Постанова 4812 № 481/994/18

24.02.20 22-ц/812/374/20 Єдиний унікальний номер судової справи: 481/994/18 Провадження № 22-ц/812/374/20 Постанова Іменем України 24 лютого 2020 року м. Миколаїв Справа № 481/994/18 Колегія суддів судової палати з цивільних справ Миколаївського апеляційного суду в складі : головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Гавор В.Б., за участю: представника третьої особи ОСОБА_1 .П ОСОБА_2 Довгополого О.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , подану його представником адвокатом Ляшенком Миколою Дмитровичем на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2019 року, постановлене під головуванням судді Ціпивко І.І. в приміщенні суду о 15 год. 51 хв., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Новобузького нотаріального округу Миколаївської області Самойленко Сергія Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про визнання неправомірною дії з винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та її скасування, визнання права на спадщину та поновлення строку для прийняття спадщини, встановила: В липні 2018 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до приватного нотаріуса Новобузького нотаріального округу Миколаївської області Самойленко С.М., який уточнював та обґрунтовував наступним. 09 листопада 2006 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Новобузького нотаріального округу Самойленком С.М., згідно з яким заповів позивачу належну йому земельну ділянку, площею 6,7869 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новохристофорівської сільської ради Новобузького району за кадастровим номером 4824583000:04:000:0018. Земельна ділянка за договором оренди від 09 листопада 2006 року, посвідченим тим самим приватним нотаріусом, перебуває в оренді СФГ «Валильєв М.О.», засновником якого є позивач. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Про смерть спадкодавця та складений заповіт позивачу стало відомо в середині квітня 2017 року. 24 квітня 2017 року він звернувся до приватного нотаріуса Новобузького нотаріального округу Самойленка С.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке складалося з зазначеної земельної ділянки. Наступного дня він одержав постанову нотаріуса від 24 квітня 2017 року, якою йому відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку з неприйняттям спадщини. Позивач вважав вказану постанову такою, що суперечить нормам діючого законодавства та порушує його інтереси, як спадкоємця, в реалізації спадкових прав після смерті спадкодавця, оскільки приватний нотаріус маючи зацікавленість до спадкового майна вчинив бездіяльність та не виконав покладені на нього обов`язки згідно приписів статті 63 Закону України «Про нотаріат» та не повідомив його як спадкоємця, місце проживання та роботи якого йому було відомо. Крім того, ним не було роз`яснено право на звернення до суду з позовом про поновлення строків прийняття спадщини та наданні додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини. На підставі викладеного, позивач просив суд визнати неправомірними дії та постанову приватного нотаріуса Новобузького нотаріального округу Миколаївської області Самойленка С.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24 квітня 2017 року, скасувати цю постанову, визнати за ним право на спадщину на земельну ділянку, площею 6,7869 га за кадастровим номером 4824583000:04:000:0018, що належала спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯГ №592690, виданого 19 жовтня 2006 року Новобузькою райдержадміністрацією Новобузького району згідно заповіту від 09 листопада 2006 року та поновити строк на звернення до нотаріуса терміном до двох місяців. Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Судові витрати, понесені позивачем, віднесено за його рахунок. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій та постанови приватного нотаріуса Новобузького нотаріального округу Миколаївської області Самойленка С.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24 квітня 2017 року та скасування цієї постанови, суд першої інстанції дійшов висновку про їх безпідставність та виходив з того, що досліджені судом обставини вказують на правомірність дій нотаріуса при винесені оскаржуваної постанови, оскільки прийняття позивачем спадщини не встановлено. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині визнання за ним права на спадщину за заповітом на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є спором про спадкування, належним відповідачем у якому є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. У зв`язку з тим, суд вважав, що відповідно Новохристофорівська сільська рада Новобузького району та ОСОБА_7 є особами прав та обов`язків яких безпосередньо стосується спір. Проте, не дивлячись на роз`яснення суду, позивач та його представник наполягали, що відповідачем у справі повинен бути виключно нотаріус. Стосовно позовної вимоги про поновлення строку на звернення до нотаріуса терміном до двох місяців, суд першої інстанції зазначив, що саме звернення з позовом про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, а не поновлення строку на звернення до нотаріуса, є правильним способом захисту права в контексті ст. 16 ЦК України та частини третьої статті 1272 ЦК України. Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 через свого представника адвоката Ляшенка М.Д. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення та прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду є хибними та необґрунтованими. Представник третьої особи ОСОБА_7 ОСОБА_8 звернувся до суду із відзивом на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подав. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом установлено та таке вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим повторно 01 березня 2017 року Новобузьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області. За життя, 09 листопада 2006 року ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Новобузького нотаріального округу Самойленком С.М. та зареєстрований в реєстрі за №2258, за яким належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новохристофорівської сільської ради Новобузького району на підставі державного акту на права приватної власності на землю серії ЯГ №592690, виданого 19 жовтня 2006 року Новобузькою райдержадміністрацією, на підставі розпорядження № 568-р від 01 серпня 2006 року, заповів ОСОБА_3 . Згідно довідки виконкому Новохристофорівської сільської ради Новобузького району від 17 жовтня 2016 року з ОСОБА_6 за місцем його проживання на день смерті були відсутні зареєстровані особи. Позивач не є спадкоємцем ОСОБА_6 за законом, разом зі спадкодавцем ніколи не проживав. За заявою доньки спадкодавця (третьої особи у справі) ОСОБА_7 від 25 жовтня 2016 року про прийняття спадщини, поданої в останній день закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, була відкрита спадкова справа № 61/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . 12 квітня 2018 року приватним нотаріусом Новобузького нотаріального округу Самойленком С.М. спадкоємиці ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку, площею 6,7869 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 4824583000:04:000:0018), з реєстрацією в реєстрі за №

351. Це свідоцтво позивач не оспорював. За результатом звернення позивача ОСОБА_3 24 квітня 2017 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, постановою приватного нотаріуса Новобузького нотаріального округу Самойленка С.М. від 24 квітня 2017 року йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, видачи свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки у встановлений статтею 1270 ЦК України строк він не подав заяву про прийняття спадщини, даних про постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не надано, а тому він вважається таким, що спадщину не прийняв. При цьому судом установлено та визнано сторонами, що нотаріусом було роз`яснено наслідки пропуску строку для прийняття спадщини та повідомлено про право позивача на звернення до суду з позовом в порядку ст. 1272 ЦК України. Приймаючи рішення щодо правомірності дій та постанови приватного нотаріуса, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені судом обставини вказують на правомірність дій нотаріуса при винесені оскаржуваної постанови, оскільки прийняття позивачем спадщини не встановлено. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Згідно ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, а також в інших випадках, передбачених законом. Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову. У разі виявлення нотаріусом або посадовою особою, які вчиняють нотаріальні дії, що ними допущено помилку при вчиненні нотаріальної дії або вчинена нотаріальна дія не відповідає законодавству, нотаріус або посадова особа, які вчиняють нотаріальні дії, зобов`язані повідомити про це сторони (осіб), стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до законодавства (частина третя статті 51 Закону України «Про нотаріат»). Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Як убачається з матеріалів справи, нотаріусом була винесена письмова постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24 квітня 2020 року. В тексті даної постанови зазначені документи, які були подані нотаріусу і які ним досліджувалися, зазначено в постанові також норми законодавства, на підставі яких нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі позивачу за його заявою свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 , а саме ст. 49 Закону України «Про нотаріат», а також статті 1268, 1269, 1270, 1272, 1296 ЦК України. Матеріали справи свідчать про те, що позивач на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заяву нотаріусу про прийняття спадщини у шість місяців, з часу відкриття спадщини не подав, а звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про права на спадщину за заповітом ІНФОРМАЦІЯ_2 2017 року, тобто з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини. Позивачу нотаріусом було повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через те, що він вважався таким, що не прийняв її після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та роз`яснено його право на звернення до суду з позовом в порядку ст. 1272 ЦК України. Отже підставою для винесення постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії стало те, що вчинення такої дії суперечить законодавству України. З відзиву на позовну заяву приватного нотаріуса Новобузького нотаріального округу Самойленка С.М. та змісту посвідченого ним заповіту ОСОБА_6 слідує, що в заповіті складеному 09 листопада 2006 року не зазначено місце проживання або роботи спадкоємця. За такого, посилання позивача на те, що нотаріусу було відомо його місце проживання та місце роботи на час відкриття спадкової справи не заслуговують на увагу. При цьому твердження позивача про обізнаність нотаріуса про його місце проживання та роботи, оскільки він звертався до цього нотаріуса по іншим справам, не підтверджено доказами, а те, що ним посвідчувався договір оренди спірної земельної ділянки від 09 листопада 2006 року, не спростовують висновок суду про те, що на час заведення спадкової справи, нотаріусу були відомі обставини щодо місця проживання та роботи спадкоємця за заповітом. Крім того, як зазначав нотаріус у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_3 особисто надав йому заповіт при зверненні до нього з вищезазначеною заявою. За такого, недотримання нотаріусом вимоги ст. 63 Закону України «Про нотаріат» і пунктів 2.2 та 3.2 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України судом не встановлено. Не здійснення виклику спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі за приписами ст. 63 Закону України «Про нотаріат», є правом нотаріуса та не свідчить про неправомірність його дій щодо винесеної постанови про відмову у вчинення нотаріальної дії від 24 квітня 2019 року. Будь-яку зацікавленість нотаріуса щодо оформленої ним спадщини судом не встановлено. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявними у справі доказами не встановлено неправомірності дій нотаріуса при винесені оскаржуваної постанови, з огляду на те, що позивачем спадщина не прийнята. Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання права на спадщину та поновлення строку для прийняття спадщини ОСОБА_3 вважав, що відповідач нотаріус є єдиним належним відповідачем у даній справі. Спадкове право в Україні врегульовано положеннями Книги шостої ЦК України. Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України). За приписами частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 28 ЦПК України). Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (ст. 50ЦПК України). Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача (ч. 1ст. 51 ЦПК України). Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч. 2 ст. 51 ЦПК України). Після спливу строків, зазначених у частинах 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч. 3 ст. 51 ЦПК України). Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову з огляду на приписи ч. 5 ст. 12 ЦПК України є обов`язком суду першої інстанції, який виконується під час розгляду справи. В даній справі відповідачами повинні виступати особи, якій мають права або власний інтерес до складу спадщини. Як встановлено з матеріалів цивільної справи та матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 , до складу спадщини увійшло, зокрема, право спадкодавця на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала на праві власності ОСОБА_6 відповідно до державного акту на права приватної власності на землю серії ЯГ №592690 від 19 жовтня 2006 року. Після смерті ОСОБА_6 , спадщину за законом на зазначену земельну ділянку в порядку, передбаченому статтею 1269 ЦК України прийняла його донька ОСОБА_4 , якій 12 квітня 2018 року видане свідоцтво про право на спадщину за законом. Позивач при зверненні до суду з даним позовом про визнання права власності на нерухоме майно, а також про поновлення строку для прийняття спадщини, відповідачем у позові зазначив нотаріуса, який не має право на спадкування. На думку колегії суддів, саме ОСОБА_7 є носієм суб`єктивних прав та обов`язків, які складають зміст матеріально-правових відносин у цій справі за зазначеними позовними вимогами. Звертаючись до суду із заявленими позовними вимогами, позивач вважав, що даний спір стосується лише нотаріуса, який є відповідачем у справі. В той же час позовні вимоги про визнання права на спадщину та поновлення строку для прийняття спадщини безпосередньо впливають на права та інтереси спадкоємця за законом, яка успадкувала права на спірну земельну ділянку та яка повинна брати участь у справі як співвідповідач, оскільки позивач претендує на цю нерухомість. З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до суду з клопотанням щодо залучення до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_7 , яка залучена ним у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Питання щодо встановлення кола відповідачів суд першої інстанції з`ясовував та сприяв цьому учасникам судового процесу, тобто в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, як то приписує ч. 5 ст. 12 ЦПК України. Проте позивач цим правом не скористався. Враховуючи зазначені вище обставини у справі та положення законодавства, суд правомірно дійшов висновку, що оскільки вищезазначені позовні вимоги пред`явлені до нотаріуса, то вирішення спору по суті призведе до вирішення питання про права, інтереси спадкоємця, а за такого у задоволенні позову обґрунтовано вважав необхідним відмовити, що само по собі не позбавляє позивача можливості повторно заявити позов, як про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом із зазначенням підстав вирішення такого спору у судовому порядку, так і додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини відповідно до вимог ст. 1272 ЦК України до всіх належних відповідачів, з огляду на те, що вирішення останніх вимог є належним способом захисту цивільних прав та інтересів, згідно положень ст. 16 ЦК України. Апеляційний суд позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача, оскільки не має передбачених законом повноважень змінювати склад відповідачів, крім випадків процесуального правонаступництва. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає недоцільним давати аналіз інших доводів апеляційної скарги стосовно доведеності або недоведеності підстав визнання за позивачем права власності на спадкове майно та щодо поновлення строку на звернення до нотаріуса, оскільки вони можуть стати предметом доказування у іншій справі у разі звернення позивачки з позовом до всіх належних відповідачів. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні. Згідно частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подачу апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 171 грн. 60 коп. Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, сплачена позивачем сума судового збору за подачу апеляційної скарги не підлягає стягненню на його користь з відповідача. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, судова колегія, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником адвокатом Ляшенком Миколою Дмитровичем залишити без задоволення, а рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: П.П. Лисенко Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 24 лютого 2020 року.