Постанова 4812 № 469/828/18

20.02.20 22-ц/812/473/20 Провадження №22-ц/812/473/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 року м. Миколаїв Справа № 469/828/18 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Шаманської Н.О., суддів: Данилової О.О., Коломієць В.В. із секретарем судового засідання Лівшенком О.С., переглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Гапоненко Н.О. 10 грудня 2019 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 16 грудня 2019 року. у с т а н о в и в: У липні 2018 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 23 березня 2012 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір відповідно до умов якого останній отримав 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору у відповідача станом на 18 червня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 18530 грн. 90 коп., яка складається, з 4388 грн. 70 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 10732 грн. 43коп. заборгованість за процентами; 2051 грн. 16 коп. - пені за прострочене зобов`язання; а також штрафи: 500 грн. (фіксована складова) та 858,61 грн. (процентна складова). Посилаючись на викладене, АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену заборгованість. Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 10 грудня 2019 року позов частково задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк», заборгованість за кредитним договором від 23 березня 2012 року в розмірі 4388 грн. 70 коп. Розподілено судові витрати. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило рішення скасувати в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково послався на Висновок Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року. Крім того, на думку апелянта суд першої інстанції не звернув належної уваги та не перевірив факт виконання кредитного договору відповідачем, що свідчить про визнання останнім умов кредитного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 23 березня 2012 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та зобов`язаний виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua. До позовної заяви позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua. Згідно з доданим Банком до позову розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 18 червня 2018 року становить 18530 грн. 90 коп., яка складається, з 4388 грн. 70 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 10 732грн. 43 коп. заборгованості за процентами; 2051 грн. 16 коп. - пені за прострочене зобов`язання; а також штрафи: 500 грн. (фіксована складова) та 858,61 грн. (процентна складова). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 23 березня 2012 року процентна ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі, крім кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками, пеню та штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23 березня 2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, порядок та строк їх повернення, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщені на сайті: https://privatbank.ua, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23 березня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Колегія суддів не вбачає підстав для заперечення висновку суду першої інстанції, тому що він ґрунтується на правильно встановлених на підставі повно та всебічно досліджених доказах, в їх сукупності та взаємозв`язку, обставинах справи та відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 (постанова від 03 липня 2019 року). За такого, відсутні підстави вважати обґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що дії відповідача з погашення кредитної заборгованості свідчать про визнання останнім умов кредитного договору. До того ж, зарахування Банком сплачених відповідачем сум на погашення процентів, або неустойки за кредитним договором, не може бути безперечним доказом доведеності визнання відповідачем саме таких умов кредитного договору від 23 березня 2012 року. Доводи апелянта про те, що, відмовивши у стягненні процентів за користування кредитом, суд порушив вимоги статей 1048, 1054 ЦК, статті 49 Закону «Про банки та банківську діяльність» щодо кредитних правовідносин, пов`язані з невірним розумінням підстав відмови в позові в цій частині. За нормами цивільного законодавства, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). При розгляді цієї справи суд не встановив узгоджених умов щодо сплати процентів та інших сум при укладенні кредитного договору 23 березня 2012 року, тобто підстав для застосування договірних розмірів процентів. А вимог про стягнення цих сум з підстав та в розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК, позивач не заявляв. Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381, 382 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 10 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку, передбаченому ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Н.О. Шаманська Судді: О.О. Данилова В.В. Коломієць Повний текст постанови складено 21 лютого 2020 року.