Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/1415/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" лютого 2020 р. Справа№ 911/1415/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Дикунської С.Я. суддів: Тищенко О.В. Пономаренка Є.Ю. секретар судового засідання Кубей В.І. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Гарант» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 (повний текст рішення складено 07.10.2019) у справі №911/1415/19 (суддя Шкурдова Л.М.) за позовом Управління освіти Міської ради міста Кропивницького до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Гарант» про стягнення 215 006, 29 грн. В С Т А Н О В И В: Управління освіти Міської ради міста Кропивницького (далі - Управління освіти, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Гарант» (далі - ТОВ «Газ-Оіл Гарант», відповідач) про стягнення зайво сплачених коштів за Договором №205 постачання природного газу від 19.02.2018 в розмірі 215 006, 29 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що при виставленні рахунків на оплату, відповідачем не враховано, що ціна природного газу визначається на момент поставки, не взято до уваги періодів підняття цін та здійснено нарахування вартості природного газу на кінець місяця по завищеній ціні, що призвело до утворення переплати в розмірі 215 006,29 грн. та стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2019 у справі №911/1415/19 матеріали позовної заяви за позовом Управління освіти Міської ради міста Кропивницького до ТОВ «Газ-Оіл Гарант» про стягнення 215 006,29 грн. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва. Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому стверджував, що умовами Договору не передбачено розподілу розрахункових періодів на частини та здійснення розрахунку по кожній з таких частин в залежності від зміни ціни газу протягом розрахункового періоду. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 у справі №911/1415/19 позов Управління освіти Міської ради м. Кропивницького до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Гарант» про стягнення 215 006,29 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Гарант» на користь Управління освіти Міської ради міста Кропивницького 215 006, 29 грн. суми боргу та 3 225, 10 грн. витрат по сплаті судового збору. Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ «Газ-Оіл Гарант» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що категорично не погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову з огляду на встановлення судом факту завдання позивачу збитків в зв`язку із порушенням умов Договору. За твердженнями апелянта, постачальником виставлялись рахунки за 2018 рік з урахуванням ціни, погодженої сторонами у Додаткових угодах до Договору, яка діяла на момент виставлення таких рахунків, згідно обсягів, отриманих від оператора газотранспортної системи, оскільки позивач не виконав умов Договору та не надав відповідачу відповідних актів про фактичний об`єм розподіленого (транспортованого) газу. Розподіл розрахункових періодів на частини та розрахунок по кожній з таких частин в залежності від зміни протягом розрахункового періоду ціпи ні Договором, ні чинним законодавством не передбачено. Крім цього, в процесі виконання Договору, позивач не звертався до відповідача з інформацією про спожитий газ станом на конкретну дату та виставлення рахунку на оплату саме за фактично спожитий газ на конкретно визначену дату. Відповідач отримував інформацію щодо фактично спожитого газу від Оператора ГТС та на підставі отриманих даних та умов Договору виставляв рахунки на оплату за розрахунковий період, який становить один календарний місяць за ціною, яка діяла станом на дату виставлення такого рахунку. З огляду на наведене, на думку апелянта, висновки суду першої інстанції про обов`язок відповідача виставляти рахунки на оплату спожитого газу за цінами, які діяли на момент фактичної поставки, спростовуються умовами Договору, який містить чітке зобов`язання щодо виставлення рахунків саме за підсумками розрахункового періоду. Вказане, на переконання апелянта, встановлено й в правилах постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496 (п. 10-12). Отже, відповідачем належним чином та в повному обсязі виконано умови Договору, в тому числі й в частині дотримання порядку виставлення рахунків на оплату за визначеною сторонами ціною. Крім цього, апелянт категорично заперечує завдання позивачу збитків, вказуючи на відсутність складу цивільного правопорушення. На переконання апелянта, в даному випадку, відсутня як протиправна поведінка відповідача, так й шкідливий результат такої поведінки та, відповідно, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками і вина правопорушника. За твердженнями апелянта, висновки суду про наявність протиправної поведінки відповідача - порушення ним умов Договору жодним чином не підтверджена, а навпаки спростовується матеріалами справи, адже відповідачем було складено акти приймання-передачі, виставлено рахунки на оплату з урахуванням ціни, погодженої сторонами у Додаткових угодах до Договору, що діяла станом на момент складання цих актів та виставлення рахунків згідно обсягів, отриманих від оператора газотранспортної системи. Крім цього, направлення позивачем листа на адресу відповідача з проханням перерахувати вартість поставленого газу майже через рік з моменту підписання актів приймання-передачі не підтверджує завдання збитків позивачу, адже вимоги, заявлені ним в цьому листі, не ґрунтуються на умовах Договору тощо. В наданих апеляційному суду запереченнях на апеляційну скаргу позивач стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що при виставленні рахунків на оплату за фактично спожитий газ постачальником не враховано періодів підвищення ціни, про що Управлінням освіти 12.03.2019 направлено лист № 795/1-01-09 з вимогою підписання актів звірки взаєморозрахунків та відшкодування зайво сплачених бюджетних коштів. На переконання позивача, при постачанні природного газу постачальник мав виставляти рахунки на оплату спожитого газу за цінами, які діяли на момент фактичної поставки, визначеної підписаними сторонами Додатковими угодами. За твердженнями позивача, кінцева ціна за природний газ, використаний протягом місяця, формувалась за останньою Додатковою угодою на підвищення ціни, хоча підвищення відбувалося в декілька разів, при цьому ціна та об`єм спожитого газу відповідно до попередньо укладених Додаткових угод в поточному місяці не включались до рахунку та актів прийому-передачі. Тобто, при виконанні договору з боку постачальника було порушено вимоги Закону України «Про публічні закупівлі», що суперечить приписам цивільного законодавства. Таким чином, позивач вважає, що під час розгляду даної справи судом встановлено порушення відповідачем умов Договору щодо визначення ціни на поставлений газ. Доказів того, що сума переплати була зарахована відповідачем в оплату за газ за інші періоди матеріали справи не містять, відтак позивачу завдано збитки на суму переплаченої ціни на газ в розмірі 215 006,29 грн. В наданій апеляційному суду відповіді на відзив апелянтом наведено доводи, які майже аналогічні обґрунтуванням апеляційної скарги, а також додатково повідомлено, що на підставі Додаткової угоди від 02.12.2019 сторонами розірвано Договір № 205 від 19.02.2018 та припинено зобов`язання сторін. Оскільки цією Додатковою угодою встановлено, що сторони не мають одна до одної претензій щодо виконання вищезгаданого Договору, апелянт вважає відсутнім предмет спору, адже позивач визнав відсутність у нього претензій до відповідача за Договором. В судове засідання апеляційної інстанції 18.02.2020 з`явились представники сторін, представник відповідача надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Представник позивача в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Як встановлено матеріалами справи, 19.02.2018 між Управлінням освіти Міської ради міста Кропивницького (позивачем, споживачем за договором) та ТОВ «Газ-Оіл Гарант» (відповідачем, постачальником за договором) укладено Договір постачання природного газу №205 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність (поставити) споживачу у 2018 році газове паливо (природний газ), а саме, природний газ для використання в якості палива, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, визначені Договором. Положеннями п. 3.2 Договору сторони погодили, що ціна газу становила 5 833,33 грн. за 1000 куб.м., крім цього ПДВ 1 166,67 грн., всього з ПДВ -7 000, 00 грн. Ціна газу, встановлена п. 3.2 Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни газу узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п. 3.3 Договору). За змістом п. 3.4 Договору сторони домовились, що ціна газу, погоджена сторонами відповідно до п.п. 3.2 та 3.3 цього Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за Договором. Відповідно до п. 3.5 Договору місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального об`єму поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно розділу 2 Договору. Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07.00 години (за Київським часом) першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно (п. 4.1 Договору). За умовами п. 4.2.1 Договору оплата в повному обсязі вартості фактично поставленого (спожитого) газу здійснюється споживачем згідно рахунку, наданого постачальником, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Цей Договір згідно п. 11.1 набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) та діє в частині постачання газу до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення. Протягом дії Договору ціна на газ змінювалась шляхом укладення сторонами Додаткових угод до Договору, а саме: - відповідно до Додаткової угоди №1 від 19.03.2018 до Договору ціну газу збільшено до 7 700, 00 грн. за 1000 куб.м. Додаткова угода згідно п. 5 набрала чинності з моменту її підписання обома сторонами, а саме 19.03.2018; - відповідно до Додаткової угоди №2 від 26.03.2018 до Договору ціну газу збільшено до 8 470, 00 грн. за 1000 куб.м. Додаткова угода згідно п.5 набрала чинності з 26.03.2018; - відповідно до Додаткової угоди №3 від 30.03.2018 ціну на газ збільшено до 9 037, 00 грн. за 1000 куб.м. Додаткова угода згідно п.5 набрала чинності 30.03.2018; - відповідно до Додаткової угоди №4 від 08.05.2018 ціну газу збільшено до 9 832,77 грн. за 1000 куб.м. Додаткова угода згідно п.5 набрала чинності з 08.05.2018; - відповідно до Додаткової угоди №5 від 11.06.2018 ціну на газ збільшено до 10 816, 00 грн. за 1000 куб.м. Додаткова угода згідно п.5 набрала чинності 11.06.2018; - відповідно до Додаткової угоди №6 від 20.06.2018 ціну на газ збільшено до 11 191,44 грн. за 1000 куб.м. Додаткова угода згідно п.5 набрала чинності 20.06.2018; - відповідно до Додаткової угоди №7 від 21.08.2018 ціну на газ збільшено до 11 800, 00 грн. за 1000 куб.м. Додаткова угода згідно п.5 набрала чинності 21.08.2018; - відповідно до Додаткової угоди №8 від 26.09.2018 ціну на газ збільшено до 12 980, 00 грн. за 1000 куб.м. Додаткова угода згідно п.5 набрала чинності 26.09.2018; - відповідно до додаткової угоди № 9 від 28.09.2018 ціну на газ збільшено до 13 700 грн. за 1000 куб.м. Додаткова угода згідно п.5 набрала чинності 28.09.2018; - відповідно до Додаткової угоди №10 від 25.10.2018 ціну на газ збільшено до 14586 грн. за 1000 куб.м. Додаткова угода згідно п.5 набрала чинності 25.10.2018. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України). У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. За договором поставки в силу приписів ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 655 ЦК України) одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін. За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав, що в порушення умов Договору при виставленні рахунків відповідачем не враховано, що ціна природного газу визначається на момент поставки, як і не взято до уваги періодів підняття цін та здійснено нарахування вартості природного газу на кінець місяця по завищеній ціні, що призвело до утворення переплати в розмірі 215 006, 29 грн. та звернення до відповідача з вимогою про відшкодування зайво сплачених бюджетних коштів, яку останнім залишено без задоволення, відтак стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно актів прийому-передачі природного газу кінцева ціна за використаний протягом місяця природний газ формувалась за останньою Додатковою угодою на підвищення ціни на момент виставлення рахунків на оплату газу, в той час як підвищення ціни на газ в розрахунковому періоді здійснювалось поетапно і не враховувалось відповідачем та є порушенням умов Договору (зі змінами, внесеними Додатковими угодами). За висновками місцевого господарського суду, порушення відповідачем умов Договору щодо визначення ціни на поставлений газ свідчить про завдання відповідачем позивачу збитків на суму переплаченої ціни на газ в розмірі 215 006, 29 грн. Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого суду. За умовами п. 2.9 Договору визначення (звіряння) фактичного об`єму поставленого (спожитого) газу між сторонами здійснюється в наступному порядку: 2.9.1. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм розподіленого (протранспортованого) газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ. 2.9.2. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС та/або на підставі даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника. 2.9.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газ зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або не надання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 15 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а об`єм спожитого газу встановлюється постачальником відповідно до даних оператора ГТС та/або на підставі даних оператора ГРМ (п. 2.9.5 Договору). Як вище згадувалось, умовами п. 3.3 Договору сторони погодили, що ціна газу, зазначена в п. 3.2 Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Зміна ціни газу узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до Договору. За змістом п. 3.4 Договору сторони домовились, що ціна газу, погоджена сторонами відповідно до п.п. 3.2 та 3.3 Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за Договором. Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07.00 години (за Київським часом) першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно (п. 4.1 Договору). За умовами п. 4.2.1 Договору оплата в повному обсязі вартості фактично поставленого (спожитого) газу здійснюється споживачем згідно рахунку, наданого постачальником, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору у період з березня 2018 по листопад 2018 відповідач поставляв позивачу природний газ, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, які підписано уповноваженими представниками та скріплено печатками сторін, зокрема, зі сторони споживача (позивача) Начальником управління Костенко Ларисою Давидівною без будь-яких зауважень щодо обсягу поставленого (спожитого) газу, вартості за одиницю товару та загальної його вартості за відповідний місяць. Згідно акту приймання-передачі природного газу за березень 2018 його вартість розрахована відповідачем, виходячи із ціни 9 037,49 грн., згідно актів приймання-передачі за квітень та травень 2018 вартість природного газу розрахована відповідачем, виходячи із ціни 9 832,77 грн., згідно акту приймання-передачі природного газу за червень 2018 вартість природного газу розрахована, виходячи із ціни 11 191,44 грн., акту приймання-передачі природного газу за серпень 2018 вартість природного газу розрахована, виходячи із ціни 11 800,00 грн., акту приймання-передачі природного газу за вересень 2018 вартість природного газу розрахована, виходячи із ціни 13 700,00 грн., акту приймання-передачі природного газу за вересень 2018 вартість природного газу розрахована, виходячи із ціни 14 586,00 грн. Позивачем до матеріалів справи також долучено виставлені йому відповідачем рахунки на оплату природного газу, сума яких розрахована, виходячи із вищезазначених цін за відповідний місяць, тобто відповідачем виставлено рахунки за 2018 з урахуванням ціни, яка була погоджена сторонами у Додаткових угодах до Договору на момент виставлення таких рахунків, згідно обсягів, отриманих від оператора газотранспортної системи, адже в порушення умов Договору позивач відповідних актів про фактичний об`єм розподіленого (транспортованого) газу відповідачу не надав. При цьому, розподіл розрахункових періодів на частини та здійснення розрахунків по кожній з таких частин в залежності від зміни ціни на газ протягом розрахункового періоду Договором та чинним законодавством не передбачено. Надана позивачем та прийнята місцевим господарським судом Довідка про обсяг спожитого природного газу по Управлянню освіти міської ради міста Кропивницького, на підставі якої було встановлено завищення відповідачем вартості поставленого природного газу на суму 215 006,29 грн., не може бути належною підставою для здійснення перерахунку та визначення ціни за газ, адже у вказаній довідці періоди визначено в залежності від дат укладення Додаткових угод, згідно яких збільшувалась ціна за поставлений (спожитий) газ, в той час як положеннями п. 4.1 Договору сторони погодили, що розрахунковим періодом є один календарний місяць - з 07.00 години (за Київським часом) першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно. Крім цього, матеріли справи не містять жодних доказів на підтвердження факту надання позивачем в процесі виконання Договору інформації відповідачу про спожитий газ станом на конкретну дату, а також факту звернення до нього з проханням виставляти рахунок на оплату саме за фактично спожитий газ на конкретно визначену дату. Оскільки інформацію з приводу фактично спожитого позивачем газу відповідач отримував від Оператора ГТС та на підставі отриманих даних у відповідності до Договору виставляв рахунки на оплату за розрахунковий період, що становить один календарний місяць, за ціною, яка діяла станом на дату виставлення такого рахунку, висновки місцевого суду про порушення відповідачем умов Договору в частині виставлення рахунків та визначення належної до сплати вартості поставленого (спожитого) природного газу є помилковими та свідчать про неповне з`ясування цим судом обставин справи. Також судом першої інстанції не враховано, що в матеріалах справи наявні платіжні доручення, які свідчать про сплату позивачем поставленого відповідачем природного газу на підставі виставлених ним рахунків за визначеною в них ціною, а також відсутність претензій позивача до відповідача протягом дії Договору щодо невірно визначеної ціни газу, зокрема, в актах приймання-передачі природного газу, які підписано споживачем (позивачем) - Начальником управління Костенко Ларисою Давидівною без будь-яких зауважень щодо обсягу поставленого (спожитого) газу, вартості за одиницю товару та загальної його вартості за відповідний місяць. Крім цього, відповідачем подано апеляційному суду разом із відповіддю на відзив на апеляційну скаргу Додаткову угоду від 02.12.2019 до Договору, відповідно до якої Договір розірвано з 02.12.2019, сторони не мають взаємних претензій одна до одної, в той час як між сторонами у даній справі наявний спір про стягнення з відповідача на користь позивача зайво сплачених коштів саме за цим Договором. З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення 215 006, 29 грн. зайво сплачених коштів за Договором, які позивачем не доведено належними та допустимими доказами, а тому є такими, що не підлягають задоволенню. Висновки місцевого суду про визначення заявлених позивачем до стягнення коштів як збитків та стягнення їх на підставі ст. 22 ЦК України не відповідають обставинам справи, положенням чинного законодавства та доказам на підтвердження позовних вимог. За приписами вищезгаданої норми закону збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Під збитками в розумінні ч. 2 ст. 224 ГК України передбачаються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України). Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Висновки місцевого господарського суду про наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає в порушенні ним умов Договору, жодним чином не підтверджено, навпаки спростовуються матеріалами справи, адже відповідачем було складено акти приймання-передачі природного газу та виставлено рахунки на його оплату з урахуванням ціни, погодженої сторонами в Додаткових угодах до Договору, яка діяла станом на момент складання актів та виставлення рахунків. При цьому, направлення позивачем відповідачу листа з проханням перерахувати вартість поставленого газу майже через рік з моменту підписання актів приймання-передачі природного газу та оплати виставлених рахунків жодним чином не свідчить про завдання позивачу збитків, тим більше, що зазначені у вищевказаному листі порушення не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. Враховуючи приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті спору. Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.ч. 1-2, 4 ст. 269 ГПК України). За результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення на підставі п.п. 1-4 ч.1 ст.277 ГПК України є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування вимог матеріального права. За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду в частині задоволення позовних вимог, оскаржене рішення вважає незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову, адже місцевим судом не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи тощо. Тому доводи відповідача по суті його апеляційної скарги заслуговують на увагу, а скарга - підлягає задоволенню. В зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача з позивача на його користь на підставі ст. 129 ГПК України підлягають стягненню 4 837, 64 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 269-270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Гарант» задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 у справі №911/1415/19 - скасувати та ухвалити нове рішення. «В задоволенні позову Управління освіти Міської ради міста Кропивницького до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Гарант» про стягнення 215 006, 29 грн. відмовити повністю». Стягнути з Управління освіти Міської ради міста Кропивницького (25022, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 41, ідентифікаційний код 05403286) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Оіл Гарант» (02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 17, офіс 10, ідентифікаційний код 40327128) 4 837, 64 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва. Матеріали справи № 911/1415/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено 24.02.2020 Головуючий суддя С.Я. Дикунська Судді О.В. Тищенко Є.Ю. Пономаренко