Постанова Донецький апеляційний суд № 241/229/18

22-ц/804/321/20 241/229/18 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2020 року м. Маріуполь Єдиний унікальний номер 241/229/18 Номер провадження 22-ц/804/321/20 Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Ткаченко Т.Б. (суддя-доповідач), Кочегарової Л.М., Попової С.А., секретар Герасимова Г.Є. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Селянське (фермерське) господарство «МРИЯ» розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «МРИЯ» на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 29 жовтня 2019 року, у складі судді Чудопалової С.В., повний текст рішення складений 07 листопада 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «МРИЯ» про розірвання договору оренди землі, зобов`язання виплатити суму заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції та відшкодування моральної шкоди, В с т а н о в и в:

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог У лютому 2018 році позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Селянського (фермерського) господарства «МРИЯ», в якому змінив підставу позовних вимог, просив розірвати договір оренди землі від 01 липня 2008 року, укладений між позивачем та відповідачем, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 566, зобов`язати відповідача виплатити суму заборгованості по сплаті орендної плати у формі натуроплати з 2009 по 2018 роки з урахуванням індексу інфляції, яка складається з 17770,09 кг зерна, 400,01 кг олії та 4442,56 кг соломи та стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 50000 грн. Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 7,64 га з кадастровим номером 1423986600:04:000:0148, розташованої на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 01 липня 2008 року орендодавець ОСОБА_1 уклав з орендарем Селянським (фермерським) господарством «МРИЯ», в особі голови ОСОБА_2 , договір оренди земельної ділянки на строк 10 років, який зареєстрований у Першотравневому РВ ДРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» 22 червня 2010 року та має сплинути 22 червня 2020 року. Умовами Договору оренди передбачена сплата орендарем позивачу за використання земельної ділянки щороку, не пізніше 01 грудня поточного року, у вигляді натуроплати: зерном 2000 кг, олією 45 кг, яка підлягає індексації згідно діючого законодавства, та обробка городу і транспортні послуги. Перерахунок орендної плати відбувається за взаємною згодою сторін один раз у 5 років договору. Так як, протягом дії договору оренди землі відповідачем не в повному обсязі виконуються умови договору, позивач неодноразово усно звертався до керівника фермерського щодо отримання та перерахунку орендної плати, однак перерахунок та виплата орендної плати не здійснені, що є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 29 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «МРИЯ» в особі голови Балахтар А.Д. про розірвання договору оренди землі від 01.07.2008, зобов`язання виплатити суму заборгованості у вигляді натуроплати з урахуванням індексу інфляції згідно п. 5.2 договору оренди землі № 19 від 01.07.2008, зобов`язання виплатити суму заборгованості по обробці огороду і транспортним послугам та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та Селянським фермерським господарством «МРИЯ» в особі голови ОСОБА_3 Д. 01.07.2008, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 01 листопада 2004 року (дата реєстрації) за №

566. Зобов`язано Селянське фермерське господарство «МРИЯ» в особі голови ОСОБА_2 виплатити ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати у вигляді натуроплати зерна з урахуванням індексу інфляції за період з 2009 по 2018 роки у розмірі 17770 кг 09 грамів . Зобов`язано Селянське фермерське господарство «МРИЯ» в особі голови ОСОБА_2 виплатити ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати у вигляді натуроплати олії з урахуванням індексу інфляції за період з 2009 по 2018 роки у розмірі 400 кг 01 грамів . Зобов`язано Селянське фермерське господарство «МРИЯ» в особі голови ОСОБА_2 виплатити ОСОБА_1 заборгованість по сплаті орендної плати у вигляді натуроплати соломи з урахуванням індексу інфляції за період з 2009 по 2018 роки у розмірі 4442 кг 56 грамів соломи. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням цього ж суду від 21 грудня 2019 року стягнуто з Селянського фермерського господарства «МРИЯ» в особі голови ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1536,80 грн. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів виплати позивачу продукції з урахуванням індексу інфляції за період з 2009 до 2012 року включно. З наданих та досліджених в судовому засіданні розрахунків вбачається, що НДФЛ та військовий збір СФГ «МРИЯ» за ОСОБА_1 були сплачені саме із сум доходу без урахування індексу інфляції. Поданий відповідачем розрахунок з урахуванням інфляції за період 2009 -2018 роки не містить даних про те, що зазначена сума індексації взагалі була виплачена ОСОБА_1 як в грошовій, так і в натуральній формі, та отримана останнім. Відповідно до наданого представником позивача розрахунків за період 2009 2018 роки, які не були спростовані відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 17770,09 кг зерна, 400,01 кг олії, 4442,56 кг соломи. Задовольняючи позов ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі, суд виходив з того, що відповідачем та його представником в даній частині його було визнано. Суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню заява представників відповідача про застосування до даних правовідносин строків позовної давності та відмови у задоволенні позову в частині вимог поза межами цього строку, виходячи з того, що позивачем заявлено вимогу на захист свого права як власника земельних ділянок, шляхом розірвання договорів оренди через порушення відповідачем його істотних умов щодо сплати орендної плати, тобто йдеться про застосування наслідків триваючого правопорушення, а тому власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Зазначений договір оренди на даний час є діючим, а тому позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості з індексації не пропущена. Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов висновку про необгрунтованість позову в цій частині, оскільки до суду не надано належних доказів душевних страждань позивача, існування факту заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача, внаслідок чого йому могло б бути завдано моральної шкоди, існування втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, які він поніс та співвідношення їх з розрахованим розміром моральних збитків. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 05 грудня 2019 року Селянське фермерське господарство «МРИЯ» подало через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачу заборгованість по сплаті орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з 2009 року по 2018 року та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , в іншій частині рішення залишити без змін. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Донецького апеляційного суду від 13 січня 2020 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 16 січня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «МРИЯ» про розірвання договору оренди землі, зобов`язання виплатити суму заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції та відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства «МРИЯ» мотивована тим, що в рішенні відсутнє встановлення обставин, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення. В матеріалах справи наявна позовна заява та уточнення до позовної заяви, в яких викладені вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01 грудня 2013 року по 01 грудня 2018 року. В мотивувальній та резолютивній частині рішення суду фактично розглянуто вимоги, які викладено у заяві позивача від 31 липня 2019 року, яка є за своєю суттю заявою про уточнення позовних вимог, але подана після закриття підготовчого засідання та призначення судового розгляду по суті, що є грубим порушенням приписів ЦПК України, так як право на уточнення позовної заяви є у позивача на стадії підготовчого провадження, та судом не з`ясовані причини пропуску уточнення позовних вимог. За таких обставин слід дійти висновку, що суд під час вирішення справи, у порушення норм частини 2 статті 264 ЦПК України, вийшов за межі позовних вимог. Судом не проаналізовано заяву про застосування строків позовної давності, оскільки вона стосується не терміну дії договору, а обов`язку зі сплати заборгованості з орендної плати з урахуванням індексації. Оскільки в договорі оренди визначено строк виконання зобов`язання - щороку, то термін позовної давності по цій вимогі має починатись з наступного дня після відповідної календарної дати проведення щорічних розрахунків за договором оренди. Відповідачем з 2013 року виконувались обов`язки зі сплати орендної плати в повному обсязі, а тому спір виникає тільки з приводу правомірності вимог по застосуванню індексу інфляції до натуральної форми оплати. Однак в діючому законодавстві відсутня норма, яка б дозволяла застосовувати індекс інфляції до натуральної форми оплати. Індекс інфляції застосовується лише до грошового зобов`язання. Проведення індексації натуральної форми оплати призведе до того, що виплати за користування землею будуть вище, ніж на цій землі можливо виростити. Судом прийняті розрахунки позивача щодо заборгованості без належного дослідження та перевірки правильності їх проведення. Проведення простої арифметичної дії шляхом множення кількості натуральної оплати, яка була виплачена за розрахунковий період на індекс інфляції є незаконним та необґрунтованим. Некоректним та незаконним є формулювання у рішенні суду про зобов`язання Селянське (фермерське) господарство «МРИЯ» в особі голови Балахтар А.П. вчинити певні дії (виплатити позивачу заборгованість), оскільки голова юридичної особи може бути змінений, а обов`язок по виконанню рішення може бути тільки у сторони по справі, а саме у Селянського (фермерського ) господарства «МРИЯ». Посилається також на те, що у рішенні відсутній розподіл між сторонами судових витрат. Відзив на апеляційну скаргу Представником позивача Лозинською О.О. поданий відзив, в якому зазначено, що рішення суду є законним і обґрунтованим. Вимога відповідача та його представника про застосування строків позовної давності не підлягає застосуванню, оскільки позивачем заявлено вимогу на захист свого права як власника земельних ділянок шляхом розірвання договору оренди через порушення відповідачем його істотних умов щодо сплати орендної плати, тобто йдеться про застосування наслідків триваючого правопорушення. Договір оренди на час подання позову був діючим, а тому позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості з індексації не пропущена. Твердження відповідача про те, що неможливо розрахуватись натуральною формою оплати за нарахований індекс інфляції є необґрунтованим. Відповідач визнав, що нараховував, але не сплачував індекс інфляції, посилаючись на те, що у нього були витрати на податки й обов`язкові платежі. Фактичні обставини справи, встановлені судом Відповідно до державного акту серії ДН № 069967 від 01 листопада 2004 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 556, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,64 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Стародубівської сільської ради, Першотравневого району Донецької області. Цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с. 13). 01 липня 2008 між ОСОБА_1 та СФГ «МРИЯ» було укладено договір оренди землі (далі Договір), згідно якого орендодавець ОСОБА_1 , передав орендарю СФГ «МРИЯ» в оренду земельну ділянку площею 7, 64 га, яка належить йому на підставі державного акту на право власності на землю серії ДН № 069967 від 01 листопада 2004 (т.1 а.с. 11-12, 13). Вказаний Договір був зареєстрований у ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» 22 червня 2010 року, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 041016600026 ( т.1 а.с. 13 зворот). Згідно умов вказаного Договору, а саме: п. 5.1, за використання вказаної в договорі земельної ділянки Орендар сплачує Орендодавцю щороку орендну плату у вигляді натуроплати: зерно 2000 кг, олія 45 кг, 500 кг соломи, обробка огороду та транспортні послуги один раз на рік. Згідно п. 5.2 Договору, орендна плата підлягає індексації згідно діючого законодавства України. Згідно п. 6.1 Договору розрахунки з орендної плати встановлюються у грошовій, натуральній та відробітковій формі за домовленістю сторін, оформленою письмовою заявкою Орендодавця. Згідно п. 6.2 Договору, в натуральну форму орендної плати входить продукція та товари, що знаходяться в роздрібній торгівлі Орендаря, перелік яких з зазначенням цін надається орендодавцю адміністрацією селянського господарства до 1 вересня поточного року за місцем знаходження земельної ділянки. Відповідно до п. 8.1 Договору, договір укладається строком на 10 років та починає діяти з дати його державної реєстрації. З відомостей виплати орендної плати вбачається, що від СФГ «МРИЯ» Парфьонову ОСОБА_4 в рахунок оплати орендної плати було передано: у 2013 році 1400 кг та 600 кг зерна, 45 кг олії (а.с. 142-144), у 2014 році 780 кг зерна, 45 кг олії (а.с. 145-146), у 2015 році 2000 кг зерна, 45 кг олії (а.с. 147-148), у 2016 році 2000 кг, 45 кг олії (а.с. 149-150), у 2017 році 2000 кг зерна, 45 кг олії (а.с. 151-152), у 2018 році 2000 кг, 45 кг олії (а.с. 153-154). ПДФ сплачувався саме з орендної плати, розрахованої по роках з 2013 по 2018 роки: - у 2013 році дохід ОСОБА_1 в перерахунку на грошові кошти склав 4203,34 грн, з урахуванням інфляції (100,5%) 4224, 36 грн, перераховано НДФЛ 630,50 грн (а.с. 135, 210), але із інформації по розрахунках з ореднодавцем ОСОБА_1 , наданим СФГ «МРИЯ», вбачається, що у 2013 році сплачено НДФЛ 15% із доходу у сумі 4203,34 грн у розмірі 630,50 грн, без врахування індексу інфляції (а.с. 185); - у 2014 році дохід ОСОБА_1 в перерахунку на грошові кошти склав 3979,16 грн, з урахуванням інфляції (124,9%) 4969,97 грн, перераховано НДФЛ 596,87 грн (а.с. 135, 210), але із інформації по розрахунках з ореднодавцем ОСОБА_1 , наданим СФГ «МРИЯ», вбачається, що у 2014 році сплачено НДФЛ 15% із доходу у сумі 3979,16 у розмірі 596,87 грн, без врахування індексу інфляції (а.с. 185); - у 2015 році дохід ОСОБА_1 в перерахунку на грошові кошти склав 6008,78 грн, з урахуванням інфляції (143,3%) 8610,58 грн, перераховано НДФЛ 901,32 грн та військивий збір 90,13 грн (а.с. 135, 210), але із інформації по розрахунках з ореднодавцем ОСОБА_1 , наданим СФГ «МРИЯ», вбачається, що у 2015 році сплачено НДФЛ 15% із доходу у сумі 6008,78 грн у розмірі 901,32 грн та військивий збір 90,13 грн, без врахування індексу інфляції (а.с. 185); - у 2016 році дохід ОСОБА_1 в перерахунку на грошові кошти склав 7287,80 грн, з урахуванням інфляції (112,4%) 8191,49 грн, перераховано НДФЛ 1311,80 грн та військовий збір 109,32 грн (а.с. 135, 210), але із інформації по розрахунках з ореднодавцем ОСОБА_1 , наданим СФГ «МРИЯ», вбачається, що у 2016 році сплачено НДФЛ 15% із доходу у сумі 7278,80 грн у розмірі 1311,80 грн та військовий збір 109,32 грн, без врахування індексу інфляції (а.с. 186); - у 2017 році дохід ОСОБА_1 в перерахунку на грошові кошти склав 10309,65 грн, з урахуванням інфляції (113,7%) 11722,07 грн, перераховано НДФЛ 1855,43 грн та військовий збір 154,64 грн (а.с. 135, 210), але із інформації по розрахунках з ореднодавцем ОСОБА_1 , наданим СФГ «МРИЯ», вбачається, що у 2017 році сплачено НДФЛ 15% із доходу у сумі 10309,65 грн у розмірі 1855,43 грн та військовий збір 154,64 грн, без врахування індексу інфляції (а.с. 186); - у 2018 році дохід ОСОБА_1 в перерахунку на грошові кошти склав 11800,96 грн, з урахуванням інфляції (109,8%) 12957,45 грн, перераховано НДФЛ 2124,17 грн та військовий збір 177,01 грн (а.с. 135, 210), але із інформації по розрахунках з ореднодавцем ОСОБА_1 , наданим СФГ «МРИЯ», вбачається, що у 2018 році сплачено НДФЛ 15% із доходу у сумі 11800,96 грн у розмірі 2124,17 грн та військовий збір 177,01 грн, без врахування індексу інфляції (а.с. 186). Інформація, яка надана відповідачем за період з 2009 по 2012 роки містить наступні розрахунки з урахуванням індексу інфляції: -у 2009 році дохід ОСОБА_1 в перерахунку на грошові кошти склав 2003,59 грн, з урахуванням інфляції (112,3%) 2250,03 грн, перераховано НДФЛ 305,39 грн (а.с. 210); -у 2010 році дохід ОСОБА_1 в перерахунку на грошові кошти склав 2620,00 грн, з урахуванням інфляції (109,1%) 2858,42 грн, перераховано НДФЛ 393,00 грн (а.с. 210); -у 2011 році дохід ОСОБА_1 в перерахунку на грошові кошти склав 3494,09 грн, з урахуванням інфляції (104,6%) 3654,95 грн, перераховано НДФЛ 524,11 грн (а.с. 210); -у 2012 році дохід ОСОБА_1 в перерахунку на грошові кошти склав 4204,43 грн, з урахуванням інфляції (99,8%) 4204,43 грн, перераховано НДФЛ 630,66 грн (а.с. 210). Згідно податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку вбачається, що СФГ «МРИЯ» було сплачено податок з доходу ОСОБА_1 , а саме: за 2013 рік у розмірі 630,50 грн, за 2014 рік 596,87 грн, за 2015 рік 901,32 грн, за 2016 рік 1311,80 грн, за 2017 рік 1855,73 грн, за 2018 рік 2124,17 грн (а.с. 155-164). 2.

Мотивувальна частина Позиція Донецького апеляційного суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, згідно частини 1 статті 376 ЦПК України, є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Правомірність задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та в частині відмови у задоволенні позову щодо зобов`язання відповідача виплатити суму заборгованості по обробці огороду, по транспортним послугам та стягнення моральної шкоди не є предметом даного апеляційного оскарження, в зв`язку з чим законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині апеляційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку апеляції. Сторони про дату, час і місце розгляду справи апеляційним судом повідомлені належним чином (т.2 а.с. 43 - 47). У судове засідання суду апеляційної інстанції позивач та його представник не з`явились. Із заявами про відкладення розгляду справи, призначеного на 19 лютого 2020 року, не звернулись. В судовому засіданні апеляційного суду представника відповідача Найдьонова Л.М. надала пояснення, аналогічні доводам апеляційної скарги, а також пояснила, що наданий до матеріалів справи розрахунок орендної плати був зроблений відповідачем в процесі розгляду справи за пропозицією представника відповідача, але в під час існування договірних відносин, такого розрахунку не проводилось, а вказаний розрахунок був зроблений не у відповідності з діючим законодавством. Виконуючи умови договору та виплачуючи орендну плату в натуральній формі, господарство відпускало орендодавцю продукцію, вартість якої з кожним роком збільшувалась у бік зростання. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників СФГ «МРИЯ» - Найдьонової Л.М., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду в частині зобов`язання відповідача виплатити орендну плату з урахуванням індексу інфляції скасувати і ухвалити у відповідній частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги та про часткове скасування рішення суду першої інстанції, з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить Донецький апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення в оскаржуваній частині не відповідає зазначеним вимогам закону. Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди ( місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частин; відповідальність сторін. Положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. За договором оренди землі № 19 від 01 липня 2008 року орендодавець ОСОБА_1 передав орендарю земельну ділянку в розмірі 7,64 га, що належить йому на підставі державного акту на право власності на землю ДН 069967 та розташована на території Стародубівської с/ради Першотравневого району, Донецької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с. 11 12). Задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині зобов`язання виплатити орендну плату з урахуванням індексу інфляції суд дійшов висновку щодо відсутності доказів виплати позивачу продукції з урахуванням індексу інфляції за період з 2009 до 2012 року, що податки та інші обов`язкові платежі за ОСОБА_1 були сплачені відповідачем саме із сум доходу без урахування індексу інфляції, а подані представником позивача розрахунки заборгованості з орендної плати за період 2009 2018 роки не були спростовані відповідачем. Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна. Відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220, орендна плата в натуральній формі визначається в договорі такими критеріями: перелік; кількість або частка продукції, одержуваної із земельної ділянки; якісні показники продукції; місце, умови, порядок, строки поставки. При цьому, при натуральній формі виплати орендної плати вартість не зазначається. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оренду землі» і п. 9 Типового договору оренди землі, розрахунок у натуральній формі повинен відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Тобто, внаслідок застосування ринкових цін для оцінки натуральної оплати вже врахована інфляція. А тому, додатково індексувати натуральну оплату на індекс інфляції не потрібно. Умова про індексацію має стосуватися виключно орендної плати в грошовій формі і міститись в договорі. Підпунктом 5.1. пункту 5 спірного договору оренди передбачено, що за використанням вказаної в Договорі земельної ділянки орендар сплачує Орендодавцю щороку орендну плату у вигляді натуроплати: зерно 2000 кг, олія 45 кг, 500 кг соломи, обробка городу, транспортні послуги один раз на рік. Орендна плата підлягає індексації згідно діючого законодавства України (підпункт 5.2. пункту 5 договору оренди). Згідно підпункту 5.4. договору оренди, перерахунок орендної плати відбувається за взаємною згодою сторін один раз у 5 років. При цьому зацікавлена сторона повинна повідомити іншу сторону не менш, чим за один рік. Умовами укладеного між сторонами договору оренди не визначені розмір орендної плати із зазначенням її розміру в грошовому вираженні та не встановлено порядок сплати орендної плати. Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. З матеріалів справи вбачається, що передбачена договором оренди кількість продукції на дату поставки (надання) відкоригована орендарем СФГ «МРИЯ» з урахуванням існуючих на таку дату цін на продукцію (т. 1 а.с. 182, 185, 186), що свідчить про те, що отримуючи орендну плату в натуральній формі у зазначеній в договорі кількості, у вартісному вираженні позивач отримував кожний рік у більшому розмір по відношенню до попереднього року. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ціни на відпущену продукцію з 2009 року по 2018 роки кожного року збільшувались, а саме вартість 1 кг зерна збільшена з 0,60 грн. до 3,51 грн, 1 кг олії, виходячи з вартості 1 кг соняшника з 1,25 грн до 7,50 грн (т.1 а.с. 208, 209). Зазначена динаміка цін у бік збільшення, свідчить про отримання позивачем вираженої у натуральній формі орендної плати у підвищеному розмірі, що в свою чергу, компенсує величину індексу споживчих цін. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Наданий представником позивача розрахунок заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції (т.1 а.с.188 - 190), механізм проведення якого полягає у помноженні розміру орендної плати, вираженої у кілограмах на який річний індекс інфляції, та з яким повністю погодився суд, не відповідає Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Апеляційний суд звертає увагу також на те, що в діючому законодавстві відсутня норма, яка б дозволяла застосовувати індекс інфляції до натуральної форми орендної плати, оплата якої визначена у вазі, та не пов`язана з вартісним визначенням у грошовій формі. Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що СФГ «МРИЯ» неналежним чином виконувало свої зобов`язання зі сплати орендної плати, сплачуючи її ОСОБА_1 у 2009 -2018 роках в натуральній формі без врахування індексу інфляції. Підпунктом 5.4. пункту 5 Договору оренди землі № 19 від 01 липня 2008 року перерахунок орендної плати відбувається за взаємною згодою сторін один раз у 5 років. При цьому зацікавлена сторона повинна повідомити іншу сторону не менш, чим за один рік. Судова колегія відхиляє посилання позивача на те, що господарство жодного разу не переглядало розмір орендної плати у зв`язку із зміною коефіцієнтів індексації, як на підставу зобов`язання виплатити орендну плату з урахуванням індексу інфляції, оскільки вказаним пунктом не встановлено, що саме орендар повинен ініціювати перегляд розміру орендної плати або самостійно (без згоди орендодавця) змінювати умови договору. Крім того, позивачем взагалі не надано належних доказів заподіяння йому істотної шкоди у зв`язку з непроведенням перегляду орендної плати, а також доказів того, що він звертався до відповідача з пропозицією перегляду орендної плати у зв`язку із зміною коефіцієнтів індексації протягом 2009-2018 років. Отже, ОСОБА_1 не довів, що він звертався до СФГ «МРИЯ» з пропозицією про перегляд розміру орендної плати, а воно, порушуючи умови спірного договору оренди землі, йому безпідставно відмовило у такому перегляді, що є його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України. Щодо відшкодування судового збору Відповідно до вимог пункту 4 ч.1 статті 382 ЦПК України, у випадку скасування або зміни судового рішення, в резолютивній частині постанови апеляційний суд вирішує питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Встановлено, що при зверненні з апеляційною скаргою СФГ «МРИЯ» сплатило судовий збір у розмірі 1152,60 грн (т.2 а.с. 6). ОСОБА_5 є особою з інвалідністю 2 групи (т.1 а.с.7), та відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом. З урахуванням висновків про задоволення апеляційної скарги та відмови у задоволенні позову щодо зобов`язання відповідача виплатити орендну плату з урахуванням індексу інфляції, колегія суддів вважає, що відповідачу, на підставі пункту 6 статті 141 ЦПК України, слід відшкодувати понесені відповідачем витрати по сплаті судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Питання про стягнення судового збору у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції апеляційним судом не вирішується, оскільки стягнення з відповідача судового збору вирішено додатковим рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 21 грудня 2019 року, яке відповідачем не оскаржене. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Вирішуючи спір, суд першої інстанції без дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України, неправильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами з виплати орендної плати, надав неправильну правову оцінку наданим сторонами доказам, зокрема, умовам договору оренди землі від 01 грудня 2013 року та дійшов необґрунтованого висновку про те, що СФГ «МРИЯ» в особі голови ОСОБА_2 зобов`язано виплатити ОСОБА_5 заборгованість по сплаті орендної плати з урахуванням індексу, оскільки останній не довів наявність істотного порушення спірного договору відповідачем, яке належним чином виконувало свої зобов`язання зі сплати орендної плати. Враховуючи наведене, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу СФГ «МРИЯ», а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасовує, з ухваленням нового рішення у відповідній частині про відмову у задоволенні позову. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «МРИЯ» задовольнити. Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 29 жовтня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Селянське (фермерське) господарство «МРИЯ» в особі голови Балахтар Анатолія Дмитровича виплатити заборгованість по сплаті орендної плати з урахуванням індексу інфляції скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «МРИЯ» про зобов`язання відповідача виплатити суму заборгованості за період з 2009 року по 2018 рік по сплаті орендної плати у вигляді натуроплати з урахуванням індексу інфляції відповідно до пункту 5.2. Договору оренди землі № 19 від 01 липня 2008 року, а саме 17770,09 кг зерна, 400,01 кг олії, 4442,56 кг соломи, відмовити. Компенсувати Селянському (фермерському) господарству «МРИЯ» за рахунок держави витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 1152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) гривні 60 копійок. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 21 лютого 2020 року. Судді: Т.Б.Ткаченко Л.М.Кочегарова С.А.Попова