Постанова 4855 № 640/13900/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13900/19 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Левченка А.В., представника заявника Ковалевського В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» про заміну сторони у виконавчому провадженні,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» звернулась до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні № 46187766 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1694, виданого 18.11.2014 з ПАТ «Дельта Банк», на його правонаступника ТОВ «ФК «Вектор Плюс» у зв`язку з переходом до останнього прав кредитора, відповідно до Договору № 1463/К про відступлення прав вимоги. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року закрито провадження у справі за вказаною заявою з тих підстав, що процесуальним законодавством надано повноваження адміністративним судам розглядати питання заміни сторони виконавчого провадження виключно у справах, які були в провадженні відповідного адміністративного суду, натомість повноваження щодо розгляду питань, пов`язаних з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), віднесено до цивільного судочинства. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити його заяву. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не дав оцінки тому, що виконавчим документом, на підставі якого відкрито виконавче провадження, є виконавчий напис приватного нотаріуса, а не виконавчий лист, виданий місцевим судом, що свідчить про помилковість висновку суду про те, що заява про заміну сторони у виконавчому провадженні має вирішуватись в порядку цивільного судочинства. В судовому засіданні представник заявника вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні. ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з`явились, що є правом сторони і не перешкоджає судовому розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Так, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 07 травня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» та фізичною особою ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11342148000. 08 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено Договір кулівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого відбулося відступлення прав вимоги за Кредитним договором. У зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань передбачених кредитним договором ПАТ «Дельта Банк» звернулось до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. 18 листопада 2014 року нотаріусом Київського міського нотаріального округу видано виконавчий напис № 1694 про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 для задоволення вимог ПАТ «Дельта Банк» у розмірі 2 372 096, 16 грн. 31 травня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено Договір № 1463/К про відступлення прав вимоги, за яким, в тому числі, було,відступлено право вимоги за Договором кредиту № 11342148000 від 07 травня 2008 року. На виконанні Солом`янського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві перебуває виконавче провадження № 46187766 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1694 виданого 18.11.2014 про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 для задоволення вимог ПАТ «Дельта Банк» у розмірі 2 372 096, 16 грн. Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» як новий кредитор звернулось із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до частини п`ятої статті 15 цього Закону, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Відповідно до частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Частиною другою статті 74 цього Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідно до статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником. Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, що звернулися з поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі. Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Однак, законодавець розмежовує порядок оскарження таких рішень дій чи бездіяльності при виконанні судових рішень та при виконанні рішень інших органів (посадових осіб). Норми Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України за аналогією із нормами КАС також регламентують порядок заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК, стаття 334 ГПК). З аналізу положень статті 431 ЦПК та 328 ГПК слідує, що питання, пов`язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий та відповідно господарський суд, який розглянув справу. Таким чином, у порядку цивільного або господарського судочинства розглядаються усі спори, пов`язані із виконанням саме судових рішень, винесених місцевим або господарським судом. Однак, у разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 287 КАС у чинній редакції. Тобто, нормами Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного та господарського судочинства. Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 379 КАС, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 18 листопада 2015 року в справі № 6-2391цс15, а також, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 826/7941/17/, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 23 травня 2018 року в справі №161/2235/14-а та постанові від 22 липня 2019 року в справі № 822/1659/18. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу ухвали суду першої інстанції, прийнятої з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підсумовуючи вищевикладене, апеляційним судом встановлено помилкове застосування судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до безпідставної відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, у зв`язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» - задовольнити частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року - скасувати. Адміністративну справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Постанова в повному обсязі складена 24 лютого 2020 року. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Карпушова А.Г. Степанюк