Постанова 4854 № 420/5772/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5772/19 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: доповідача, судді - Димерлія О.О. суддів - Єщенка О.В., Танасогло Т.М., за участю секретаря - Пономарьової Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС в якому просив: -визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС, яка полягає у неповерненні транспортного засобу, а саме автомобілю BMW 525D держ. номер НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 , страна реєстрації - Молдова, його власнику - ОСОБА_1 або його представнику згідно постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2019 р. по справі № 521/3432/19 (провадження № 3/521/2068/19); -зобов`язати Одеську митницю ДФС повернути транспортний засіб, а саме автомобіль BMW 525D держ. номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , страна реєстрації - Молдова, його власнику - ОСОБА_1 або його представнику. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.10.2018 р. за напрямком с. Твардиця (Молдова) - Малоярославець (Україна) на п/з 0734/2, троє громадян Республіки Молдова - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , незаконно перетнули державний кордон поза пунктом пропуску на викраденому автомобілі моделі BMW 525D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2001, свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_2 . Представниками Державної прикордонної служби КПП «Маяки» зазначені вище особи були виявлені та затримані. Наведений вище транспортний засіб належить на праві приватної власності громадянину Республіки Молдови ОСОБА_1 з 20.07.2018 року. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2019 р. по справі № 521/3432/19 (провадження № 3/521/2068/19), ОСОБА_2 , було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 482 МК України, та накладено на нього штрафу у розмірі 100 відсотків вартості транспортного засобу безпосереднього предмету правопорушення. Транспортний засіб вилучений згідно протоколу про порушення митних правил, а саме автомобіль BMW 525D держ. номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , суд постановив повернути власнику - ОСОБА_1 або його представнику у встановленому законом порядку. Надалі, на адресу начальника Одеської митниці ДФС, адвокатом позивача була направлена заява щодо термінового повернення вищевказаного транспортного засобу та виконання постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2019 по справі № 521/3432/19. Проте, відповідач листом від 24.07.2019 № 781/5/15-70-03-05-30 зазначив, що товари, транспортні засоби, які зберігаються на складах митних органів, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим особам виключно після відшкодування витрат митних органів на їх зберігання. Позивач вказує, що в даному випадку, особою щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, є ОСОБА_2 , а не власник транспортного засобу, що свідчить про протиправну бездіяльність співробітників Одеської митниці ДФС, яка полягає у невиконанні рішення суду та неповерненні транспортного засобу його законному володільцю. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС, яка полягає у неповерненні транспортного засобу, а саме автомобілю BMW 525D держ. номер НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 , країна реєстрації - Молдова, його власнику - ОСОБА_1 або його представнику. Зобов`язано відповідача повернути транспортний засіб, а саме автомобіль BMW 525D держ. номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , країна реєстрації - Молдова, його власнику - ОСОБА_1 або його представнику. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб повинен бути повернутий власнику ОСОБА_1 без надання з його боку доказів відшкодовування витрат митниці на зберігання транспортного засобу та доказів сплати штрафу, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Одеською митницею ДФС подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що рішення суду прийнято без дослідження доказів та неправильно встановлених обставини у справі, а тому останній просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відсутність у додатках до заяви про видачу майна зі складу митниці документів про відшкодування витрат митниці на зберігання товарів на складі митниці та про сплату штрафу відповідно до постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2019 р. по справі № 521/3432/19, є підставою для відмови у видачі зі складу товарів. Крім того, відповідачем вказано, що до заяви від 27.06.2019 р. про видачу майна , адвокатом позивача не було надано нотаріально посвідченої довіреності на одержання товарів у разі їх повернення, а також не надано належним чином оформленої копії постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2019 р., яка засвідчена відбитком гербової печатки суду. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін. Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що транспортний засіб моделі BMW 525D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2001, свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_3 , VIN № НОМЕР_2 належить на праві приватної власності громадянину Республіки Молдови ОСОБА_1 з 20.07.2018 року. 01.10.2018 за напрямком с. Твардиця (Молдова) - Малоярославець (Україна) на п/з 0734/2, троє громадян Республіки Молдова - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , незаконно перетнули державний кордон поза пунктом пропуску на автомобілі моделі BMW 525D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2001, свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_3 , VIN № НОМЕР_2 . 06.10.2018 в місці несення служби представниками Державної прикордонної служби КПП «Маяки» зазначені вище особи були виявлені та затримані. Автомобіль BMW 525D держ. номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , страна реєстрації - Молдова вилучений згідно протоколу про порушення митних правил. Зазначені обставини підтверджуються постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2019 по справі № 521/3432/19, яка набрала законної сили 22.04.2019 року. Названою постановою ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 482 МК України, та накладено на нього штрафу у розмірі 100 відсотків вартості транспортного засобу безпосереднього предмету правопорушення, а саме: 114626,58 грн. без конфіскації транспортного засобу безпосереднього предмету правопорушення, а транспортний засіб вилучений згідно протоколу про порушення митних правил, а саме автомобіль BMW 525D держ. номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , страна реєстрації - Молдова, суд постановив повернути власнику - ОСОБА_1 або його представнику у встановленому законом порядку. На виконання наведеної вище постанови Малиновського районного суду м. Одеси, на адресу начальника Одеської митниці ДФС адвокатом Лікшею Владиславом Андрійовичем була направлена заява щодо термінового повернення вищевказаного транспортного засобу та виконання постанови суду. У відповідь на подану заяву щодо повернення транспортного засобу, митний орган надав лист від 24.07.2019 № 781/5/15-70-03-05-30, у якому зазначив, що відповідно до постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 11.04.2019 у справі №521/3432/19 зобов`язано Одеську митницю ДФС повернути транспортний засіб дійсному власнику - ОСОБА_1 або його представнику у встановленому законом порядку. При цьому вищенаведеною постановою визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 482 МКУ іншу особу - ОСОБА_2 . Відповідно до резолютивної частини постанови суду необхідно стягнути штраф з ОСОБА_2 . З метою вирішення питання щодо необхідності сплати витрат за зберігання на складі митниці транспортного засобу та виконання постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 11.04.2019 року у справі №521/3432/19, запропоновано звернутись до суду із заявою про роз`яснення постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 11.04.2019 року у справі №521/3432/19 та/або заявою про встановлення порядку і способу виконання зазначеного судового рішення в частині сплати за зберігання на складі митниці транспортного засобу, власником якого є ОСОБА_1 .. Відповідно до ч. 1 ст. 242 Митного кодексу України, товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів. Згідно із пунктом 9.1 Порядку роботи складу митниці ДФС, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627 (далі - Порядок) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах Митниць під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після їх митного оформлення, відшкодування витрат Митниць на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів. Пунктом 9.2 Порядку, передбачено, що видача зі складу Митниці товарів, транспортних засобів комерційного призначення особам, зазначеним у пункті 9.1 цього розділу, здійснюється за умови подання на ім`я керівника Митниці або особи, яка виконує його обов`язки, відповідної заяви/звернення, у якій зазначаються поштова адреса та за наявності електронна адреса і контактний телефон заявника. До заяви/звернення долучаються документи, що засвідчують особу (повноваження особи), а також інші необхідні документи з числа визначених у пунктах 9.8 та 9.9 цього розділу. В пункті 9.8 Порядку, зазначено, що видача товарів та транспортних засобів комерційного призначення зі складу Митниці здійснюється за умови подання документів, що засвідчують особу (повноваження особи). Крім того, залежно від підстави розміщення та мети видачі товарів і транспортних засобів комерційного призначення на склад митниці подаються такі документи: другий примірник квитанції МД-1, якщо товари були поміщені на склад митниці зі складанням квитанції МД-1; документи (митна декларація або інший документ, який її замінює), що підтверджують оформлення товарів у відповідний митний режим або згідно із заявленою метою; постанова про взяття проб і зразків, винесена посадовою особою митниці, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил; належним чином завірена копія постанови у справі про порушення митних правил про повернення товарів, транспортних засобів комерційного призначення власнику; дозвіл митниці на видачу зі складу митниці тимчасово (з подальшим поверненням) товарів, що беруться для проведення експертизи в установлених законодавством випадках; документи, що підтверджують відшкодування витрат митниці на зберігання товарів і транспортних засобів на складі митниці, а також сплату штрафу відповідно до постанови, винесеної за результатами розгляду справи про порушення митних правил. Відповідно до пункту 9.10 Порядку, особам, зазначеним у пункті 9.1 цього розділу, відмовляється у видачі зі складу товарів, транспортних засобів комерційного призначення з причин недотримання ними пунктів 9.2, 9.3 цього розділу, а також за наявності інших визначених законодавством правових підстав, що не дозволяють видачу майна зі складу. Також слід врахувати, що згідно із пунктами 2, 3 розділу III "Особливості покриття витрат" Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 № 731, передбачено, що витрати митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, після набрання законної сили рішенням, винесеним у справі про порушення митних правил, відшкодовуються у разі, якщо особу визнано винною, а вилучені у справі про порушення митних правил товари та/або транспортні засоби підлягають поверненню власнику. Розрахунковий строк зберігання для обчислення витрат в такому випадку обраховується, починаючи з одинадцятого дня з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про порушення митних правил, і закінчується датою видачі товарів та/або транспортних засобів власнику або вповноваженій ним особі. День видачі зі складу митного органу товарів, транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається. Апеляційний суд зазначає, що згідно наведених вище приписів законодавства сплата штрафу відповідно до постанови, винесеної за результатами розгляду справи про порушення митних правил передує фактичній видачі товарів зі складу митниці. Проте, як вірно наголошено судом першої інстанції, обставини, за яких автомобіль позивача було вилучено, є не типовими, оскільки з матеріалів справи убачається, що транспортний засіб, який був переміщений через державний кордон України, здійснено правопорушником, який заволодів автомобілем незаконно. Таким чином, ОСОБА_1 не порушував митних правил, а винною особою визнано громадянина Молдови ОСОБА_2 , на якого і було накладено відповідний штраф. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що неповернення транспортного засобу позивачу, за фактичної відсутності його вини у скоєному правопорушення, має наслідком порушення права власності позивача на належне йому майно, що полягає у утримані майна особи без належних правових підстав. Окружний суд правомірно виходив з того, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі відповідно Перший протокол; Конвенція). Держави-учасниці Конвенції зобов`язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України). Право власності (на мирне володіння майном) не є абсолютним. За своєю правовою природою воно потребує регулювання з боку держави, може бути обмежено, а держава вправі вживати певних заходів втручання в право власності, у тому числі й позбавляти громадян власності. При цьому в таких діях держава повинна дотримуватися усталених принципів правомірного втручання, зокрема тих, що напрацьовані ЄСПЛ, через рішення якого відбувається розуміння змісту норм Конвенції, Першого протоколу, їх практичне застосування. ЄСПЛ, розглядаючи справи за заявами про захист права на мирне володіння майном, напрацював низку загальновизнаних стандартів захисту цього права, які зводяться до такого загального правила: вирішуючи питання про те, чи відбувається порушення ст. 1 Першого протоколу, треба визначити: чи є в позивача право власності на майно, що охоплюється змістом ст. 1; чи мало місце втручання в мирне володіння майном та яким є характер такого втручання; чи відбулося позбавлення майна. Конвенція в ст. 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, ЄСПЛ тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст. 1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)). У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be а reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм (quality of the law is requiring that it be accessible to the persons concerned, prйcisй and foreseeable in its application). Тлумачення та застосування національного законодавства прерогатива національних органів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden). Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. При цьому, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Отже, у контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, апеляційний суд погоджується з позиції суду першої інстанції, що при обранні способу відновлення порушеного права позивача суд ставить у залежність принцип верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього. Так, оскільки позивач не порушував митних правил, колегія суддів вважає, що митний орган дійшов передчасного висновку щодо неповернення транспортного засобу, а саме автомобілю BMW 525D держ. номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , країна реєстрації - Молдова, його власнику - ОСОБА_1 або його представнику. Окрім цього, позивач не повинен відшкодовувати витрати митниці на зберігання товарів на складі митниці та про сплачувати штраф, оскільки відповідно до постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2019 у справі № 521/3432/19 винним у порушенні митних правил визнано громадянина Молдови ОСОБА_2 . Підсумовуючи усе викладене вище та з урахуванням усіх обставин у справі, колегія суддів зазначає, що транспортний засіб повинен бути повернутий власнику ОСОБА_1 без надання з його боку доказів відшкодовування витрат митниці на зберігання транспортного засобу та доказів сплати штрафу, у зв`язку з тим що саме у такий спосіб буде поновлено порушене право позивача. Доводи на які митний орган посилається в своїй апеляційній скарзі, зокрема щодо ненадання до заяви від 27.06.2019 р. адвокатом Лікшею В.А. нотаріально посвідченої довіреності на одержання товарів, а також ненадання належним чином оформленої копії постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 11.04.2019 р. по справі № 521/3432/19, є необґрунтованими, оскільки в силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскарженого рішення. Інші доводи апеляційної скарги є не суттєвими та висновків суду не спростовують. Ураховуючи наведене, колегія суддів визнає, що висновок суду першої інстанції щодо повернення Одеською митницею ДФС транспортного засобу, а саме автомобіль BMW 525D держ. номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , країна реєстрації - Молдова, його власнику - ОСОБА_1 або його представнику, є правильний. Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів. Повний текст рішення складено 25 лютого 2020 року. Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.