Постанова 4873 № 927/987/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" лютого 2020 р. Справа№ 927/987/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Козир Т.П. суддів: Коробенка Г.П. Кравчука Г.А. при секретарі Вага В.В. за участю представників сторін: від позивача: Крячковська І.М. за довіреністю від 30.01.2020; від відповідача 1: Калінін І.М. за ордером від 31.01.2020; від відповідача 2: Кривошей Є.В. за довіреністю від 05.07.2018; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 09.12.2019 у справі №927/987/19 (суддя Федоренко Ю.В.) за позовом Акціонерного товариства "Сбербанк" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Провіант" 2) Приватного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат" про стягнення 13 860 897,29 доларів США, 59 914 862,04 грн, звернення стягнення на предмет іпотеки та застави, УСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09 грудня 2019 року відмовлено повністю Акціонерному товариству "Сбербанк" у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Акціонерне товариство "Сбербанк" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Акціонерного товариства "Сбербанк" про вжиття заходів забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушені норми процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідачі мають значну заборгованість за кредитним договором від 24.12.2012, не збираються повертати заборгованість та здійснюють дії щодо відчуження нерухомого майна, у зв`язку із чим у позивача є обґрунтоване побоювання, що відповідачами вчиняються дії, направлені на ухилення від виконання зобов`язань і у банку буде відсутня можливість задовольнити свої вимоги за рахунок майна боржника. Вартість майна за договорами застави/іпотеки складає лише 3 082 512,57 грн, що покриває лише 27% заборгованості. Також відповідачі можуть демонтувати, реалізувати та знищити наявне рухоме майно. Обраний позивачем захід забезпечення позову - шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме і нерухоме майно, та передача майна на зберігання і в управління ТОВ "Первомайський молочноконсервний комбінат", є цілком адекватним та сприятиме виконанню рішення суду у разі задоволення позову. Відповідачі у відзивах на апеляційну скаргу заперечують проти її задоволення та просять залишити оскаржувану ухвалу без змін, посилаючись на те, що відповідачі та інші юридичні особи в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 24.12.2012 передали в заставу/іпотеку майно заставною вартістю на суму понад 500 млн.грн; адреса реєстрації та номери телефонів ТОВ "Первомайський молочноконсервний комбінат", якому позивач просить передати на зберігання і управлення арештоване майно, повністю збігаються з адресою і телефонами ПрАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат", яке є основним конкурентом відповідачів на ринку виробництва молока згущеного та іриски, і є першочергово зацікавленою особою в захопленні та взятті під контроль виробничих потужностей відповідача 2; відповідачами не вживались дії щодо відчуження майна, оголошення на інтернет-ресурсах , на які посилається позивач, відповідачами не розміщувались і з цього приводу відповідачем 2 подано заяву про вчинення кримінального правопорушення (провадження №12012970000000509) і в межах даного провадження ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22.01.2020 у справі №751/231/20 накладено арешт на майно відповідачів; вжиття обраних позивачем заходів забезпечення призведе до зупинки діяльності підприємства; розмір заборгованості є спірним і окремі положення кредитно договору наразі є предметом іншого судового спору. Також представником відповідачів подані пояснення до відзиву, у яких він вказав, що з 08.02.2020 набрали чинності зміни до ГПК України, якими, зокрема, виключено п.7 ч.1 ст.137, який передбачав передачу речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі. Представник позивача у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу та вжити заходи забезпечення позову. Представники відповідачів у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзивах та поясненнях. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали оскарження ухвали, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів оскарження вбачається, що 02 грудня 2019 року Акціонерним товариством "Сбербанк" (позивач) подано у Господарський суд Чернігівської області позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Провіант" (відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат" (відповідач 2) про солідарне стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №107-В/15/35/ЮО/КЛ від 26 листопада 2015 року в розмірі 13 860897,29 доларів США та 59914862,04 грн (станом на 26.11.2019), з яких: - загальної заборгованості за кредитною лінією - 11 043 614,72 дол. США; - процентів за користування кредитною лінією - 2 817282,57 дол. США, що нараховані за період з 24.10.2017 по 24.11.2019, - пені за 6 місяців за прострочення сплати процентів від кожної суми прострочення, 12 місяців від дати розрахунку, за Кредитною лінією - 5491699,38 грн, - пені за 6 місяців за прострочення сплати загальної заборгованості, 12 місяців від дати розрахунку, за користування Кредитною лінією - 54423162,66 грн. У рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Провіант" перед АТ "Сбербанк" за договором про відкриття кредитної лінії №107-В/15/35/ЮО/КЛ від 26.11.2015 укладеним між ТОВ "Провіант" та АТ "Сбербанк", в розмірі 13860897,29 доларів США та 59914862,04 грн (станом на 26.11.2019), з яких: - загальної заборгованості за кредитною лінією - 11 043 614,72 дол. США; - процентів за користування кредитною лінією - 2817282,57 дол. США, що нараховані за період з 24.10.2017 по 24.11.2019, - пені за 6 місяців за прострочення сплати процентів від кожної суми прострочення, 12 місяців від дати розрахунку, за Кредитною лінією - 5491699,38 грн, - пені за 6 місяців за прострочення сплати загальної заборгованості, 12 місяців від дати розрахунку, за користування Кредитною лінією - 54423162,66 грн, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку", а саме на предмети іпотеки: 1. за договором іпотеки від 15.12.2017, який посвідчено приватним нотаріусом Ічнянського районного нотаріального округу Чернігівської області Варзагер Л.Ф. та зареєстровано в реєстрі за № 7129 (згідно переліку наведеного у позовній заяві); 2. за Договором іпотеки від 24.12.2012, який посвідчено приватним нотаріусом Ічнянського районного нотаріального округу Чернігівської області Варзагер Л.Ф. та зареєстровано в реєстрі за №2931 (згідно переліку наведеного у позовній заяві). А також, в рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Провіант" перед АТ "Сбербанк" за Договором про відкриття кредитної лінії №107-В/15/35/ЮО/КЛ від 26.11.2015 укладеним між ТОВ "Провіант" та АТ "Сбербанк", в розмірі 13860897,29 доларів США та 59914862,04 грн (станом на 26.11.2019), з яких: - загальної заборгованості за кредитною лінією - 11 043 614,72 дол. США; - процентів за користування кредитною лінією - 2817282,57 дол. США, що нараховані за період з 24.10.2017 по 24.11.2019, - пені за 6 місяців за прострочення сплати процентів від кожної суми прострочення, 12 місяців від дати розрахунку, за Кредитною лінією - 5491699,38 грн, - пені за 6 місяців за прострочення сплати загальної заборгованості, 12 місяців від дати розрахунку, за користування Кредитною лінією - 54423162,66 грн, позивач просить звернути стягнення на предмет застави: 1) за договором застави від 15.12.2017 № 16 (зі змінами та доповненнями), укладеним між АТ "Сбербанк" та ПрАТ "Ічнянський молочно-консервний комбінат", згідно переліку наведеного у позовній заяві, 2) за договором застави від 15.12.2017 №15 (зі змінами та доповненнями), укладеним між АТ "Сбербанк" та ПрАТ "Ічнянський молочно-консервний комбінат", згідно переліку наведеного у позовній заяві, 3) за договором застави від 25.05.2016 № 8 (зі змінами та доповненнями), укладеним між АТ "Сбербанк" та ПрАТ "Ічнянський молочно-консервний комбінат", згідно переліку наведеного у позовній заяві, 4) за договором застави від 24.12.2012 б/н (зі змінами та доповненнями), укладеним АТ "Сбербанк" та ПрАТ "Ічнянський молочно-консервний комбінат", згідно переліку наведеного у позовній заяві, 5) за договором застави від 25.05.2016 №11 (зі змінами та доповненнями), укладеним між АТ "Сбербанк" та ПрАТ "Ічнянський молочно-консервний комбінат". Встановити спосіб реалізації предметів застави шляхом продажу через прилюдні торги, в межах процедури виконавчого провадження за ціною продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності під час здійснення виконавчого провадження. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення ТОВ "Провіант" своїх зобов`язань, визначених умовами договору про відкриття кредитної лінії №70-В/12/35/ЮО/КЛ від 24 грудня 2012 та додаткових угод до нього щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (примітка: у прохальній частині позовної заяви позивач посилається на порушення зобов`язань за договором №107-В/15/35/ЮО/КЛ від 26.11.2015 року, а у мотивувальній частині - за договором №70-В/12/35/ЮО/КЛ від 24.12.2012, який також доданий до позовної заяви). 05 грудня 2019 року Акціонерне товариство "Сбербанк" подало до Господарського суду Чернігівської області заяву №18834/4/06-2 від 05.12.2019 про забезпечення позову у справі №927/987/19. У вказаній заяві позивач просив суд вжити наступні заходи забезпечення позову: - накласти арешт на все нерухоме майно, що належить відповідачам, з переданням зазначеного нерухомого майна на зберігання з правом користування та визначенням зберігачем майна ТОВ "Первомайський молочноконсервний комбінат", в тому числі на нерухоме майно - комплекс виробничих приміщень; земельні ділянки; нежитлові приміщення та будівлі; житлові будинки, квартири тощо (згідно наведеного у заяві переліку); - в межах суми позовних вимог в розмірі 13 860 897,29 доларів США та 59 914 862,04 грн накласти арешт грошові кошти, які належать відповідачам та розміщені всіх рахунках в банківських установах (згідно наведеного у заяві переліку), а також на всі інші рахунки у банківських та фінансово-кредитних установах; - накласти арешт на все рухоме майно, що належить відповідачам (згідно наведеного у заяві переліку), з переданням зазначеного рухомого майна на зберігання з правом користування та визначенням зберігачем майна ТОВ "Первомайський молочноконсервний комбінат". Заява обґрунтована тим, що АТ "Сбербанк" має намір звернутися до суду з позовом до відповідачів про стягнення солідарно заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №70-В/12/35/ЮО/КЛ від 12.12.2012 та звернення стягнення на предмет іпотеки та застави. Станом на 26.11.2019 заборгованість відповідача 1 по вказаному кредитному договору обліковується у розмірі 13 860 897,29 доларів США та 59 914 862,04 грн, з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором позивачем та відповідачами було укладено ряд договорів (поруки, застави, іпотеки), але, вартість майна (рухомого та нерухомого) за договорами застави/ іпотеки, що передано на забезпечення виконання кредитних зобов`язань (як відповідача 1 за Кредитним договором, та і відповідача 2) в еквіваленті за курсом НБУ складає лише 3 082 512,57 грн, отже, непокрита забезпеченням кредитна заборгованість відповідачів в еквіваленті за курсом НБУ складає 8142326,92доларів США (коефіцієнт покриття складає 27%). Відповідачі пов`язані один з одним також відносинами власності, зокрема відповідач 1 - ТОВ "Провіант" є акціонером відповідача 2 - ПрАТ "ІМКК" та володіє акціями, що складають частку в розмірі 84,65% статутного капіталу емітента ПАТ "ІМКК" (відповідач 2). Враховуючи структуру групи, за доводами позивача, можна зробити обґрунтований висновок, що структура групи компаній, до якої входять відповідачі, дозволяє змінювати напрямки реалізації виготовленої продукції та спрямовувати фінансові потоки з однієї компанії групи на іншу, та навпаки. Крім цього, відносини власності, що склались в групі компаній відповідачів, дозволяють останнім приймати рішення щодо зміни напрямків діяльності, реорганізації, ліквідації, тощо, що може призвести до невідворотних негативних наслідків для позивача як для кредитора. Відповідачами здійснюються дії щодо відчуження нерухомого майна, про що свідчать розміщенні ПАТ "Ічнянський молоко-консервний комбінат" оголошення про продаж майна на різних інтернет-ресурсах. У зв`язку із цим, у позивача є об`єктивне та обґрунтоване побоювання, що відповідачами вчиняються дії, направлені на можливе відчуження активів, що може спричинити фактичне ухилення від виконання зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, оскільки у Банку буде відсутня можливість задовольнити свої вимоги за рахунок майна боржника. Дані обставини вимагають необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Також, позивач вважає, що при застосуванні заходів забезпечення позову недостатньо буде застосувати такі заходи тільки до відповідача 1, оскільки відповідач 2 безпосередньо впливає на господарську діяльність відповідача 1 здійснюючи виробництво продукції для останнього, реалізацію продукції останнього, та прогнозовано отримують частину прибутку від виробничої діяльності відповідача

1. Тому, за доводами позивача, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідачів може призвести до негативних наслідків для позивача, таких як відчуження, псування, пошкодження, або знищення майна, переданого в іпотеку/заставу, що в кінцевому рахунку призведе до неможливості задовольнити законні вимоги позивача за рахунок заставного майна. Все арештоване рухоме та нерухоме майно позивач просив передати на зберігання з правом користування ТОВ "Первомайський молочно-консервний комбінат", яке надало згоду листом від 22.11.2019. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд прийшов до висновку щодо відсутності обставин, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки на надано доказів на підтвердження можливості реалізації предмету обтяження відповідачами без згоди заставодержателя, яким є заявник; та недостатності переданого у забезпечення кредитного договору рухомого і нерухомого майна для покриття заборгованості за кредитним договором. Передача майна на зберігання іншій особі призведе до фактичного усунення власників вказаного майна від його використання в господарській діяльності та до повного припинення господарської діяльності вказаних суб`єктів господарювання. Також заявником не підтверджено доказами необхідність накладення арешту на грошові кошти відповідачів в межах заявленої суми позовних вимог та на всі рахунки відповідачів у всіх банківських та фінансово-кредитних установах з урахуванням наявного забезпечення зобов`язань за кредитним договором, а крім того, накладення арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачено Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, у тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст. 137). Крім цього, пунктом 7 частини 1 зазначеної статті було встановлено, що позов може забезпечуватись передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору. Однак, Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX, який набрав чинності з 08.02.2020, зазначений пункт було виключено. За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18. З матеріалів оскарження вбачається, що позивач, всупереч положенням статей 76-79 ГПК України щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, не надав суду доказів того, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Доводи позивача, як у заяві про забезпечення позову, так і у апеляційній скарзі зводяться виключно до того, що відповідач 1 має значну заборгованість за кредитним договором, і відповідачі можуть вчинити дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання. Однак, позивачем при цьому не надано належних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачами конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду та про можливе утруднення (унеможливлення) виконання рішення по справі. Факт ухилення відповідачів від виконання зобов`язань чи неналежного виконання не є встановленим і підлягає доведенню під час вирішення справи по суті та сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів позивачем, в якості єдиних доказів на підтвердження підготовчих дій щодо реалізації майна, надано роздруківки з сайтів "ukrmarket.net", "buysell.com . ua", "bazar.ua", "sbo.ua" (том 2 а.с.181-189), на яких 04.12.2019 було опубліковане про продаж ПАТ "Ічнянський молочно-консервний комбінат" цілісного майнового комплексу комбінату. Однак, апеляційний господарський суд критично оцінює вказані докази, оскільки з них неможливо встановити, що оголошення були розміщені саме відповідачами, а не будь-якою іншою особою. Відповідач 2 також заперечує факт публікації ним цих оголошень та вказує, що ним було подано до правоохоронних органів заяву про вчинення кримінального правопорушення (провадження №12012970000000509) щодо спроби незаконного заволодіння майном. При цьому, як вірно встановив суд першої інстанції, умовами укладених сторонами договорів застави/іпотек не передбачено можливості реалізації предмету обтяження відповідачами без згоди заставодержателя/ іпотекодержателя, яким є позивач. Також позивачем не наведено будь-яких доводів того, що невжиття обраних ним заходів забезпечення позову може призвести до утруднення (унеможливлення) виконання рішення по справі. Відтак, подана позивачем заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб на даній стадії судового процесу. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов підставного висновку про те, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає до задоволення. Апеляційний господарський суд також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вжиття обраних позивачем заходів забезпечення позову призведе до фактичного усунення власників вказаного майна від його використання в господарській діяльності та до повного припинення господарської діяльності вказаних суб`єктів господарювання. Крім цього, у процесі апеляційного розгляду позивач не спростував доводів відповідачів про те, що відповідачі та інші юридичні особи в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 24.12.2012 передали в заставу/іпотеку майно заставною вартістю на суму понад 500 млн.грн, що значно перевищує суму заборгованості, яка заявлена до стягнення. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється. Відповідно до п.2 ч.1 ст.287 ГПК України ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову після їх перегляду в апеляційному порядку не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 09 грудня 2019 року - без змін.

2. Матеріали оскарження повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню. Повний текст постанови підписаний 24.02.2020, після виходу з відпустки судді Кравчука Г.А. Головуючий суддя Т.П. Козир Судді Г.П. Коробенко Г.А. Кравчук