Постанова Вінницький апеляційний суд № 147/392/19

Справа № 147/392/19 Провадження № 22-ц/801/399/2020 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Дудіков А. В. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2020 рокуСправа № 147/392/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач), суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 147/392/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2019 року, ухвалене у складі судді Дудікова А. В. у залі суду, дата складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання та додаткових витрат. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона до 2000 року проживала з відповідачем однією сім?єю без реєстрації шлюбу. У період їхнього спільного проживання народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення спільного проживання з відповідачем, донька залишилися проживати з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач на підставі рішення суду сплачував аліменти на доньку до досягнення нею повноліття. У даний час ОСОБА_3 навчається у Донецькому національному університеті ім. Василя Стуса на денній формі навчання, на контрактній основі. Навчання в іншому місті потребує значних витрат, оскільки крім повсякденних витрат на харчування, придбання канцелярського приладдя, одягу, взуття, є потреба у витратах на проїзд та оренду житла. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання доньки, яка продовжує навчання, хоча має таку можливість, оскільки періодично працює водієм вантажного автомобіля за межами України та отримує значний дохід. Також зазначала, що самостійно утримувати доньку, яка продовжує навчання, вона не в змозі, оскільки на її утриманні також перебуває малолітня донька від іншого шлюбу, при цьому ні вона, ні її чоловік не мають постійного заробітку. Крім того вказала, що вона понесла витрати на оплату освітніх послуг за перший рік навчання доньки на загальну суму 17 650 грн, а оскільки донька вступила до вищого навчального закладу 01 вересня 2018 року, тобто коли була неповнолітньою, такі витрати, виходячи з положень статті 185 СК України, є додатковими витратами на дитину, оскільки зумовлені особливими обставинами. Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на повнолітню доньку у розмірі ј частки від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, на період її навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років, а також 8 825 грн у відшкодування додаткових витрат, що становить Ѕ частину суми, сплаченої нею на оплату навчання доньки за перший рік. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1 000 грн щомісячно, на період її навчання у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса, починаючи з 03 квітня 2019 року по 30 червня 2022 року, але не більш ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня донька сторін у справі продовжує навчання, у зв?язку з чим потребує матеріальної допомоги, тому з урахуванням обов?язку обох батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, сімейного стану та матеріального становища сторін, згоди відповідача сплачувати аліменти у розмірі 1 000 грн на місяць, суд визнав доцільним стягнення аліментів з відповідача проводити в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн. Разом з тим, відмовляючи у стягненні додаткових витрат, місцевий суд виходив з того, що донька сторін досягла повноліття, а тому аліменти, які підлягають стягненню з відповідача забезпечать нормальні матеріальні умови її проживання (навчання) та включають до своєї правової природи ті обставини, на які позивач вказує як на додаткові витрати. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У січні 2020 року ОСОБА_1 , не погодившись із рішенням суду, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також просила стягнути з відповідача на свою користь витрати, понесені нею на оплату правничої допомоги в розмірі 3 000 грн. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 13 січня 2020 року для розгляду указаної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відповідачем відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року справу призначено до розгляду на 24 лютого 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, визначаючи спосіб стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, вийшов за межі позовних вимог, оскільки вона у позові просила суд встановити розмір аліментів у частині від доходу відповідача, а не у твердій грошовій сумі. Указує, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд визначив виключно на підставі згоди останнього сплачувати аліменти в розмірі 1 000 грн на місяць, без належного дослідження обставин справи та без урахування можливості сплати відповідачем аліментів у заявленому нею розмірі. Поза увагою місцевого суду залишилося також те, що додаткові витрати по оплаті вартості навчання за перший навчальний рік, заявлені нею, вона понесла у період, коли донька була неповнолітньою, що узгоджується з нормами статті 185 СК України. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача впродовж встановленого апеляційним судом строку не надійшов. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом установлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Тростянецького управління юстиції Вінницької області 19 липня 2002 року (а. с. 4 зворот). 26 грудня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відділом реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції Вінницької області зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за № 87, у зв`язку з чим ОСОБА_4 змінила прізвище на " ОСОБА_6 " (а. с. 11). На підставі рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2009 року у справі № 2-435/2009 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягувалися аліменти в розмірі 350 грн, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 09 червня 2009 року (а. с. 9). Виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-435 від 17 листопада 2009 року, виданого на підставі вищевказаного рішення суду закінчено у зв`язку з досягненням дитиною повноліття. Борг по сплаті аліментів відсутній, переплата станом на 03 березня 2019 року. становить 69,07 грн (а. с. 10). 01 вересня 2018 року між Донецьким національним університетом імені Василя Стуса та ОСОБА_1 укладено договір №490/76-10/18 про надання ОСОБА_3 освітньої послуги за спеціальністю «Право», ступінь вищої освіти «бакалавр». Загальна вартість освітньої послуги становить 70 600 грн, що становить 17 650 грн. за один рік навчання (а. с. 6). Відповідно до довідки № 2869/06.8.0-16 від 28 серпня 2019 року ОСОБА_3 дійсно навчається на 1 курсі денного відділення контрактної форми фінансування юридичного факультету за спеціальністю 081 Право, СО Бакалавр з терміном навчання з 01 вересня 2018 року по 30 червня 2022 року (а. с. 7). Згідно з квитанціями № 60 від 13 вересня 2018 року та № 0.0.1259862122.1 від 06 лютого 2019 року ОСОБА_1 сплатила кошти в сумі 8 825 грн та 8 825 грн за навчання ОСОБА_3 , за 1 курс (а. с. 9). Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції Вінницької області 01 серпня 2008 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 12). ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , має доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 38, 39). Позиція суду апеляційної інстанції Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов?язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Між сторонами виникли правовідносини щодо утримання повнолітньої доньки, що продовжує навчання та стягнення додаткових витрат, понесених позивачем до досягнення донькою повноліття. Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Вказана норма встановлює обов`язок батьків надавати утримання повнолітнім дітям на випадок, коли дитина продовжує навчання та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Зі змісту позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог слідує, що позивачем заявлено вимогу про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання в частці від заробітку (доходу) відповідача. Заяв про зміну способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі) від позивача не надходило. При цьому суд позбавлений права самостійно визначати спосіб стягнення аліментів. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 490/4522/16-ц. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та фактично вийшов за межі заявлених позовних вимог. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Згідно із положеннями статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З матеріалів справи слідує, що відповідач перебуває у зареєстрованому шлюбі, має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Він є також батьком повнолітньої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка навчається на контрактній формі навчання у Львівському торговельно-економічному університеті. Отже, визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на повнолітню доньку, що продовжує навчання, апеляційний суд виходить з того, що донька сторін навчається на денній формі, у зв`язку з чим не в змозі працювати та отримувати доходи, а отже потребує матеріальної допомоги на своє утримання на час навчання, ураховує обов`язок обох батьків у наданні матеріальної допомоги дитині на час її навчання, а також те, що на утриманні відповідача перебуває малолітній син від іншого шлюбу, та вважає справедливим і достатнім стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/6 частки його заробітку (доходу) щомісячно, що встановить баланс між обов`язком відповідача по сплаті аліментів та права повнолітньої дитини на отримання матеріальної допомоги на період навчання. При цьому позивачем не надано доказів, які б свідчили про спроможність відповідача надавати допомогу на утримання повнолітньої доньки у розмірі ј частки його заробітку (доходу). Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача додаткових витрат, апеляційний суд виходить з такого. Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами. Матеріалами справи підтверджено, що донька сторін з 01 вересня 2018 року є студенткою Донецького національного університету ім. Василя Стуса. Позивачем понесено витрати на оплату освітніх послуг за 1 курс навчання доньки за 2018-2019 навчальний рік на загальну суму 17 650 грн. При цьому такі витрати понесені позивачем до досягнення донькою повноліття, тому на ці правовідносини поширює свою дію стаття 185 СК України, а відтак Ѕ частка таких витрат підлягає стягненню з відповідача, оскільки вони у розумінні положень СК України, викладених вище, є додатковими витратами. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 766/12242/16-ц. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки при вирішенні справи суд допустив порушення матеріального та процесуального права, то рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог частково. Щодо судових витрат Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з частинами 1, 2 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом. За змістом частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи. Відповідно до договору від 22 грудня 2019 року адвокат Мазур О. В., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони уклали договір, за умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання щодо підготовки та подачі апеляційної скарги на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2019 року. На підтвердження понесених витрат на оплату правової допомоги заявником надано квитанцію від 22 грудня 2019 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Мазуру О. В. 3 000 грн. Відповідно до акта виконаних робіт від 12 лютого 2020 року, складеного на виконання договору про надання правничої допомоги, адвокатом було виконано наступну роботу: аналіз рішення суду першої інстанції, матеріалів справи та судової практики 2 год., підготовка апеляційної скарги 4 год. Вартість однієї години роботи адвоката 500 грн. Отже, розмір витрат, понесених на правову допомогу адвоката підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 3 000 грн. Разом з тим, оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позивач на підставі закону звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у справі про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави 1 921 грн судового збору. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2019 року скасувати й ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання та додаткових витрат задовольнити частково. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно на час її навчання, починаючи з 03 квітня 2019 року до 30 червня 2022 року, але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 825 (вісім тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн у відшкодування додаткових витрат. У решті позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 921 грн судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України Головуючий С. К. Медвецький Судді: С. Г. Копаничук В. В. Оніщук