Постанова 4851 № 638/19267/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2020 р. Справа № 638/19267/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Хайкін В.М., пр. Перемоги, 52в, м. Харків, Харківська, 61202, повний текст складено 11.12.19 року по справі № 638/19267/19 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Корх Олександра Олександровича про скасування права власності на земельну ділянку, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до інспектора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Корх Олександра Олександровича, в якому просила суд: - зобов`язати інспектора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Корх Олександра Олександровича скасувати індексний номер рішення 7499306, виданий Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області; - стягнути з інспектора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Корх Олександра Олександровича на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 60000 грн. та моральну шкоду у розмірі 100000 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у травні їй стало відомо, що на підставі рішення суду у справі № 642/1394/13 від 16.05.2014 згідно з інформацією з Державного реєстру майнових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна 20.03.2018 реєстратор Корх О.О., Департаменту реєстрації міської ради Харківської області, за індексним номером 40205746 скасував право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , позбавивши її права власності та ігноруючи постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015. З урахуванням наведеного, позивач вважає, що визнання незаконним рішення суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту її цивільного права та інтересу. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.12.2019 у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до інспектора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Корх Олександра Олександровича про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення шкоди відмовлено. Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції дійшов з того, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України. Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.12.2019 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не дослідив юридичне обґрунтування вимог в тексті позову та відмовив у відкритті провадження за позовом, посилаючись на норми КАС України, тоді як позовна заява і була подана до суду в порядку ЦПК України. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до протокольної ухвали від 18.02.2020 у зв`язку з неприбуттям учасників справи у судове засідання колегія суддів ухвалила апеляційний розгляд справи продовжити в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "судом встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Занд проти Австрії" зазначив, що поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Термін "суб`єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Разом з тим участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим. Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язковість суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом", у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень абз. 2 ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Так, предметом даного позову є рішення №402205746 винесене інспектором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Корх Олександром Олександровичем про скасування державної реєстрації права власності. При викладенні обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, ОСОБА_1 вказує, що з аналогічним позовом вона вже зверталась до Харківського окружного адміністративного суду, однак своєю ухвалою від 23.10.2019 у відкритті провадження у справі № 520/11119/19 їх відмовлено у зв`язку з непідсудністю вказаних позовних вимог. У зв`язку з цим, вона звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з зазначеним позовом в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, однак не звернув в достатній мірі уваги та ретельно не дослідив позов ОСОБА_1 , відповідно до якого встановлено, що він і поданий саме в порядку цивільного судочинства. Тобто, суд першої інстанції під час вирішення питання щодо відмови у відкритті провадження помилково дійшов до висновку, що вказаний позов подано в порядку КАС України, в результаті чого позивач був позбавлений гарантованого Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до правосуддя, що полягає у безперешкодному отриманні судового захисту. За приписами частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.12.2019 та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи в порядку цивільного судочинства. Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.12.2019 по справі № 638/19267/19 - скасувати. Справу направити для продовження розгляду до Дзержинського районного суду м. Харкова в порядку цивільного судочинства. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова В.В. Старостін