Постанова 4850 № 360/3757/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2020 року справа №360/3757/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року (повне судове рішення складено 14 листопада 2019 року в м. Слов`янську) у справі № 360/3757/19 (суддя в І інстанції Секірська А.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - Управління, УПФУ в Станично-Луганському районі), в якому позивач просив суд: - визнати протиправними дії УПФУ в Станично-Луганському районі щодо відмови в перерахунку пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з 01.01.2016 по 01.08.2019 у розмірі та на підставі статей 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ); - зобов`язати Управління здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю позивача а період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з 01.01.2016 по 01.08.2019 у розмірі та на підставі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, інвалідність якого пов`язана з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 06.09.2008. З 2007 року позивач перебував на обліку та отримував пенсію відповідно до Закону № 796-ХІІ в Артемівському районному управління ПФУ в Луганській області, з серпня 2014 року як тимчасово переміщена особа - в Харківському приміському ОУПФУ Харківської області, з 01.08.2017 - в УПФУ в Станично-Луганському районі. З 01.01.2012 по теперішній час позивачеві нараховується пенсія згідно із пунктом 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 № 1210 (далі - Порядок № 1210), а не згідно із статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, на підставі положень, зафіксованих у Законах України про Державний бюджет України та законах про зміни до нього. А саме - що норми і положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Водночас, згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарних рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Відповідно до вимог статей 49, 50, 54 Закону № 796-ХІІ вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною першою статті 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України. З 01.01.2014 Законом України від 16.01.2014 № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Чинним залишався й Порядок № 1210. Тільки 31.07.2014 Законом України № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03.08.2014, розділ Прикінцеві положення Закону № 719-ХІІ доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік. Відтак, лише з 03.08.2014 КМУ надано повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, з 01.01.2014 по 02.08.2014 нарахування та виплата позивачу основної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинні були здійснюватися у розмірі та на підставі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 619/2262/17, від 19.06.2018 у справі № 344/14522/17, від 11.09.2018 у справі № 522/6810/17. Крім того, положення +4 посилання також не містять будь-яких обмежень щодо застосування статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, тому з 01.01.2016 по 01.08.2019 нарахування та виплата позивачу основної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинні були здійснюватися у розмірі та на підставі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. 26.03.2018 позивачем на адресу відповідача надано заяву про перерахунок призначеної як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС пенсії. Згідно із відповіддю від 13.04.2018 № 41/р-5 виплата пенсії проводиться на підставі електронної пенсійної справи з 01.08.2017. У другому абзаці зазначеної відповіді цитуються норми статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ та зазначається, що пенсія призначена на підставі вищезгаданих статей. Інші висновки за результатами розгляду заяви у відповіді відсутні, що унеможливлює розуміння намірів суб`єкта владних повноважень щодо порушеного у заяві питання. Відповідь УПФУ в Станично-Луганському районі отримана 13.04.2018. У зв`язку з неоднозначністю відповіді позивач додатково вимушений був звернутися 05.07.2018 з аналогічною заявою про перерахунок пенсії до Харківського приміського ОУПФУ Харківської області, і відповідно до відповіді від 10.07.2018 № 98/р-14 (отримана 30.07.2018) позивач не перебуває на обліку з 01.08.2017 та має право звернутись за перерахунком пенсії до відповідача. Зважаючи на те, що з відповіді від 13.04.2018 № 41/р-5 не вважалось за можливе прийти до висновків щодо здійснення перерахунку або відмови в ньому, позивач вимушений був 24.01.2019 звернутись з повторною заявою щодо здійснення перерахунку пенсії до відповідача. Згідно із відповіддю УПФУ в Станично-Луганському районі від 22.02.2019 № 25/р-5 відповідач пропонує позивачу ще раз звернутись за перерахунком в порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, не зважаючи на те, що саме на цей Порядок позивач посилається у своїй заяві і вимагає перерахунок раніше призначеної пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший. На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо неналежного розгляду заяв позивача від 26 березня 2018 року за № 41/Р-5 та від 26 березня 2018 року за № 42/Р-5 та неприйняття обґрунтованого рішення про перерахунок або відмову в перерахунку пенсії за наслідками їх розгляду. Зобов`язано відповідача прийняти обґрунтовані рішення за наслідками розгляду заяв ОСОБА_1 від 26 березня 2018 року за № 41/Р-5 та від 26 березня 2018 року за № 42/Р-5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд не прийняв рішення, яке б ефективно захистило його права. Всі особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули, тому апеляційне провадження здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , має підтверджений довідкою від 17.08.2017 № 0000301351 статус внутрішньо переміщеної особи, адреса проживання як ВПО: АДРЕСА_2 (арк.спр. 11-14, 15, 16), на підставі особистої заяви від 18.08.2017 (арк.спр. 95) з 01.08.2017 перебуває на обліку в УПФУ в Станично-Луганському районі, отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ. Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_1 (категорія 1) від 06.09.2009 (арк.спр. 17), пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 від 08.07.2008 (арк.спр. 18). 26.03.2019 за вх. № 41/Р-5 до Управління надійшла заява ОСОБА_1 від 26.03.2018 про перерахунок пенсії в розмірі відшкодування фактичних збитків із врахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, викладена у довільній формі (арк.спр. 19). Також 26.03.2019 за вх. № 42/Р-5 в УПФУ в Станично-Луганському районі зареєстрована заява ОСОБА_1 про донарахування пенсії, викладена у довільній формі, в якій позивач просив донарахувати пенсію за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014, з 01.01.2016 по 01.03.2018 згідно зі статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, з зазначенням, що тільки Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» з 03.08.2014 КМУ надано повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ розміри державної та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796 над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком № 1210, з 01.01.2014 по 02.08.2014 нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинні були здійснюватися у розмірі та на підставі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Також положення +4 посилання також не містять будь-яких обмежень щодо застосування статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, тому з 01.01.2016 по 01.03.2018 нарахування та виплата позивачу основної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинні були здійснюватися у розмірі та на підставі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ (арк.спр. 20-21). Листом від 13.04.2018 за № 41/Р-5 надано відповідь на звернення ОСОБА_1 від 23.03.2018, з зазначенням, що виплата пенсії в управлінні провадиться на підставі електронної пенсійної справи з 01.08.2017. Процитовано норми статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, роз`яснено, що заявник відноситься до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та йому виплачується додаткова пенсія як інваліду 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи з 15.08.2007, тобто з моменту призначення пенсії. Нажаль, іншого чинним законодавством не передбачено (арк.спр. 22). 05.07.2018 за вх. № 98/Р-14 до Харківського приміського ОУПФУ Харківської області надійшла заява ОСОБА_1 про донарахування пенсії зі змістом, аналогічним змісту заяви до УПФУ в Станично-Луганському районі від 26.03.2019 за вх. № 42/Р-5 (арк.спр. 23-24). 10.07.2018 за № 98/Р-14 Харківським приміським ОУПФУ Харківської області надано відповідь, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в управлінні з 01.08.2017, електронна пенсійна справа знаходиться на обліку в УПФУ в Станично-Луганському районі, куди позивач має право звернутися з зазначеним у заяві питанням (арк.спр. 25). 24.01.2019 за вх. № 26/Р-5 до УПФУ в Станично-Луганському районі надійшла заява ОСОБА_1 про перерахунок пенсії довільної форми, в якій було зазначено, що 26.03.2018 позивач звертався з заявою про перерахунок призначеної пенсії. З посиланням на норми Порядку № 22-1 позивач зазначив, що рішення за наслідками розгляду заяви не прийнято, не здійснено належних дій по прийняттю, реєстрації та всебічному, повному та об`єктивному розгляду попередньої заяви про перерахунок пенсії. Не надано належним чином оформленого рішення про здійснення перерахунку або про відмову в перерахунку пенсії, чим порушено права на оскарження зазначеного рішення, передбачені КАС України та Порядком розгляду скарг на рішення органів ПФУ щодо пенсійного забезпечення, затвердженого постановою правління ПФУ від 12.10.2007 № 18-6. Зважаючи на те, що з відповіді УПФУ в Станично-Луганському районі від 13.04.2018 № 41/р-5 не вважається можливим прийти до висновків щодо здійснення перерахунку або відмови в ньому, керуючись постановами правлінням ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 та від 12.10.2007 № 18-6, ОСОБА_1 просив здійснити всебічний, повний та об`єктивний розгляд заяви про перерахунок пенсії від 26.03.2018 відповідно до чинного законодавства, та в строк, передбачений Порядком № 22-1, надати рішення за результатами розгляду, оформлене належним чином (арк.спр. 27-29). 22.02.2019 за № 25/Р-5 відповідачем надано відповідь на звернення ОСОБА_1 від 24.01.2019, в якому зазначено, що позивачеві необхідно звернутися до управління та надати заяву відповідно до Порядку № 22-1 (арк.спр. 30-31). Вирішуючи спір, суд керується таким. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до пункту шостого частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Положенням статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов`язку (стаття 6 Закону № 1788-XII). Статтею 15 Закону № 1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом. Законом № 796-XII врегульовані основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Згідно зі статтею 1 Закону № 796-ХІІ він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), то відповідно до статті 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Згідно зі статтею 49 цього ж Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Щодо доводів відповідача про звернення позивача з заявою довільної форми, тому відповідь надавалася у відповідності з Законом України «Про звернення громадян», суд зазначає таке. Судом встановлено, що до УПФУ в Станично-Луганському районі позивач звертався з двома заявами від 26.03.2019 - про перерахунок призначеної пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати у відповідності до статті 59 Закону № 796-ХІІ, та про перерахунок пенсії за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014, з 01.01.2016 по 01.03.2018 згідно зі статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, без застосування положень постанови КМУ № 1210. 24.01.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про прийняття рішення за наслідками розгляду заяви від 26.03.2018 з посиланням на вимоги Порядку № 22-1. На зазначені заяви надано відповіді в порядку Закону України «Про звернення громадян», при цьому у листі - відповіді від 13.04.2018 № 41/Р-5 не зазначено підстав відмови у перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії згідно із статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, та підстав відмови у перерахунку пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ. У листі - відповіді від 22.02.2019 № 25/Р-5 позивачу запропоновано звернутися з заявою встановленого зразка. Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Зазначена норма кореспондується з п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), відповідно до якої заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 визначено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком. Згідно з п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі. Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до пенсійного органу із заявами від 26.03.2018 про перерахунок раніше призначеної пенсії, і зазначені заяви викладені дійсно в довільній формі (арк.спр. 19, 20-21). Разом з тим, суд зауважує, що конструкція правової норми частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ передбачає можливість обчислення пенсій по інвалідності військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, або відповідно до цього Закону, або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, тобто в заяві від 26.03.2019 за вх. № 41/Р-5 позивач ставить питання про перерахунок раніше призначеної пенсії. У заяві від 26.03.2018 за вх. № 42/Р-5 позивач просить здійснити перерахунок раніше призначеної на підставі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ пенсії у певні періоди, без застосування положень Порядку № 1210. Тобто, в межах спірних правовідносин йдеться про зміну порядку обчислення розміру раніше призначеної пенсії по інвалідності, тобто вид пенсії не змінюється, і позивач 26.03.2018 звернувся до відповідача з заявами довільного зразка, які містять всі необхідні дані для здійснення такого перерахунку пенсії, як просив позивач. Таким чином, заяви позивача від 26.03.2018 розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян», та надано відповідь на обидві заяви листом від 13.04.2018 № 41/Р-5 без зазначення підстав для відмови в перерахунку пенсії, рішення по суті щодо перерахунку позивачеві пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ відповідачем не приймалося, а лист від 13.04.2018 № 41/Р-5 має роз`яснювальний характер та не тягне для позивача правових наслідків. Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 у справі № 537/3480/17 зроблено висновок, що «зазначаючи про недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, суд апеляційної інстанції припустився формалізму, оскільки, по-перше, зі змісту заяви вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка, а, по-друге, з огляду на відповідь УПФ, неналежна форма заяви не була підставою для відмови». Таким чином, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_1 від 26.03.2019 за вх. № 41/Р-5 та від 26.03.2018 за вх. № 42/Р-5 та неприйняття обґрунтованого рішення за наслідками їх розгляду, тому позовні вимоги є частково обґрунтованими. Щодо доводів відповідача про відсутність в позивача права на обчислення розміру пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, викладеним у відзиві, суд зауважує, що позивач звернувся до суду з позовом не у зв`язку з відмовою відповідача здійснити перерахунок пенсії у відповідності до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ, а у зв`язку з відмовою здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю ОСОБА_1 , за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, з 01.01.2016 по 01.08.2019 у розмірі та на підставі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014, з 01.01.2016 по 01.08.2019 у розмірі та на підставі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Проте відповідне рішення відповідачем не прийнято, а розглянуто заяву в порядку Закону України «Про звернення громадян», що не передбачено Законом № 1058-ІV. При цьому, позивач звертався до відповідача з заявою від 24.01.2019 за вх. № 26/Р-5, в якій вимагав здійснити всебічний, повний та об`єктивний розгляд заяви про перерахунок пенсії від 26.03.2018 відповідно до чинного законодавства та в строк, передбачений Порядком № 22-1, надати рішення за результатами розгляду, оформлене належним чином. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Частиною другою статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З огляду на наведене, суд першої інстанції вірно вважав за необхідне з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяв ОСОБА_1 від 26.03.2018 за вх. № 41/Р-5 та від 26.03.2018 за вх. № 42/Р-5 та неприйняття обґрунтованого рішення за наслідками її розгляду, та зобов`язати відповідача прийняти обґрунтоване рішення за наслідками розгляду заяв ОСОБА_1 від 26.03.2018 за вх. № 41/Р-5 та від 26.03.2018 за вх. № 42/Р-5. При цьому суд зауважує, що відповідачем ні у листах - відповідях від 13.04.2018 № 41/Р-5 та від 22.02.2019 № 25/Р-5, ні у відзиві на позовну заяву не наведено жодних мотивів щодо наявності підстав для перерахунку раніше призначеної пенсії позивача за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014, з 01.01.2016 по 01.08.2019 на підставі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, без застосування положень Порядку № 1210, тому суд не має можливості надати оцінку доводам відповідача щодо наявності чи відсутності у позивача права на перерахунок пенсії, про який він просить. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 360/3757/19 - залишити без змін. Повне судове рішення - 25 лютого 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді Е. Г. Казначеєв Т. Г. Гаврищук