Ухвала КЦС ВС № 206/2224/15-ц

У Х В А Л А 21 лютого 2020 року м. Київ справа № 206/2224/15-ц провадження № 61-457ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петров Є. В. розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У травні 2019 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 07 травня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит з визначенням розміру процентної ставки та строків виконання зобов`язання за даним договором. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, суму кредитних коштів. Позичальник свої обов`язки системно не виконував, у зв`язку з чим станом на 17 квітня 2015 року утворилася заборгованість. Посилаючись на порушення умов кредитного договору, у зв`язку з чим виникла необхідність захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами та враховуючи наведені обставини наполягає на їх задоволені. Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості, станом на 17 квітня 2015 року, за кредитним договором № DNК0G100000026 від 07 травня 2007 року в загальній сумі 9 841,23 доларів США, яка складається з наступного: 8520,07 доларів США - заборгованість за кредитом, 727,55 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 112,00 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом, а також штрафи відповідно до договору; 11,66 доларів США -штраф фіксована частина; 469,95 доларів США -штраф процентна складова, що за курсом 21,44 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17 квітня 2015 року складає: 210 996, 05 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2016 року скасовано. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №DNKOG100000026 від 07 травня 2007 року станом на 17 квітня 2015 року у розмірі 8 355, 03 доларів США, що за курсом 21,44 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17 квітня 2015 року складає 179 131, 84 грн., з яких заборгованість за кредитом - 7 203, 19 доларів США, що еквівалентно 154 436, 39 грн., заборгованість по відсоткам - 726, 42 доларів США, що еквівалентно 15 574, 45 грн. та пені у розмірі 425, 42 доларів США, що еквівалентно 9 121 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 425, 72 грн. 02 січня 2020 року (відповідно до відмітки на поштовому конверті) АТ КБ «ПриватБанк» направило до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови в позові та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог. Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. В установлений судом строк представником заявника виконано вимоги ухвали від 24 січня 2020 року. У відкритті касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою необхідно відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено що з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102,00 грн. З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення коштів. Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2020 року не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 500 = 1 051 000, 00 грн). Справа є незначної складності, ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження. Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять. Однак Верховним Судом перевірено, чи мають місце підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, зокрема, з урахуванням обставин, на які посилався заявник в касаційній скарзі, та зазначених підстав не встановлено. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржувана АТ КБ «ПриватБанк» постанова Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року ухвалене у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Петров