Постанова 4813 № 494/899/19

Номер провадження: 33/813/276/20 Номер справи місцевого суду: 494/899/19 Головуючий у першій інстанції Дєтков О.Я. Доповідач Котелевський Р. І. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.02.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Котелевського Р.І. за участю: секретаря судового засідання Стоянової Л.І. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Березівського районного суду Одеської області від 12.09.2019 року,- встановив: оскаржуваною постановою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий в АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком 6 місяців та стягнуто судовий збір у сумі 384 грн. 20 коп. Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, 29 липня 2019 року, о 16:0 год., на автодорозі Одеса-Мелітополь-Новозаводськ, 203 км, керуючи транспортним засобом рухався без грязозахисних пристроїв, а саме бризговика, передбачених технічною конструкцією транспортного засобу та заводом виробника, вчинено повторно протягом року, внаслідок чого порушив вимоги п.31.4.7 е Правил дорожнього руху України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.4 ст.121 КУпАП. Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та провадження по справі закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що матеріали справи не містять доказів про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, а районний суд не дослідивши доказів винуватості ОСОБА_1 , прийшов помилкового висновку та наклав на нього адміністративне стягнення. Крім того, апелянтом подано заяву, в якій порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови районного суду, яке мотивоване тим, що справу розглянуто в районному суді без його виклику та участі, а після розгляду справи йому не була вручена копія оскаржуваної постанови. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови районного суду, просив їх задовольнити; вивчивши матеріали адміністративної справи; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке. Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні. Матеріали судової справи не містять відомостей про вручення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , у зв`язку з чим у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що строк для подання апеляційної скарги ОСОБА_1 пропущений не з поважних причин, що з урахуванням подання апеляційної скарги одразу після того, як останній дізнався про існування постанови, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_1 право на доступ до правосуддя. Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного рішення, апеляційним судом встановлено таке. У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до приписів ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. У відповідності до вимог ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. Однак, суддя районного суду не дотримався вищевказаних норм закону та дійшов помилкового висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП. Так, за диспозицією ч. 4 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою-третьою цієї статті, зокрема керування водієм транспортним засобом, що має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється. Згідно підпункту е) п. 31.4.7 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, виражається у формі керування транспортним засобом, що має інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється (формальний склад). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням особи до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності. Згідно ст.ст.10, 11 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків; адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 свою вину в скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення категорично не визнав. При цьому пояснив, що працює водієм вантажного автомобіля. Коли він виїжджав до місця свого призначення, то перевірив щоб автомобіль не мав будь-яких технічних несправностей. На автодорозі «Одеса-Мелітополь-Новозаводськ», 203 км, до нього підійшов інспектор поліції і повідомив, що на транспортному засобі відсутній бризковик, що стало для нього несподіванкою. ОСОБА_1 повідомив поліцейському, що можливо бризковик втратив під час руху на трасі і запропонував негайно купити його та встановити. Разом з цим, поліцейський, не зважаючи на пояснення ОСОБА_1 , склав відносно нього протокол. З урахуванням пояснень ОСОБА_1 , слід дійти висновку, що в судовому засіданні не встановлено обставин, що останній діяв з умислом або з необережності, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 суб`єктивної сторони правопорушення. Наведене свідчить про те, що при вирішенні питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення, суд першої інстанції не врахував положення ст.ст. 10, 11 КУпАП та прийшов помилкового висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП. Крім того, в основу оскаржуваної постанови районним судом поставлені в якості доказів вини ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення від 29 липня 2019 року серії БД №341595 та рапорт інспектора УПП в Херсонській області Юрченка А.О. від 29 липня 2019 року. Проте, слід зазначити, що районний суд не взяв до уваги, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, а протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно особи є документом, який констатує виявлення адміністративного правопорушення та не може бути єдиним та безперечним доказом вини особи, відносно якої він складений, так само як і рапорт поліцейського, в якому також лише зазначено про факт встановлення порушення ПДР України. Апеляційним судом встановлено, що у підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного порушення до матеріалів справи окрім самого протоколу, копії постанови про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, та рапорту поліцейського не додано жодних інших доказів, передбачених ст. 251 КУПАП, а саме: протоколу огляду транспортного засобу, пояснення свідків, фото, відео фіксації правопорушення, посилань на нормативні акти, якими передбачено конструкцію складових частин транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 ; документів, якими передбачено наявність відповідної кількості бризговиків та місце їх кріплення; доказів у підтвердження створення небезпеки для пасажирів чи інших учасників дорожнього руху під час керування таким транспортним засобом без бризговика. За таких обставин, апеляційний суд приходить висновку, що притягаючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладаючи на нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув, чим не виконав вимоги ст.ст. 245, 251, 252, 278, 280 КУпАП; не дослідив матеріали справи, не перевірив чи виконано поліцейськими вимог КУпАП, не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає ОСОБА_1 адміністративній відповідальності, та дійшов до помилкового висновку про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП. При цьому, апеляційний суд враховує, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Відповідно до ст. 8 Конституції України, «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії…». Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до вимог ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження по справі. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, оскільки під час апеляційного перегляду в діях ОСОБА_1 встановлено відсутність як об`єктивної так і суб`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст.ст. 247, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови судді Березівського районного суду Одеської області від 12.09.2019 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Березівського районного суду Одеської області від 12.09.2019 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП скасувати, а провадження по справі закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський