Постанова КЦС ВС № 210/272/13-ц

Постанова Іменем України 17 лютого 2020 року м. Київ справа № 210/272/13-ц провадження № 61-47921св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Комунальний заклад «Дніпропетровський обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2018 року у складі судді Ступак С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій У січні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Дніпропетровський обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради (далі - КЗ «Дніпропетровський обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР), третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, про зобов`язання проведення повторного медичного огляду щодо встановлення причин інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності у відсотках. Позов мотивовано тим, що вона працювала з 09 жовтня 1959 року по 09 лютого 1981 року на Криворізькому металургійному заводі «Криворіжсталь» (далі - КМЗ «Криворіжсталь»), правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 27 квітня 1962 року, при виконанні трудових обов`язків машиніста крану металургійного виробництва дрібно-сортового стану 250-2 сортопрокатного цеху № 1 КМЗ «Криворіжсталь», із нею стався нещасний випадок, у результаті якого вона отримала виробничу травму у вигляді тріщини медіального меніска правого суглобу, у зв`язку з чим їй призначено лікування. Перебуваючи на лікарняному вона, на прохання майстра, не здавала лікарняні листи та не оформлювала виробничу травму. Посилаючись на залежне становище від керівника, юридичну необізнаність щодо належного оформлення отриманої нею травми, вважає, що була допущена посадова недбалість керівництва підприємства та небажання відповідати за наслідки отриманої нею виробничої травми. Комісія, призначена наказом від 27 липня 2007 року № 732 по ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», провела розслідування нещасного випадку та склала акт форми Н-І від 22 вересня 2007 року №

64. Висновком МСЕК від 12 грудня 2007 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, яка не пов`язана з виробничою травмою. На підставі припису Криворізької державної інспекції промислової державної інспекції промислової безпеки та охорони праці в металургії, ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» склав акт від 20 лютого 2008 року № 9 за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві, що стався з позивачем 27 квітня 1962 року, у якому, у пункті 9 зазначений діагноз: «тріщина медіального меніску правого колінного суглобу». Позивача направлено на повторний огляд МСЕК. Висновком МСЕК від 04 березня 2008 року позивачу не встановлено відсотку втрати працездатності. Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила зобов`язати КЗ «Дніпропетровський обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР негайно поновити її порушені права, шляхом проведення об`єктивного повторного медичного огляду, щодо встановлення причини її інвалідності, а також встановлення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках) і прийняти відповідне рішення на загальних підставах. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення мотивоване тим, що рішення МСЕК є дійсним, не оскаржене та не скасовано, отже, відсутні підстави для проведення повторного медичного переогляду ОСОБА_1 та встановлення причини інвалідності, а також встановлення ступеня втрати професійної працездатності. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2018 року залишено без змін. Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що заявник має право на повторний огляд МСЕК, оскільки попередній огляд, проведений 04 березня 2008 року з порушенням Положення № 83, а саме комісія засідала у не повному складі. Крім того, присутність на засіданні МСЕК лікаря, який проводив лікування і готував документи для комісії МСЕК, є обов`язковою, так як останній може надати пояснення членам комісії про здійснення медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, одержання результатів відновного лікування. До того ж, судом першої інстанції порушено вимоги процесуального законодавства в частині роз`яснення порядку оскарження рішення суду. У березні 2019 року КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР подало до суду відзив на касаційну скаргуОСОБА_1 , у якому заявник просить залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позиція Верховного Суду Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Встановлені судами обставини ОСОБА_1 у період із 09 жовтня 1959 року по 09 лютого 1981 року працювала на КМЗ «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 27 квітня 1962 року, при виконанні трудових обов`язків машиніста крану металургійного виробництва дрібно-сортового стану 250-2 сортопрокатного цеху № 1 КМЗ «Криворіжсталь», із ОСОБА_1 стався нещасний випадок. Комісія, призначена наказом від 27 липня 2007 року № 732 по ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», провела розслідування нещасного випадку, що стався 27 квітня 1962 року з ОСОБА_1 під час виконання трудових обов`язків машиніста крану металургійного виробництва дрібно-сортового стану 250-2 сортопрокатного цеху № 1 КМЗ «Криворіжсталь» та склала акт форми Н-І від 22 вересня 2007 року № 64. 12 грудня 2007 року ОСОБА_2 оглянута Дзержинською Медико-соціальною експертною комісією м. Кривого Рогу, за направленням КЗ «Міська поліклініка № 4» щодо діагнозу двобічний післятравматичний гонартроз 3-4 стадії та ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» для визначення відповідно огляду ступеня втрати професійної працездатності у зв`язку з каліцтвом, що сталось 27 квітня 1962 року за актом форми Н-1 від 22 вересня 2007 року № 64, де їй встановлено другу групу інвалідності за загальним захворюванням, про що видано довідку серії МСЕ-ДНА НОМЕР_1 . 13 лютого 2008 року Криворізька державна інспекція промислової безпеки та охорони праці в металургії видала припис № 1/6-5 та зобов`язала ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» скласти акт про нещасний випадок відповідно до вимог чинного законодавства. На підставі вказаного припису, ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» складений акт від 20 лютого 2008 року № 9 за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві, що стався з ОСОБА_1 27 квітня 1962 року, у пункті 9 якого зазначений діагноз «тріщина медіального меніску правого колінного суглобу», у зв`язку з чим ОСОБА_1 направлено на повторний огляд Дзержинською міжрайонною МСЕК. 04 березня 2008 року Дзержинською міжрайонною Медико-соціальною експертною комісією м. Кривого Рогу та Обласною Медико-соціальною експертною комісією № 6 проведено повторний огляд Медведєвої П. К. , за наслідками якого причина інвалідності не змінена, відсоток втрати професійної працездатності не встановлено, так як відсутні дані про динамічний нагляд за період до 2005 року та клініко-рентгенологічні дані вказують на множинні дегенеративно-дистрофічні зміни суглобів. Нормативно-правове обґрунтування Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до пункту 1 Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 1994 року № 221 (далі - Порядок № 221) експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності проводиться медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК) МОЗ. Згідно з підпунктами а, б пункту 8 Порядку № 221 МСЕК установлює ступінь обмеження життєдіяльності людини, стан працездатності, групу інвалідності, причину і час настання інвалідності внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва чи професійного захворювання; ступінь втрати працездатності (у відсотках). Пунктом 9 Порядку № 221 передбачено, що інвалідність внаслідок трудового каліцтва встановлюється на підставі акта про нещасний випадок, складеного за місцем роботи, чи рішенням суду про факт травмування на виробництві. Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався (крім випадків протиправного діяння): а) під час виконання трудових обов`язків (у тому числі під час відрядження), а також здійснення будь-яких дій в інтересах підприємства, установи, організації (навіть без спеціального доручення); б) по дорозі на роботу або з роботи; в) на території підприємства, установи, організації або в іншому місці роботи протягом робочого часу (включаючи встановлені перерви); г) поблизу підприємства, установи, організації або іншого місця роботи протягом робочого часу (включаючи встановлені перерви), якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку; д) у разі виконання державних або громадських обов`язків; е) у разі виконання дій для рятування людського життя, охорони державної, колективної та індивідуальної власності, а також для охорони правопорядку. Відповідно до пункту 11 Порядку № 221 ступінь втрати професійної працездатності працівників, ушкодження здоров`я яких пов`язано з виконанням ними трудових обов`язків, установлюється у відсотках на підставі направлення власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи рішення суду, постанови прокурора, висновку органів дізнання або попереднього слідства. Пунктом 5 Положення «про медико-соціальну експертизу», затвердженого Кабінетом Міністрів України від 22 лютого 1992 року № 83 (далі - Положення № 83), передбачено, що органом, який здійснює медико-соціальну експертизу, є медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), що організуються в самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» медико-соціальні експертні комісії перебувають у віданні Міністерства охорони здоров`я України і проводять свою роботу за таким територіальним принципом: республіканська; Кримська, обласні, центральні міські (в містах Києві і Севастополі); міські, міжрайонні, районні. Відповідно до підпункту а пункту 18 Положення № 83 міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у процентах) працівників, які одержали каліцтво чи інше ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням своїх трудових обов`язків. Згідно з пунктом 32 Положення № 83 медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в мм. Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов`язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда. Пунктом 34 Положення № 83 передбачено, що у разі незгоди оглянутого з рішенням районної, міжрайонної міської медико-соціальної експертної комісії він протягом місяця має право подати про це письмову заяву до республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії або до медико-соціальної експертної комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного відділу (управління) охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або відділ (управління) охорони здоров`я в триденний строк з дня одержання заяви надсилають усі наявні документи разом із заявою на розгляд республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії, яка не пізніш як через місяць з дня подання заяви проводить переогляд хворого і приймає відповідне рішення. Відповідно до пункту 35 Положення № 83 рішення республіканської, Кримської, обласної, центральної міської медико-соціальної експертної комісії може бути оскаржене до Міністерства охорони здоров`я України. Міністерство охорони здоров`я України при виявленні фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає іншому складу обласної або республіканській медико-соціальній експертній комісії з урахуванням усіх наявних обставин повторно розглянути питання, рішення з якого оскаржується, а також вживає інших заходів, що забезпечують дотримання чинного законодавства при проведенні медико-соціальної експертизи. Рішення медико-соціальної експертної комісії може бути оскаржене до суду в установленому порядку. Частиною першою статті 60 ЦПК України 2004 рокувстановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України 2004 року доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю, оскільки відповідачем проведений повторний огляд ОСОБА_1 і за його результатами не змінено причини інвалідності та не встановлено відсоток втрати професійної працездатності. При цьому зазначений висновок Дзержинської МСЕК від 04 березня 2008 року не оскаржувався, а отже, є чинним. Наведені у касаційній скарзі доводи аналогічні доводам, наведеним у позовній заяві та апеляційній скарзі, які були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, і їм надана належна правова оцінка. Доводи касаційної скарги про те, що заявник має право на повторний огляд МСЕК, оскільки попередній огляд, проведений 04 березня 2008 року з порушенням Положення № 83, не заслуговує на увагу, оскільки у зазначеному положенні передбачений порядок оскарження таких рішень, яким позивач не скористався. Так у разі незгоди з рішенням районної МСЕК його можна оскаржити до обласної МСЕК, а рішення обласної МСЕК оскаржується до Міністерства охорони здоров`я України. Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що присутність на засіданні МСЕК лікаря, який проводив лікування і готував документи для комісії МСЕК, є обов`язковою, так як останній може надати пояснення членам комісії про здійснення медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, визначення клініко-функціонального діагнозу, одержання результатів відновного лікування, є необґрунтованою, оскільки пунктом 35 Положення № 83 не передбачено обов`язкову присутність лікуючого спеціаліста при переогляді хворого. Твердження заявника про те, що судом першої інстанції порушено вимоги процесуального законодавства в частині роз`яснення порядку оскарження рішення суду є обґрунтованими, проте таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи по суті. Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки доказів, а відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Розглядаючи зазначений позов, суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічнодослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик