Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/7264/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2020 року справа №200/7264/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Міронової Г.М., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представників позивача Шастун О.О., Золотухіна Р.М., представника відповідача Гламаздіна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (повне судове рішення складено 25 жовтня 2019 року у м. Слов`янську) у справі № 200/7264/19-а (суддя в І інстанції Шинкарьова І.В.) за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, У С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 березня 2019 року № 0001034612, від 03 квітня 2019 року № 0002584612, мотивуючи тим, що прийняті спірні податкові повідомлення-рішення про зобов`язання сплатити штраф за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних суперечить нормам чинного законодавства, посилаючись на норми Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (надалі - Закон № 1669-VII), розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція" від 2 грудня 2015 року № 1275-р (надалі - Розпорядження № 1275-р). Податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно та без урахування фактичних обставин справи, з огляду на що є протиправними та підлягають скасуванню. Також позивач зазначив, що у зв`язку з проведенням на території Донецької області бойових дій, товариство позбавлено можливості здійснювати нормальну господарську діяльність. Несвоєчасна реєстрація податкових накладних спричинена об`єктивними причинами, на які товариство, за умови прийняття усіх можливих заходів, не могло вплинути, а саме настання обставин непереборної сили, у зв`язку з ситуацією, що склалась у Східному регіоні України та проведення антитерористичної операції, яка унеможливлює роботу підприємства та установ у звичайному режимі. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, що і на обґрунтування позовної заяви. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі» є юридичною особою з кодом 00131268, що доведено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статутом підприємства. Позивач перебуває на податковому обліку у Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про що зазначено у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Судом встановлено, що податковим органом проведено камеральні перевірки щодо своєчасності реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем з граничною датою реєстрації в травні 2017 року, за наслідком яких складено акти № 29/28-10-46-12-131268 від 05 лютого 2019 року, № 96/28-10-46-12-131268 від 05 березня 2019 року. Відповідно актам перевірки відповідачем встановлено порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в реєстрі податкових накладних, та на підстави актів перевірки сформовано податкові повідомлення-рішення №0001034612 від 01 березня 2019 року, № 0002584612 від 03 квітня 2019 року. За висновками акту перевірки позивачем порушені вимоги п.201.10 ст. 201 ПК України щодо граничних термінів реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 та згідно ст. 120-1.1 ПК України за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 860 741,94 грн. застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 86074,19 грн. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України. Спірним питанням даного позову є правомірність складання податковим органом податкового повідомлення-рішення за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних. Оцінюючи спірні правовідносини суд виходить з наступного. Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відповідно до п. 14.1.60 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами. Правила реєстрації податкових накладних в ЄРПН встановлені Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 №1246. Згідно п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів. Також судом встановлено, що позивач не заперечує факт несвоєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Разом з тим зазначає, що своєчасну реєстрацію податкових накладних зробило неможливим настання обставин непереборної сили (форс-мажору). При цьому позивач посилався на Закон № 1669-VII, на наявність у нього Сертифікатів Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 05 вересня 2014 року № 2878/05-4, № 2888/05-4 та на те, що з активним розгортанням бойових дій в зоні проведення антитерористичної операції для платника склалася несприятлива ситуація, що позбавила можливості здійснити реєстрацію податкових накладних у межах встановлених законодавством граничних термінів. Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до положень статті 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. За положеннями статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Пунктом 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 жовтня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. 05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція". Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079-р. Так, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р м. Донецьк та м. Краматорськ включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Судом встановлено, що позивач був зареєстрований у м. Донецьку, а потім змінив місцезнаходження на наступну адресу: 84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Комерційна, буд.

8. Позивачем надано Сертифікати (висновки) від 05 вересня 2014 року Торгово-промислової палати № 2888/05-4 та №2878, яким Товариству засвідчено настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов`язкових платежів. Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції від 02 вересня 2014 року) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Частиною першою статті 14 вказаного вище Закону визначено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту. Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року № 44(5), який набрав чинності з 18 грудня 2014 року та чинний на момент виникнення спірних правовідносин. Статтею 6.1 вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02 вересня 2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.) Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту. Аналізуючи вищезазначені норми суд приходить до наступних висновків: - на час виникнення спірних правовідносин, діяв Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом, що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року № 44(5), який і має застосовуватись до спірних правовідносин; - Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання якого настало згідно нормативно-правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин; - Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Таким чином, надані позивачем Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати від 05 вересня 2014 року № 2888/05-4 та № 2878 не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили відносно несвоєчасної реєстрації податкових накладних у квітні 2017 року, оскільки він виданий, більше ані ж за два роки до виникнення спірних правовідносин, і фактично засвідчує обставини непереборної сили у період з 14 квітня 2014 року до моменту його видачі - 05 вересня 2014 року, крім того, як вбачається з вказаних Сертифікатів вони стосується пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 ПК України, про засвідчення неможливості своєчасного вчинення дій щодо реєстрації податкових накладних у такому не йдеться. Зазначення у вказаному Сертифікаті того, що на момент його видачі обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо, не є доказом того, що такий Сертифікат засвідчує відповідні обставини безстроково, тобто на майбутнє, навпаки, враховуючи, що у грудні 2014 року, Порядок засвідчення форс-мажорних обставин був затверджений в новій редакції, який має застосовуватись до спірних правовідносин та в якому фактично було уточнено, що якщо на момент видачі Сертифікату обставини непереборної сили тривають та період дії яких встановити неможливо, то, заявник має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату. Таким чином, на переконання суду позивач у спірних правовідносинах мав би звернутись до ТПП України після виникнення відповідних обставин щодо неможливості зареєструвати податкові накладні за квітень 2017 року, оскільки засвідченню підлягають обставини непереборної сили по кожному окремому податковому обов`язку та відносно обов`язку виконання якого вже настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом, проте на момент видачі позивачу Сертифікатів від 05 вересня 2014 року, обов`язку у Товариства зареєструвати податкові накладні за спірний період не виникало. Аналогічний висновок викладено у Постанові Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року по справі № 805/385/17-а адміністративне провадження К/9901/32011/18. Інших обставин щодо неможливості виконати свій обов`язок щодо своєчасності реєстрації податкових накладних позивачем не надано. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 200/7264/19-а - залишити без змін. Повне судове рішення - 24 лютого 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді Г. М. Міронова Т. Г. Гаврищук