Постанова 4855 № 620/2264/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2264/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,- ВСТАНОВИЛА: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив суд про визнання протиправними дій щодо невиплати всіх сум, належних до виплати у день звільнення та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, з урахуванням збільшення позовних вимог в сумі 171582,32 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що виплати, які надійшли на картковий рахунок ОСОБА_1 08 липня 2019 року в сумі 9477,62 грн та 06 серпня 2019 року в сумі 9549,35 грн є виплатами за листками непрацездатності серії АДШ № 227429 та серії АДЧ № 912888 , що виплачуються Фондом соціального страхування України застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відповідач письмово не повідомив його про нараховані суми, належні до виплати при звільнені, та не виплатив в повній мірі на момент звільнення. Зазначає, що розгляд та надання відповіді в порядку Закону України «Про звернення громадян» не передбачено Законом № 1058-V та Порядком № 22-1. Підкреслює, що відповідач відмовив у видачі бланку заяви про перерахунок пенсії та відмовив у реєстрації поданої нею заяви. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обгрунтування своєї позиції зазначає, що виплата лікарняних після дати звільнення працівника відбулася відповідно до приписів чинного законодавства в сфері охорони праці. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Наказом Генерального прокурора України від 21 травня 2019 року № 414ц ОСОБА_1 звільнено з посади старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 23 травня 2019 року у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 55). Із наказом про звільнення позивача ознайомлено під підпис та видано його копію у день звільнення - 23 травня 2019 року (а.с. 56 зворот). При звільненні ОСОБА_1 не виплачено кошти з допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з його перебуванням на лікарняному з 01 квітня 2019 року по 12 квітня 2019 року (листок непрацездатності серії АДШ № 227429 ) та з 06 травня 2019 року по 17 травня 2019 року (листок непрацездатності серії АДЧ № 912888 ), що не заперечується сторонами. Так, позивач зазначає, що у своєму відзиві підтверджує відповідач, ОСОБА_1 08 липня 2019 року виплачено 9477,62 грн та 08 серпня 2019 року виплачено 9549,35 грн. Вважаючи, що відповідач протиправно не провів повного розрахунку по заробітній платі в день звільнення не виплативши при цьому середнього заробітку за час затримки розрахунку, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що виплата лікарняних, яка здійснюється за рахунок Фонду соціального страхування України, після дати звільнення працівника не порушує вимог ст. 116 КЗпП, а тому підстави для настання відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, відсутні. З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на наступне. Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу. За змістом частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При вирішенні питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення роботодавця до відповідальності, встановленої ст. 117 КЗпП України, визначальним є з`ясування судами тієї обставини, чи мала місце затримка розрахунку з працівником при звільненні, тобто, невиплата або несвоєчасна виплата належних йому сум, та наявність у цьому вини власника або уповноваженого ним органу. Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 806/82/17, Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-144ц13. Як вбачається з матеріалів справи, що при звільненні з позивачем проведено розрахунок не в повному обсязі та не виплачено кошти з допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з його перебуванням на лікарняному з 01 квітня 2019 року по 12 квітня 2019 року (листок непрацездатності серії АДШ № 227429 ) та з 06 травня 2019 року по 17 травня 2019 року (листок непрацездатності серії АДЧ № 912888 ). Статтею 19 розділу IV Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105) визначено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві. Відповідно до частини другої статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, обов`язок з оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця, і такі кошти відносяться до виплат працівнику при звільненні, у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України. Так, за даними заяви-розрахунку від 17 травня 2019 року ОСОБА_1 за листком непрацездатності АДШ № 227429 передбачено виплату всього в розмірі 20183,04 грн, у тому числі за рахунок коштів Фонду 11773,44 грн (а.с. 67). За даними заяви-розрахунку від 12 червня 2019 року ОСОБА_1 за листком непрацездатності АДЧ № 912888 передбачено виплату всього в розмірі 20123,76 грн, у тому числі за рахунок коштів Фонду 11738,86 грн (а.с. 74). Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації (ч. З ст. 30 Закону № 1105). Частиною 1 ст. 34 Закону № 1105 визначено, що фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Частиною 2 цієї статті також визначено, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Після надходження грошей на спецрахунок роботодавець зобов`язаний виплатити лікарняні працівникові в найближчий строк, установлений для виплати зарплати (п. 1 ч. 2 ст. 32 Закону № 1105). В контексті наведеного колегія суддів зауважує, що Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України після надходження протоколу засідання комісії із соціального страхування від 10 травня 2019 року № 12, здійснено нарахування матеріального забезпечення ОСОБА_1 згідно з листком непрацездатності серії АДШ № 227429. Відповідну заяву-розрахунок складено 17 травня 2019 року, а 20 травня 2019 року її прийнято Фондом соціального страхування України (а.с. 64-68). Після надходження коштів з Фонду на рахунок Генеральної прокуратури України 03 липня 2019 року матеріальне забезпечення особам, зазначеним у цій заяві-розрахунку, у тому числі і ОСОБА_1 , виплачено 05 липня 2019 року (а.с. 69-70). Крім того, Департаментом планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності після надходження протоколу засідання комісії із соціального страхування № 14 від 07 червня 2019 року, здійснено нарахування матеріального забезпечення ОСОБА_1 згідно з листком непрацездатності серії АДЧ № 912888. Відповідну заяву-розрахунок складено 12 червня 2019 року та в цей день прийнято Фондом соціального страхування України (а.с. 71-75). Після надходження коштів 01 серпня 2019 року від Фонду по цій заявці-розрахунку матеріальне забезпечення особам, зазначеним у цій заяві-розрахунку, у тому числі і ОСОБА_1 , виплачено 06 серпня 2019 року (а.с. 76-77). За таких обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що виплати, які надійшли на картковий рахунок ОСОБА_1 08 липня 2019 року в сумі 9477,62 грн. та 06 серпня 2019 року в сумі 9549,35 грн. є виплатами за листками непрацездатності серії АДШ № 227429 та серії АДЧ № 912888 , що виплачуються Фондом соціального страхування України застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності. При цьому, посилання апелянта на те, що відповідач в порушення ст. 116 КЗпП України письмово не повідомив його про нараховані суми, належні до виплати при звільнені, колегією суддів оцінюється критично, оскільки жодним чином не свідчать про невиплату з вини Генеральної прокуратури України належних ОСОБА_1 сум у визначені законодавством строки. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що виплата лікарняних, яка виплачується за рахунок Фонду соціального страхування України, після дати звільнення працівника не порушує вимог ст. 116 КЗпП, а тому підстави для настання відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, відсутні. Щодо твердження апелянта про виплату коштів відповідачем після звільнення на його картковий рахунок 30 травня 2019 року та 26 червня 2019 року, які були нараховані за перші п`ять днів лікарняного, колегія суддів вважає зазначити наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Враховуючи зазначене вище та те, що обставини виплати на картковий рахунок позивача коштів 30 травня 2019 року та 26 червня 2019 року не були викладені в позовній заяві та у заяві про збільшення позовних вимог, а тому не були підставами позову і відповідно не досліджувалися судом першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для надання оцінки вказаним доводам на стадії апеляційного розгляду справи. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко І.В. Федотов