Ухвала КЦС ВС № 295/3277/19

УХВАЛА 17 лютого 2020 року м. Київ справа № 295/3277/19 провадження № 61-2658ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Богунського районного суду міста Житомира від 05 листопада 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 січня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ : У лютому 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість у розмірі 122 161 грн 07 коп. Заочним рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 05 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 20 056 грн 06 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Житомирського апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення а заочне рішення Богунського районного суду міста Житомира від 05 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог - без змін. 04 лютого 2020 року засобами поштового зв`язку АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на заочне рішення Богунського районного суду міста Житомира від 05 листопада 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 січня 2020 року. Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги - 04 лютого 2020 року) встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Пунктом першим частини шостої статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги - 04 лютого 2020 року) передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 122 161 грн 07 коп., у зв`язку з чим ціна позову у справі № 295/3277/19 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України. У поданій касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається на наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги - 04 лютого 2020 року), оскільки справа становить виняткове значення для банку. Разом з тим, перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги - 04 лютого 2020 року), не дають підстав для висновку про те, що справа становить виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги - 04 лютого 2020 року) встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Богунського районного суду міста Житомира від 05 листопада 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 січня 2020 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України (у редакції, чинній на день подання касаційної скарги - 04 лютого 2020 року). Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України(у редакції, чинній на день подання касаційної скарги), УХВАЛИВ : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Богунського районного суду міста Житомира від 05 листопада 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 січня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Суддя М. Є. Червинська