Постанова 4810 № 415/5825/19

Головуючий суду 1 інстанції - Фастоіець В.М. Доповідач -Дронська І.О. Справа № 415/5825/19 Провадження № 22-ц/810/1012/19 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Луганського апеляційного суду: головуючого судді Дронської І. О., суддів Гаврилюка В. К., Яреська А. В., за участю секретаря Вовчанської С. В. учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 12 вересня 2019 року, ухвалене 12.09.2019 року у складі судді Фастовця В.М. в м.Лисичанську у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що відповідачка ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 29.11.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 9000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач вважає, що відповідачка ОСОБА_1 своїм підписом у заяві підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www. privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг, тобто заявою відповідачки підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк». Позивач свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, надавши відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка належним чином свої зобов`язання за договором не виконувала та з урахуванням внесених останньою коштів на погашення заборгованості, станом на 31.05.2019 року, має заборгованість в сумі 150992,07 грн, з яких: 3409,52 грн - заборгованість за кредитом; 145091,41 грн- заборгованість по процентам за користування кредитом; 2491,14 грн - заборгованість за пеню та комісією. Посилаючись на право позивача на свій розсуд вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 127728,20 грн, яка складається з 3409,52 грн- заборгованості за кредитом; 124318,68 грн- заборгованість по процентам за користування кредитом з 29.11.2010 року по 28.02.2019 року, а також судові витрати в розмірі 1921,00 грн. Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 12 вересня 2019 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в Анкеті-заяві від 29.11.2010 року відсутні будь-які посилання ні на бажаний розмір кредитного ліміту, ні на визначений сторонами розмір у вигляді банківської послуги, тому суд вважає, що сторони не уклали між собою кредитний договір, а відсутність укладеного кредитного договору тягне відмову у задоволенні позову, підставою якого є невиконання чи неналежне виконання умов такого договору. Не погодившись з вказаним рішенням АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ухвалення рішення без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі скаржник просив скасувати рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 12.09.2019 року та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 29.11.2010, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, складає договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Разом з тим, позичальник 06.07.2011 року власноручно підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом, розмір щомісячних платежів, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні. Також у апеляційній скарзі скаржник посилається на положення ст. 634 ЦК України та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та зазначає, що вказані норми не встановлюють обов`язкового підписання всіх складових документів, які складають один цілий договір, узгодження приєднання до них з боку сторони, яка не приймає участь у розробці та не може запропонувати свої умови договору, а лише приєднується до них. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www. privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Копії Витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів Банку, які додано до позовної заяви. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав кредитора і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та за таких обставин скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні заборгованості за кредитом. Відповідачка ОСОБА_1 не скористалась своїм правом щодо подання відзиву на апеляційну скаргу. Сторони, яких було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи на адресу апеляційного суду від останніх не надходило. Від представника позивача Шишелової Н.В. 17.02.2019 року надійшла заява про розгляд справи, призначений на 19.02.2020 року о 09-40 год. без участі представника Приватбанку. Щодо відповідачки ОСОБА_1 , то колегією суддів встановлено, що за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Луганській області, зареєстроване місцем проживання ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_1 , а.с. 112 За зазначеною адресою відповідачка ОСОБА_1 рекомендовані поштові відправлення щодо виклику до суду не отримує, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою ці рекомендавні відправлення повернено поштою за зворотною адресою. Також, з метою з`ясування місця роботи для належного повідомлення про розгляд справи за місцем роботи ОСОБА_1 на запит апеляційного суду, а.с. 111, Головним управлінням Пенсійного фонду України повідомлено, що в реєстрі застрахованих осіб відомості про нарахування заробітної плати (доходу), сплату страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про застраховану особу ОСОБА_1 за період з січня по грудень 2019 року відсутні, а.с.

113. У зв`язку із наведеним у відповідності до вимог п. 11 ст. 128 ЦПК України судом розміщено оголошення про розгляд справи на офіційному веб-сайті судової влади України на 03.02.2020 року, 19.02.2020 року, а.а.с. 109,

121. Колегія суддів, вважає, що апеляційним судом вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідачки про дату, час та місце розгляду справи, за адресою, зазначеною як позивачем ПАТ КБ «Приватбанк», так і відповідачкою у анкеті-заяві про видачу кредиту так і за зареєстрованим з 01.12.2006 року у встановленому порядку місцем проживання останньої. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішенні в справі «Калашников проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. Тому з урахуванням наведеного, тривалості судового провадження у теперішній справі, зокрема, права сторони позивача на розгляд його справи впродовж розумного строку, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України без участі сторін Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає наступне. Відповідно до положень ч.ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Зазначеним вимогам рішення суду першої не відповідає. Так, судом першої інстанції встановлено, що 29.11.2010 року відповідачка підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» суд першої інстанції, встановивши, що в Анкеті-заяві відсутні будь-які посилання ні на бажаний розмір кредитного ліміту, ні на визначений сторонами розмір у вигляді банківської послуги, дійшов висновку про те, що сторони не уклали між собою кредитний договір, а відсутність укладеного кредитного договору тягне відмову у задоволенні позову, підставою якого є невиконання чи неналежне виконання умов такого договору. При цьому судом першої інстанції зазначено, що відповідчем не доведено надання кредитних коштів позивачем саме відповідачу, а не користування ними іншою особою, в анкеті-заяві взагалі відсутня така графа як «отримання кредитної (платіжної) картки», в якій би був підпис відповідача про таке отримання, доказів внесення відомостей щодо умов кредитування відповідача та всіх здійснених фінансових операцій до програмного комплексу позивача згідно п.3.4 та їх систематизація в регістрах синтетичного та аналітичного обліку на паперових носіях або в електронній формі згідно п.5.1 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 року, не надано. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, адже до них він дійшов поспішно, з певними порушеннями норм процесуального права щодо повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, їх вивчення та оцінки, а також неправильним застосуванням норм матеріального права щодо спірних правовідносин, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі. Як вірно встановлено судом першої інстанції 29.11.2010 року відповідачка ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за домомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Як вбачається з розрахунку заборгованості, який відповідачкою не спростований, остання користувалася кредитними коштами та сплачувала заборгованість, про що зазначено у графі «Сума погашення за наданим кредитом», а.а.с. 7-

8. На підставі зазначеного колегія суддів вважає, що між сторонами було укладено кредитний договір від 29.11.2010 року, згідно якого відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 9000 грн у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок, що відповідає сумам витрачених ОСОБА_1 кредитних коштів та сумам наданих відповідачкою на погашення кредиту. За доводами позовної заяви позивач АТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що відповідачка належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та станом на 31.05.2019 року, має заборгованість в сумі 150992,07 грн, з яких: 3409,52 грн - заборгованість за кредитом; 145091,41 грн- заборгованість по процентам за користування кредитом; 2491,14 грн - заборгованість за пеню та комісією., але, посилаючись на право позивача на свій розсуд вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 127728,20 грн, яка складається з 3409,52 грн- заборгованості за кредитом; 124318,68 грн- заборгованості по процентам за користування кредитом з 29.11.2010 року по 28.02.2019 року Згідно з п.п. 1-5 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити… Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Колегія суддів вважає, що позивачем доведена наявність заборгованості за кредитним договором від 29.11.2010 року, укладеного з відповідачкою за тілом кредиту в сумі 3409,52 грн. Як вбачається з матеріалів справи анкета-заява № б/н від 29.11.2010 року ОСОБА_1 не містить домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами із зазначенням відсоткової ставки, ( відповідно до вимог позовної заяви) а тому колегія суддів вважає, що за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою ОСОБА_1 кредитного договору, позивачем АТ КБ «Приватбанк» не доведена наявність підстав для висновку про те, що при укладенні договоруАТ КБ «Приватбанк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено того, що надані Тарифи банку та Умови і правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, укладеного з ОСОБА_1 оскільки не підтверджено, що відповідачка була ознайомлена з ними, підпис відповідачки у вказаних документах відсутній. Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Колегія суддів не приймає у якості належного доказу додану позивачем до позовної заяви Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», оскільки зазначена довідка датована 06.07.2011 року, а.с. 10, а позивачем, в обґрунтування доводів позовної заяви зазначається, що відповідачка, укладаючи договір № б/н від 29.11.2010 року була ознайомлена з умовами кредитування, у той час як позивачем не обґрунтована належність цієї довідки до предмета доказування щодо наявності заборгованості за договором № б/н від 29.11.2010 року. Саме з цих підстав колегія суддів вважає безпідставним посилання в апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» на зазначену довідку від 03.07.2011 року, як належний доказ узгодження з ОСОБА_1 за договором від 29.11.2010 року базової відсоткової ставки за користування кредитом, розміру щомісячних платежів, строку внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пені за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафів та комісійних. Крім того, колегія суддів не приймає у якості належних доказів додані до листа АТ КБ «Приватбанк» від 22.01.2020 року довідку про надання кредитної картки з датою відкриття 06.07.2011 року, оскільки у зазначеній довідці не зазначено позивачем за яким кредитним договором отримана ця кредитна картка, а міститься тільки посилання на кредитний договір № б/н, а.с. 92, та роздруківку руху коштів ОСОБА_1 , у якій в графі « Деталі операції » заначено, що банківські операції проведені ОСОБА_1 за договором від 13.07.2011 року, а.а.с. 93-102, у той час як предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за договором № б/н від 29.11.2010 року. Колегія суддів вважає за необхідне ще раз зауважити, що відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Між тим, АТ КБ «Приватбанк» не надано апеляційному суду доказів неможливості подання до суду першої інстанції довідки про видачу кредитної картки та роздруківки руху коштів, на які позивач не посилався а ні в позовній заяві, а ні в апеляційній скарзі від 15.11.2019 року, а.а.с. 59-63, та який 25.06.2019 року звернувся до Лисичанського міського суду Луганської області з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, а.с. 6, тобто, відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України розпорядився своїми правами щодо предмета спору. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Щодо договору приєднання, на укладення якого між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 29.11.2010 року посилається позивач у позовній заяві та скаржник у апеляційній скарзі. Дійсно, у ч.1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому ці умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів відповідачка ОСОБА_1 не підписувала Умови та правила надання банківських послуг, Умови користування послугами банку, Витяг з Тарифів, копії яких додані позивачем АТ КБ «Приватбанк» до позовної заяви в обґрунтування позовних вимог до ОСОБА_1 , а.а.с. 11-34, відповідність яких до оригіналу позивачем належним чином не завірена. Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги Умов та Тарифів розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, що саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядку мають здійснюватися нарахування платежів. Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), на що посилається позивач неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, позивач міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, тому у даному випадку також неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України. Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку ПАТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а строк виконання такого зобов`язання, який не встановлено, починається з моменту пред`явлення відповідної вимоги, колегія суддів вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 3409,52 грн. Наведені висновки відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), в якій відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14), а також постанові Верховного Суду від 11 вересні 2019 року у справі № 649/137/17, провадження № 61-25802св18. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що за доводами апеляційної скарги скаржником не доведена наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі. Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні судом першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а тому на підставі ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відмові у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом з 29.11.2010 року по 28.02.2019 року в сумі 124318,68 грн з інших підстав, викладених у мотивувальній частині постанови, ніж підстави, зазначені судом першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір в сумі 1921,00 грн за звернення з позовом до суду першої інстанції, а.с. 1, та 2881,50 грн за звернення з апеляційної скаргою до апеляційної інстанції, а.с. 58, та з урахуванням наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір у сумі, пропорційній до задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 12 вересня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д заборгованість за договором № б/н від 29.11.2010 року за тілом кредиту, станом на 31.05.2019 року, в сумі 3409,52 грн, а також судовий збір в сумі 128,19 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 24.02.2020 року. Головуючий І. О. Дронська Судді В. К. Гаврилюк А. В. Яресько