 803/655/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення пені позов задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області щодо не включення узгодженої суми бюджетного відшкодування заявленої ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» у декларації вх. № 9074231522 від 22 грудня 2014 року в розмірі 1 218 949 грн за листопад 2014 року; зобов`язано Ковельську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані про узгоджену суму бюджетного відшкодування 1 218 949 грн за листопад 2014 року; стягнуто із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за період із 21 травня 2016 року по 21 травня 2017 року у сумі 278 072 грн 74 коп. Станом на липень 2019 року, товариству не виплачено бюджетну заборгованість із ПДВ за листопад 2014 року у сумі 1 218 949 грн, що визнається учасниками справи та, відповідно до частини першої статті 78 КАС України, звільняється від доказування. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем заявлено бюджетне відшкодування у відповідності до вимог законодавства, така сума (1 218 949 грн) перевірена контролюючим органом та узгоджена 04 травня 2016 року, однак не відшкодована з незалежних від платника податків причин, позивач набув право вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України (далі ПК України). Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Пунктом 200.8 ст. 200 ПК України передбачено, що до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону. Згідно п. 200.10 ст. 200 ПК України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Згідно п. 200.13 ст. 200 ПК України, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу. Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 ПК України узгоджувалися із пунктами 6 та 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 (чинним на час виникнення спірних правовідносин). Пунктом 200.14 статті 200 ПК України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин ПК України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку. Суд апеляційної інстанції зазначає, що, сума бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року набула статусу узгодженої 04 травня 2016 року, відомості щодо якої у судовому порядку зобов`язано Ковельську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ. У зв`язку з прийняттям вказаних змін до ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок №

39. Відповідно до п.п. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 ПК України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Згідно п.п. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 ПК України, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Пунктом 200.12 ст. 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України. На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (п. 200.13 ст. 200 ПК України). Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 (далі - Порядок № 26). Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу. Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 200.23 ст. 200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що неузгодженість в роботі між органами державної влади, у цьому випадку між податковим органом та органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не може слугувати причиною порушення прав платників податків у сфері бюджетного відшкодування податку на додану вартість. З огляду на те, що позивачем заявлено бюджетне відшкодування у відповідності до вимог законодавства, така сума (1 218 949 грн.) узгоджена 04 травня 2016 року, згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 803/2497/15, однак не відшкодована з незалежних від платника податків причин, позивач набув право вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 803/655/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 (провадження №11-778апп18). Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник податку на додану вартість мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40). Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2017, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі від 21.12.2017 та постановою Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 803/655/17, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальсько-пресове підприємство» пеню на бюджетну заборгованість у сумі 278 072 грн 74 коп за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року. Вказану пеню було нараховано за період із 21 травня 2016 року по 21 травня 2017 року. Розрахунок пені було проведено відповідно до положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, що не заперечувалось контролюючим органом. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у розглядуваній справі предметом є нарахування та стягнення пені за період із 21 травня 2017 року по 05 липня 2019 року у сумі 499 514 грн 09 коп. Однак, з урахуванням того, що пеню за 21 травня 2017 року стягнуто судовим рішенням в адміністративній справі № 803/655/17, то повторне включення цієї дати для розрахунку пені є некоректним. Щодо покликання апелянта, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та безпідставно прийняв рішення про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити пеню за період з 22.05.2017 по 05.07.2019, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними. Оскільки, норми п. 200.23 ст. 200 ПК України, встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в ст. 200 ПК, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. Обов`язок нарахування пені лежить на контролюючому органу, який здійснює функції держави у сфері оподаткування. Неподання таким органом після закінчення перевірки до органу ДКС України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або подання такого висновку із порушенням строків, встановлених ст. 200 ПК України, та непогашення у зв`язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ у визначений строк, є підставою для виникнення у платника податку, права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі № 2а-6029/12/2670. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача необхідно задовольнити позов шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу пеню відповідно до пункту 200.15, пункту 200.23 статті 200 ПК України за період із 22 травня 2017 року по 05 липня 2019 року на бюджетну заборгованість по ПДВ за листопад 2014 року. Апеляційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2019 року у справі № 140/2121/19 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 24.02.2020.