Постанова 4818 № 2011/11209/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 2011/11209/12 Провадження № 22-ц/818/517/20 19 лютого 2020 року м.Харків Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Овсяннікової А.І. суддів - Коваленко І.П., Сащенко І.С. за участю секретаря Чабан А.В. учасники справи: позивач Акціонерне товариство «ОТП Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Інвест - Кредо» відповідачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 січня 2014 року у складі судді Григор`євої А.О. по справі № 2011/11209/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Інвест - Кредо», яке є правонаступником Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,- ВСТАНОВИВ: У липні 2012 року Закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В ході судового розгляду Банком уточнено позовні вимоги та пред`явлено позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В обґрунтування позову з урахуванням уточнень зазначає, що між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником прав та обов`язків якого є Банк та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №ML-702/597/2008 від 21 січня 2008 року, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти у сумі 102 000дол. США. У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір №PML-702/597/2008 від 21 січня 2008 року, за яким в іпотеку передано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки було реалізовано без згоди іпотекодержателя. Власниками предмету іпотеки на даний час є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з розміром по 1/2 частини кожний. У зв`язку з невиконанням зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором станом на 12 вересня 2013 року нархована заборгованість у сумі 142 132,45 доларів США та складається з 97 466,64 дол. США заборгованість за кредитом, 44 665, 81 дол. США - заборгованість за відсотками. Просить звернути примусове стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 для задоволення вимог за кредитним договором №ML702/597/2008 від 21 січня 2008 року у сумі 145 259,80 доларів США(еквівалент 1135 638,27 грн.). Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки за договором іпотеки №ML702/597/2008 від 21 січня 2008 року шляхом застосування процедури встановленою статей 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням всіх повноважень продавця, у тому числі, отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах державної реєстрації прав, БТІ, ВРЖЕУ, нотаріату тощо. Встановити початкову ціну предмету іпотеки, на рівні не нижчому за звичайні на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на час продажу предмету іпотеки. На період до реалізації предмету іпотеки за рішенням суду, передати -нерухоме майно, що є предметом іпотеки в управління Банку з наданням права заміни замків, охоронних пристроїв та обладнання, отримання в будь-яких установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності, нотаріусів, будь -яких документів, необхідних для здійснення управління предметом іпотеки за рішенням суду, укладення, зміни, розірвання договорів найму (оренди) предмету іпотеки, управління майном, зберігання, охорони майна та отримання орендних, будь-яких інших платежів за користування предметом іпотеки з направленням їх на погашення заборгованості за Кредитним договором №МL- 702/597/2008 від 21 січня 2008 року. Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились. Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 січня 2014 року позов ПАТ «ОТП Банк» задоволено. Звернуто примусове стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частки кожному, для задоволення вимог ПАТ «ОТП Банк» за кредитним договором № ML- 702/597/2008 від 21 січня 2008 р. у сумі 142132,45 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 14 січня 2014 року 1135638,27 грн., та складається з 97 466,64 дол. США заборгованість за кредитом, 44 665, 81 дол. США - заборгованість за відсотками. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки за договором іпотеки №PML-702/597/2008 від 21січня 2008 року: шляхом застосування процедури продажу, встановленою статей 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням ПАТ «ОТП Банк» всіх повноважень продавця, у тому числі, отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно в органах державної реєстрації прав, БТІ, ВРЖЕУ, нотаріату тощо. Встановлено початкову ціну предмету іпотеки, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на час продажу предмету іпотеки. На період до реалізації предмету іпотеки за рішенням суду, передати нерухоме майно, що є предметом іпотеки та знаходиться за адресою: : АДРЕСА_1 в управління ПАТ «ОТП Банк» з наданням права заміни замків, охоронних пристроїв та обладнання, отримання в будь-яких установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності, нотаріусів, будь-яких документів, необхідних для здійснення управління предметом іпотеки за рішенням суду, укладення, зміни, розірвання договорів найму (оренди) предмету іпотеки, управління майном, зберігання, охорони майна та отримання орендних, будь-яких інших платежів за користування предметом іпотеки з направленням їх на погашення заборгованості за Кредитним договором №ML- 702/597/2008 від 21 січня 2008 року Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП Банк» в рівних частках судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду у розмірі 3219,00 гривень - по 1073,00 гривень з кожного. Рішення мотивовано тим, що АТ «ОТП Банк» не надавав згоди іпотекодавцю на відчуження предмету іпотеки, коштів від реалізації заставного майна на погашення заборгованості за кредитним договором не надходило, враховуючи, що позичальником порушено умови кредитного договору, а тому позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості підлягають задоволенню. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Предмет іпотеки продано 23 липня 2010 року в порядку процедури визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом, про що позивачу достеменно відомо. ПАТ ОТП Банк отримав задоволення своїх вимог як іпотекодержатель і вже не може звернути стягнення на квартиру повторно. При набутті квартири за відплатним правочином вона, перевіривши відсутність заборон, діяла зі всією турботою та обачливістю, яка від неї вимагалась та відповідно до обставин, які були під їх контролем. Іпотека стосовно квартири є припиненою і підстави для задоволення позову про звернення стягнення на квартиру відсутні. Їх сім`я є багатодітною сім`єю, іншого житла вони не мають. При купівлі цього житла у іншого власника нотаріус перевіряв всі реєстри і будь-яких обтяжень на цю квартиру не було. Колегія суддів, вислухав суддю доповідача, пояснення з`явившихся осіб, дослідив матеріали справи та обговорив доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 21 січня 2008 року між ПАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №ML-702/597/2008, відповідно до умов якого Банком надано кредит у сумі 102 000 доларів США зі строком повернення до 21 січня 2023 року. У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 21 січня 2008 року між ПАТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір №PML-702/597/2008 за яким в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 умови договору належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 12 вересня 2013 року нараховано заборгованість за Кредитним договором 142132,45 доларів США, що еквівалентно 1135638,27 грн., та складається з 97466,64 дол. США заборгованість за кредитом, 44665, 81 дол. США - заборгованість за відсотками. Звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки позивач зазначає, що позичальником кошти в повному обсязі не сплачено, а тому заборгованість має бути погашена за рахунок предмета іпотеки, яка є чинною незважаючи на відчуження квартири іншим особам. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України). Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку», зараз і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії договору іпотеки. Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 ЦК України). Частинами першою та другою статті 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання. Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку`іпотекодавцем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки. Підстави припинення іпотеки передбачені статтею 17 Закону України «Про іпотеку». Так, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрата переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України «Про іпотеку». Згідно з цією статтею у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки за цим Законом здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Системний аналіз статей 17, 33 Закону України «Про іпотеку» дає підстави для висновку, що припиняє іпотеку реалізація іпотечного майна, здійснена у один із способів, визначених цим Законом. Статті 25, 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції Закону, чинній на час відкриття ліквідаційної процедури, визначали, що формувати ліквідаційну масу повноважний виключно ліквідатор. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Відповідно до абзацу 6 частини першої статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у тій же редакції з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається. За ст. 17, 33 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. У разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Заперечуючи проти позову відповідачі зазначають, що квартира ними придбана не з публічних торгів, а у фізичної особи, вони є третім власником спірного майна та при її придбанні квартира не була під обтяженням. Посилається на висновки, викладені у постанові Вищого Господарського суду України від 24 жовтня 2017 року по розгляду справи за заявою ФОП ОСОБА_3 про визнання його банкрутом. З вищезазначеної постанови вбачається, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 12 грудня 2008 року в порядку ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушено провадження стосовно ФОП ОСОБА_3 про визнання його банкрутом. Постановою Господарського суду Харківської області від 22 грудня 2008 року ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Родзинського А.А. За результатами інвентаризації майна боржника ліквідатором Родзинським А.А. до складу ліквідаційної маси було включено майно, що належить ОСОБА_3 зокрема, квартиру АДРЕСА_2 , яка пребуває в іпотеці АТ "ОТП Банк". Відповідно до протоколу аукціону від 26 квітня 2010 року переможцем аукціону став ОСОБА_4 , ціна продажу - 228800 грн. 23 липня 2010 року між ліквідатором ФОП ОСОБА_3 - арбітражним керуючим Родзинським А.А. та ОСОБА_4 підписано договір купівлі-продажу спірної квартири. Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 19 лютого 2013 спірна квартира належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . У липні 2013 року ліквідатором подано заяву про визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута, а саме: квартири АДРЕСА_2 , визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеного майна від 23 липня 2010 року, укладеного між арбітражним керуючим Родзинським А.А. та ОСОБА_4 ; накладання арешту на спірне майно шляхом заборони будь-яким особам здійснювати будь-які дії щодо його відчуження (продажу, дарування, обміну, тощо) до розгляду заяви по суті. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20 березня 2017 року скаргу ліквідатора задоволено частково. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2017 року у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсним аукціону з продажу майна банкрута від 26 квітня 2010 року , а саме: квартири АДРЕСА_2 та визнання недійсним договору купівлі-продажу зазначеного майна від 23 липня 2010 року, укладеного між арбітражним керуючим Родзинським А.А. та ОСОБА_4 відмовлено. У задоволенні скарги ліквідатора щодо визнання протиправними дій колишнього ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Родзинського А.А.. щодо укладання договору купівлі-продажу від 23 червня 2010 року на загальну суму 228800 грн відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2017 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2017 року залишено без змін. Судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що для реалізації спірного майна, яке перебувало в іпотеці АТ «ОТП Банк» не була потрібна згода іпотекодержателя. Отже, наразі правочин щодо продажу квартири в порядку процедури банкрутство недійсним не визнано, він є чинним. Обставини щодо його дійсності вже були предметом судового розгляду та при вирішені цього питання господарським судом ПАТ «ОТП Банк» брав участь у розгляду справи та надавав свої заперечення щодо укладених договорів та реалізації майна. За таких обставин вважати, що наявні підстави для захисту прав Банку шляхом повторної реалізації предмету іпотеки не можна. Позивач, наполягаючи на зверненні стягнення на предмет іпотеки зазначає, що хоча і в межах процедури банкрутства предмет іпотеки було продано, однак кошти від реалізованого майна ними отримано не було. Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(в редакціїї на час виникнення спірних справовідносин), майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що 23 липня 2010 року продаж майна здійснено за 228800 грн, які покупець сплатив готівкою повністю, ще до підписання цього договору. Арбітражним керуючим Родзинським А.А. грошові кошти від продажу спірної квартири були отримані у повному обсязі, однак, в порушення норм ст.48 Закону про банкрутство на депозитний рахунок нотаріальної контори або нотаріуса внесені не були. Однак, покупцем кошти за спірне майно було сплачено, предмет іпотеки реалізовано у встановленому законом порядку. Обставини щодо невнесення коштів арбітражним керуючим вже розглядались судом та визнані як такі, що не свідчать про недійсність правочину. Отже, факт непередання коштів на рахунок нотаріуса арбітражним керуючим Родзинським А.А. не є підставою для повторного звернення стягнення на предмет іпотеки та покладання обов`язку задоволення вимог за кредитним договором на осіб, що є добросовісними набувачами та не є сторонами за спірним правочинами. За таких обставин суд не вбачає підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2,376, 381-384 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 січня 2014 року скасувати. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 21 лютого 2020 року. Головуючий А.І. Овсяннікова Судді: І.П. Коваленко І.С. Сащенко