Постанова 4873 № 910/22980/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" лютого 2020 р. Справа№ 910/22980/15 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко О.В. суддів: Тарасенко К.В. Шаптали Є.Ю. без повідомлення учасників справи розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсо» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі №910/22980/15 (суддя Грєхова О.А.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавицький» третя особа ОСОБА_1 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача 1) Національний Банк України 2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб третя особа, без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) про звернення стягнення на предмет іпотеки за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавицький» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору іпотеки від 13 травня 2015 року недійсним

1. Зміст позовних вимог та заперечень У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» (далі - позивач, ПАТ «Дельта Банк») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавицький» (далі - відповідач, ТОВ «Кавицький»), третя особа: ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач змінював предмету позову та просив встановити спосіб звернення стягнення шляхом продажу майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» та з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови кредитного договору № 1054-Ф від 24.12.2007. У листопаді 2015 року ТОВ «Кавицький» звернулось до ПАТ «Дельта Банк» із зустрічним позовом про визнання договору іпотеки від 13.05.2015 недійсним. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що при укладанні договору іпотеки 13.05.2015 порушено норми чинного законодавства, що тягне за собою недійсність вказаного правочину. 29.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Корсо» подано позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору, в якій третя особа просить визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги №1 від 18.06.2013, укладений між ПАТ «Омега Банк» та ПАТ «Дельта Банк» в частині відступлення прав та обов`язків за іпотечним договором від 13.05.2010 (за реєстровим №540), укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом Ухвалою суду від 02.09.2015 порушено провадження у справі № 910/22980/15 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Кавицький» про звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 зустрічну позовну заяву ТОВ «Кавицький» про визнання договору іпотеки від 13.05.2015 недійсним повернуто заявнику на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. Матеріали справи направлялися до судів апеляційної та касаційної інстанцій для розгляду скарг на ухвалу суду першої інстанції від 09.11.2015 про повернення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України зустрічної позовної заяви ТОВ «Кавицький» про визнання договору іпотеки від 13.05.2015 недійсним. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 прийнято зустрічний позов ТОВ «Кавицький» до ПАТ «Дельта Банк» про визнання договору іпотеки від 13.05.2015 недійсним до розгляду з первісним позовом у справі №910/22980/15, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, призначено підготовче засідання. Під час розгляду справи у суді першої інстанції, по справі призначалися судові експертизи, провадження у справі зупинялося. До участі у даній справі за клопотанням сторін, судом залучалися треті особи. Судом неодноразово продовжувався строк підготовчого засідання, у судове засідання викликався судовий експерт. Крім того, як зазначалося вище, позивачем змінювався предмет позову. Учасникам справи, судом була надана можливість подати відзивів, відповідь на відзиви та заперечень на відповіді з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмету позову. Судом відкладалося підготовче засідання. 29.10.2019 ТОВ «Корсо» подано позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору, про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 18.06.2013, укладеного між ПАТ «Омега Банк» та ПАТ «Дельта Банк» в частині відступлення прав та обов`язків за іпотечним договором від 13.05.2010 (за реєстровим №540), укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2

3. Короткий зміст рішення місцевого суду Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсо» повернуто заявнику. Приймаючи вказану ухвалу про повернення позовної заяви третьої особи ТОВ «Корсо», місцевий господарський суд виходив з того, що заявлені у позові ТОВ «Корсо» вимоги не є позовними вимогами третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №910/22980/15, у розумінні статті 49 Господарського процесуального кодексу України, а тому є підставою для повернення позовної заяви у порядку ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.

4. Вимоги та обґрунтування апеляційної скарги Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корсо» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі №910/22980/15 і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, неправильно застосував норми процесуального права, а тому, на думку скаржника, така ухвала підлягає скасуванню. Скаржник зазначає, що в межах даної справи про звернення стягнення на предмет іпотеки буде встановлюватися судом фактичний розмір заборгованості боржника за кредитним договором, що безпосередньо вплине на розмір зобов`язань поручителя за таким кредитним договором, а тому ТОВ «Корсо» вважаючи, що рішення суду у даній справі безпосередньо впливатиме на його права та обов`язки та метою захисту яких ТОВ «Корсо» звернулося до суду в межах даної справи із самостійними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 18.06.2013 між ПАТ «Омега Банк» та ПАТ «Дельта Банк» в частині відступлення прав та обов`язків за іпотечним договором від 13.05.2010 року (за реєстровим №540), укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 . На думку скаржника, наслідком визнання іпотечного договору від 13.05.2010 недійсним буде нікчемність договору купівлі-продажу права вимоги за ним, а відтак вказані правочини нерозривно пов`язані між собою і можуть розглядатися як один предмет позовних вимоги в межах даної справи.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги Учасники справи відзиву на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надали.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом 01.11.2019 ТОВ «Корсо» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі №910/22980/15. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/22980/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Тарасенко К.В., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсо» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі №910/22980/15 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків. До Північного апеляційного господарського суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсо» про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у встановленому розмірі визначеному законом. У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.01.2020 у справі №910/22980/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у визначеному складі суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Корсо» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі №910/22980/15. Витребувано у ТОВ «Корсо» оригінал позовної заяви з додатками, яку було повернуто ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2019. Справу №910/22980/15 призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

7. Джерела права й акти їх застосування Господарський процесуальний кодекс України Згідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою. Відповідно до ст. 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Позивач у позовній заяві викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша статті 162 ГПК України). Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, крім прав та обов`язків, визначених статтею 42 цього Кодексу, позивач вправі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити підстави або предмет позову у визначеному порядку та строки. Згідно до ч. 1, 2 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або кількох сторін. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку. Відповідно до статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою. Згідно з ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. За визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Практика Європейського суду з прав людини як джерело права Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року). Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов`язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

8. Позиція апеляційного суду Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Корсо» не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вірно вказав суд першої інстанції, ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. Правовий статус третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, визначається статтею 50 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї статті, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, процесуальними правами щодо визначення підстав та предмета позову чи їх зміни не наділені. За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або кількох сторін. Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, предметом первісного позову з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмету позову, є звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13.05.2010, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. за реєстровим № 540, в свою чергу предметом зустрічного позову є визнання договору іпотеки від 13.05.2010 недійсним. Натомість ТОВ «Корсо» звернулось до суду як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, подавши позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 18.06.2013, укладеного між ПАТ «Омега Банк» та ПАТ «Дельта Банк» в частині відступлення прав та обов`язків за іпотечним договором від 13.05.2010 (за реєстровим № 540), укладеним між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 Однак позов, який подано ТОВ «Корсо», заявлено всупереч приписам статті 49 Господарського процесуального кодексу України не щодо предметів спорів та не до сторін цих спорів, оскільки ПАТ «Омега Банк» не є позивачем/відповідачем як за первісним так і зустрічним позовами, а предметом спорів не є визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 18.06.2013. Оскільки позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами, а заявлені третьою особою вимоги не спрямовуються на безпосередній предмет спору та відповідно знаходиться поза цим предметом, така позовна заява не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. На переконання колегії суддів, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсо» не спрямовані виключно на предмет спору, тобто не спрямовані на вирішення спору у справі № 910/22980/15 (не є тотожними вимогам за первісним або зустрічним позовами). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №904/9129/17. За наведених обставин, оскільки заявлені у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсо» вимоги не є позовними вимогами третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у справі №910/22980/15, у розумінні статті 49 Господарського процесуального кодексу України, місцевим господарським судом правомірно повернуто позовну заяву ТОВ «Корсо» у порядку ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.

9. Висновки апеляційного суду На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції від 30.10.2019 прийнята у відповідності до норм закону, без порушення норм процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування. Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсо» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі №910/22980/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі №910/22980/15 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №910/22980/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.В. Тищенко Судді К.В. Тарасенко Є.Ю. Шаптала