Ухвала КЦС ВС № 718/282/19

Ухвала 24 лютого 2020 року місто Київ справа № 718/282/19 провадження № 61-3228ск20 Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права на приватизацію житла, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання права власності на Ѕ ідеальну частку будинковолодіння, визнання права на приватизацію Ѕ ідеальної частки присадибної земельної ділянки, визнання осіб такими, що не набули права на проживання та на реєстрацію місця постійного проживання в будинковолодінні, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 17 лютого 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову або передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою. І. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Верховний Суд констатує, що касаційна скарга не містить належного визначення підстав касаційного оскарження зазначених судових рішень. Заявникові необхідно навести посилання на наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України, відповідним чином обґрунтувавши їх наявність. Таким чином, заявнику необхідно подати виправлену редакцію касаційної скарги, в якій однозначно визначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України. ІІ. Щодо розміру судового збору, який підлягає оплаті за подання касаційної скарги, Верховний Суд зазначає про таке. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України. Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції станом на час подання касаційної скарги) за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Відповідно до оскаржуваних рішень позивачі у січні 2019 року звернулися до суду із позовом про визнання права на приватизацію житла, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання права власності на Ѕ ідеальну частку будинковолодіння, визнання права на приватизацію Ѕ ідеальної частки присадибної земельної ділянки, а також визнання осіб такими, що не набули права на проживання та на реєстрацію місця постійного проживання в будинковолодінні. Отже заявлений позов містить вимоги майнового та немайнового характеру. Сума судового збору за подання позовної заяви за вимогами майнового характеру, поданої у 2019 році фізичною особою у цій справі, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768, 40 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (9 605, 00 грн). Сума судового за подання позовної заяви немайнового характеру, поданої у 2019 році фізичною особою у цій справі, становить 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (768, 40 грн). Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Розмір судового збору за подання позовної заяви щодо визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України такий обов`язок покладається на позивача. Виходячи з того, що зі змісту оскаржуваних судових рішень випливає, що вартість всього будинковолодіння станом на 16 серпня 1999 року складає 112 470, 75 грн, тобто відомості про вартість зазначеного нерухомого майна на час подання позову є неактуальними, заявник касаційної скарги зобов`язаний самостійно визначити й відповідним чином обґрунтувати ціну позову й розмір судового збору, відповідно до дійсної вартості спірного майна, і надати оригінал квитанції про його сплату. Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі/ Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. ІІ. До касаційної скарги додано клопотання, в якому заявник просить звільнити його від сплати судового збору або розстрочити його сплату відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір», посилаючись на те, що перебуває під вартою, також його мати має онкологічне захворювання. Згідно з частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Отже Закон України «Про судовий збір» є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає порядок і розмір справляння судового збору учасниками справи, а тому заявнику на підтвердження свого майнового стану та неможливості сплати судового збору у визначеному законом розмірі необхідно надати письмові докази, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, або інші підстави для розстрочення або звільнення від сплати судового збору. За таких обставин клопотання про звільнення або розстрочення сплати судового збору пред`явлено передчасно. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Суд роз`яснює, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України). Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права на приватизацію житла, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання права власності на Ѕ ідеальну частку будинковолодіння, визнання права на приватизацію Ѕ ідеальної частки присадибної земельної ділянки, визнання осіб такими, що не набули права на проживання та на реєстрацію місця постійного проживання в будинковолодінні, залишити без руху. Надати для усунення зазначених недоліків строк до 23 березня 2020 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Погрібний